Постанова № 66004201, 11.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 917/47/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №989 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.17 у справі

за позовом ТОВ Науково-виробниче підприємство "Люкс -Х", м. Харків,

до ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч,

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2017 року (суддя Кульбако М.М.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (юр. адреса: вул. Героїв Майдану, 82, офіс. 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, адреса місцезн.: вул. Б.Хмельницького, 91, м. Овруч, Житомирська область, 11104, код 36899405) на користь ТОВ Науково - виробниче підприємство "Люкс - Х" (фактична адреса: вул. Вишнева 31, м. Харків, 61000, юр. адреса: пров. Новожановський, 11, м. Харків, код 31635720) 29 277,41 грн. основного боргу та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, направив засобами електронного поштового зв'язку на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

З приводу заявленого клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, по-перше, згідно з положеннями пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Вищевказане клопотання відповідача електронним підписом не засвідчено, про що відділом документального забезпечення та контролю Харківського апеляційного господарського суду складено відповідний акт.

Оригінал клопотання в паперовій формі станом на день судового засідання не надходив.

По-друге, в обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на те, що представник відповідача ОСОБА_2 приймає участь у засіданні Вищого господарського суду у іншій справі, призначеній на 11.04.2017 року на 10:40 годину.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що у штаті відповідача існує щонайменше два представники, які працювали по справі №917/47/17, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка представляла інтереси відповідача в суді першої інстанції. Доказів на підтвердження поважності обставин, які перешкоджають представнику ОСОБА_3 або іншим представникам відповідача прибути в судове засідання останнім не надано.

За викладеного, колегія судді не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

НПП "Люкс-Х" (ТОВ) (позивач) згідно заявки Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (відповідач), поставило останньому товар на загальну суму 34969,86 грн., а саме:

- 23.06.2016 термоклей "ВАМ" у кількості 45 кг. на суму 7469,82 грн. по видатковій накладній ВН-23/06-6 від 23.06.2016.

- 08.07.2016 клей "Люкс-Х", термоклей "ВАМ" у кількості 177 кг. на суму 16536,31грн. по видатковій накладній ВН-08/07-8 від 08.07.2016.

- 16.08.2016 клей "Люкс-Х", термоклей "ВАМ" у кількості 78 кг. на суму 8424,29 грн. по видатковій накладній ВН-16/08-11 від 16.08.2016.

- 25.08.2016 термоклей "ВАМ" у кількості 15 кг. на суму 2539,44 грн. по видатковій накладній ВН-25/08-8 від 25.08.2016.

Позивач вказує, що Товар відповідачем отриманий, претензій по якості, кількості, комплектності товару не надходило.

Оплата товару здійснена частково, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 12).

05 жовтня 2016 позивачем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" лист-вимога про сплату решти заборгованості в розмірі 29 277,41 грн. (вих. № 05/10-01, а.с. 13). Крім того, 20.10.2016 відповідачеві було надіслана претензія про погашення боргу, яка залишена підприємством-боржником без задоволення.

Позивач зазначає, що не зважаючи на вимогу про сплату боргу та отримання претензії, до теперішнього часу, боржником не погашена заборгованість. Дії відповідача грубо порушують майнові права позивача. Станом на 22.12.2016 заборгованість складає 29 277,41 грн., яку і просить позивач стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, строк виконання відповідачем даного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до яких, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не сплачено в повному обсязі вартість отриманого товару, вимога позивача залишена без реагування.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Щодо доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, з вересня 2014 по серпень 2016 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 436 655,91 грн., при цьому, відповідачем оплачено товар частково, а сума у розмірі 29277,41 грн - недоплата за поставлений товар.

Так, як у вимозі № 05/10-01, так і у претензії № 20/10-01, надісланих позивачем на адресу відповідача, ТОВ НПП "Люкс-Х" зазначає, що станом на 20.10.2016 року заборгованість відповідача складає 29277,41 грн. Саме ця сума заявлена позивачем до стягнення.

Також, колегія суддів зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, доказами передання-отримання товару є підписання видаткової накладної, а доводи апеляційної скарги в частині відсутності таких доказів не підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а доводи апеляційної скарги, в ході апеляційного перегляду справи, свого підтвердження не знайшли.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 14.04.2017 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.