Рішення № 66004150, 12.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017р. Справа № 914/284/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю. О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Виробничо-інженерна компанія Фортекс-Україна, м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВЕЛТС, м.Львів

про стягнення 26 441,11 грн.

За участі представників:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 22.11.2016р.);

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Виробничо-інженерна компанія Фортекс-Україна звернулось із позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВЕЛТС про стягнення 26 441,11 грн. заборгованості, з яких 21 540,00 грн. сума основного боргу, 3 037,14 грн. пеня, 250,00 грн. три проценти річних та 1 613,97 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 15.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.03.2017р.

Ухвалою суду від 27.03.2017р. розгляд справи відкладено на 03.04.2017р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. розгляд справи відкладено на 12.04.2017р., з підстав наведених в даній ухвалі.

12.04.2017р. представником позивача подано до канцелярії суду клопотання (вх.№13785/17 від 12.04.2017р.), яким він просить долучити до матеріалів справи наступні документи: рахунок на оплату №1135 від 06.07.2016р.; платіжне доручення №249 від 13.07.2016р.; платіжне доручення №438 від 15.07.2016р.; платіжне доручення №329 від 30.08.2016р.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні повідомив суд про те, що надати лист відповідача №01/140716 від 14.07.2016р. на підставі якого останньому повернуто 129 240,00 грн. немає можливості, оскільки такий лист був отриманий факсимільною копією, оригінал якої у позивача не зберігся. При цьому, звернув увагу суду на те, що таке повернення коштів відповідає умовам договору №04-07/2016 від 04.07.2016р.

Також представник позивача зазначив, що помилково долучені до матеріалів справи платіжні доручення №253 від 15.07.2016р. на суму 21 200,00 грн. (підстава платежу посилання на рахунок №№1016 від 04.07.2016р.) та №18 від 15.11.2016р. на суму 10 000,00 грн. (підстава платежу - заборгованість за обладнання) не мають відношення до даної справи, тому не можуть братись до уваги, як докази часткової оплати по поставці згідно договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. Рахунок №1016 від 04.07.2016р. не відноситься до даної поставки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду від 15.02.2017р., 27.03.2017р. та 03.04.2017р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Станом на 12.04.2017р. на адресу суду від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 03.04.2017р. про відкладення розгляду спору на 12.04.2017р., або поштовий конверт без вручення його адресату.

Як вбачається з інформації з Інтернет сайту ДП Інформаційно-ресурсний центр, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВЕЛТС перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження: 79032, м.Львів, вул.Пасічна, буд. 93. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ні позивачу, ні суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.п.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Факт надсилання відповідачу ухвали суду від 03.04.2017р. про відкладення розгляду справи на 12.04.2017р., підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів: №311 за 04.04.2017р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на день розгляду спору (12.04.2017р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

04.07.2016р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВЕЛТС (замовник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Виробничо-інженерна компанія Фортекс-Україна (виконавець) було укладено договір №04-07/2016 (надалі договір), за умовами якого виконавець зобовязувався виготовити і передати у власність замовнику, а замовник прийняти та оплатити станцію змішування в комплекті поставки (далі обладнання) в найменуванні, кількості, характеристиках і ціною згідно специфікації додаток №1 та умовами цього договору. Специфікація (додаток №1) підписується сторонами одночасно з основним текстом договору і є невідємною частиною договору.

Згідно п.1.2. договору право власності на обладнання у замовника виникає з моменту поставки товару, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на обладнання.

Відповідно до п.2.4. договору обладнання передається виконавцем покупцю в кількості визначеній додатком №1 до цього договору.

Згідно п.3.9. та п.3.10. договору датою виконання виконавцем зобовязань, щодо передачі обладнання замовнику є дата поставки обладнання, що супроводжується підписанням замовником видаткової накладної обладнання, що підтверджує передачу обладнання. Моментом переходу права власності на обладнання до замовника є дата поставки товару, що супроводжується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної обладнання.

За умовами п.5.1. та п.5.2. договору всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривні. Загальна ціна обладнання і робіт з монтажу за цим договором вказана в додатку №1. Ціна обладнання включає в себе вартість тари: маркування; пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт, звязаних з пакуванням, завантаження, а також консультації протягом гарантійного терміну на гарантійне обслуговування.

Згідно п.6.2. договору замовник здійснює оплату обладнання у безвідсотковому порядку на підставі рахунку виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, згідно умов оплати зазначених у додатку №1.

04.07.2016р. між сторонами підписано додаток №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р.

Відповідно до п.1. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили, що загальна вартість договору становить 215 400,00 грн., в тому числі ПДВ 35 900,00 грн.

Відповідно до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили умови оплати:

- 40% - протягом 5 календарних днів з дати підписання договору та виставлення рахунку;

- 50% - протягом 5 календарних днів після письмового повідомлення виконавцем замовника про готовність до відправки станції змішування;

- 10% - протягом 10 календарних днів після дати поставки станції змішування.

Відповідно до п.4. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили умови виготовлення6 30 робочих днів з моменту першої оплати.

На виконання умов договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та умов специфікації (додаток №1) від 04.07.2016р., позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №1135 від 06.07.2016р. на суму 215 400,00 грн.

На виконання умов договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та умов специфікації (додаток №1) від 04.07.2016р., позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу обладнання (станція змішування) на загальну суму 251 400,00 грн., згідно видаткової накладної №1344 від 08.09.2016р.

Представник відповідача отримав обладнання (станція змішування) на підставі довіреності №65 від 08.09.2016р., виданої на ОСОБА_4 (паспорт серії СН №000346, виданий Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.09.1995р.).

Згідно платіжного доручення №249 від 13.07.2016р., відповідачем було здійснено повну оплату за обладнання (станція змішування) на загальну суму 215 400,00 грн., з призначенням платежу оплата згідно рахунку №1135 від 06.07.2016р.

Проте, відповідно до умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., відповідач повинен був оплатити тільки 40% (86 160,00 грн.).

На підставі листа №01/140716 від 14.07.2016р. позивач 15.07.2016р. повернув відповідачу надлишково перераховані кошти на загальну суму 129 240,00 грн. (215 400,00 86 160,00=129 240,00), згідно платіжного доручення №4438 від 15.07.2016р.

Наступну оплату, відповідно до умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., в розмірі 50% (107 700,00 грн.), відповідачем було здійснено 30.08.2016р. згідно платіжного доручення №329 від 30.08.2016р. на загальну суму 107 700,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов'язання згідно умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., а саме, щодо здійснення оплати 10% що становить 21 540,00 грн.

Відтак, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлене обладнання (станція змішування) складає 21 540,00 грн.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 1 613,97 грн. інфляційних нарахувань та 250,00 грн. 3% річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.8.5. договору, у звязку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог, становить 3 037,14 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 26 441,11 грн. заборгованості, з яких 21 540,00 грн. сума основного боргу, 3 037,14 грн. пеня, 250,00 грн. три проценти річних та 1 613,97 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та умов специфікації (додаток №1) від 04.07.2016р., позивачем було виставлено для відповідача рахунок на оплату №1135 від 06.07.2016р. на суму 215 400,00 грн.

На виконання умов договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та умов специфікації (додаток №1) від 04.07.2016р., позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу обладнання (станція змішування) на загальну суму 251 400,00 грн., згідно видаткової накладної №1344 від 08.09.2016р., яка підписана та скріплена печатками сторін у справі.

Представник відповідача отримав обладнання (станція змішування) на підставі довіреності №65 від 08.09.2016р., виданої на ОСОБА_4 (паспорт серії СН №000346, виданий Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.09.1995р.), (копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили умови оплати:

- 40% - протягом 5 календарних днів з дати підписання договору та виставлення рахунку;

- 50% - протягом 5 календарних днів після письмового повідомлення виконавцем замовника про готовність до відправки станції змішування;

- 10% - протягом 10 календарних днів після дати поставки станції змішування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжного доручення №249 від 13.07.2016р., відповідачем було здійснено повну оплату за обладнання (станція змішування) на загальну суму 215 400,00 грн., з призначенням платежу оплата згідно рахунку №1135 від 06.07.2016р.

Проте, відповідно до умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., відповідач повинен був оплатити тільки 40% (86 160,00 грн.).

Відтак, позивачем 15.07.2016р. було здійснено повернення відповідачу надлишково перерахованих коштів на загальну суму 129 240,00 грн. (215 400,00 86 160,00=129 240,00), що підтверджується платіжним дорученням №4438 від 15.07.2016р., з призначенням платежу - повернення надлишково перерахованих коштів згідно листа №01/140716 від 14.07.2016р.

Наступну оплату, відповідно до умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., в розмірі 50% (107 700,00 грн.), відповідачем було здійснено 30.08.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №329 від 30.08.2016р. на загальну суму 107 700,00 грн., з призначенням платежу оплата згідно рахунку №1135 від 06.07.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання згідно умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., а саме, щодо здійснення оплати 10% що складає 21 540,00 грн. порушив, оплату протягом 10 календарних днів після дати поставки станції змішування не провів.

Долучені позивачем до матеріалів справи платіжні доручення №253 від 15.07.2016р. на суму 21 200,00 грн. та №18 від 15.11.2016р. на суму 10 000,00 грн. не приймаються судом як належні докази часткової оплати по поставці згідно договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та видатковій накладній №1344 від 08.09.2016р., оскільки рахунок №1016 від 04.07.2016р. не відноситься до даної поставки, а в платіжному дорученні та №18 від 15.11.2016р. на суму 10 000,00 грн. вказано підставу платежу - заборгованість за обладнання, що зважаючи на тривалі відносини між сторонами та здійснення поставок не тільки на підставі договору, неможливо ідентифікувати як поставку по договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та видатковій накладній №1344 від 08.09.2016р.

Відтак, станом на дату прийняття рішення у справі (12.04.2017р.), у відповідача існує заборгованість за поставлене обладнання (станція змішування) в сумі 21 540,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 21 540,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку поданого до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних на загальну суму 250,00 грн. за період з 19.09.2016р. по 07.02.2017р. та інфляційні нарахування на загальну суму 1 613,97 грн. за період з 19.09.2016р. по 07.02.2017р.

Враховуючи умови договору щодо порядку розрахунків, зокрема п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., відповідач повинен був сплатити за поставлене обладнання (станція змішування) з максимальною відстрочкою платежу 10 (десять) календарних днів після дати поставки станції змішування. Датою поставки обладнання є 08.09.2016р. Оскільки 10 (десятий) день припадає на неділю - 18.09.2016р., відтак з врахуванням положення ч.5 ст.254 ЦК України, останнім днем для оплати є 19.09.2016р., отже прострочка почалась з 20.09.2016р.

Враховуючи, що прострочка відповідача почалась з 20.09.2016р., відтак саме з цієї позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні. Однак, позивач визначив період для нарахування 3 % річних та інфляційних з 19.09.2016р. по 07.02.2017р. Крім того, при нарахуванні 3 % річних позивач не врахував кількість днів у 2016році 366, а не 365.

Відтак, провівши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.09.2016р. по 07.02.2017р., судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 249,14 грн. 3% річних та 1454,76 грн. інфляційних втрат.

Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.5. договору у випадку прострочення замовником здійснення розрахунку за обладнання та роботи більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. У випадку, якщо прострочення складає більше 10 (десяти) календарних днів, виконавець сплачує на вимогу замовника неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від неоплаченої суми.

Водночас, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Так, згідно ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід зазначити, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлює обмеження щодо розміру нарахування пені за порушення грошового зобов"язання, то позивач неправомірно застосував положення п.8.5. договору при її нарахуванні, оскільки визначений сторонами у п.8.5. розмір пені 0,1 % є більшим ніж подвійна облікова ставка НБУ.

З огляду на вказане, суд провів свій розрахунок пені та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 2 369,95 грн. нарахована за період з 20.09.2016р. по 02.07.2017р. При цьому суд застосував той же період, що й до 3% річних, з мотивів наведених вище, а також врахував кількість днів у 2016 році 366 та у 2017 році 365.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на судовий захист, не надав суду належні докази на спростування позовних вимог, не подав належних доказів поважності причин, які завадили йому зявитись у судові засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 25 613,85 грн. заборгованості, з яких 21 540,00 грн. сума основного боргу, 2 369,95 грн. пеня, 249,14 грн. три проценти річних та 1 454,76 грн. інфляційні нарахування.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №204 від 01.02.2017р. на суму 1 600,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВЕЛТС (79032, м.Львів, вул.Пасічна, буд. 93; код ЄДРПОУ 38581148) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Виробничо-інженерна компанія Фортекс-Україна (юридична адреса: 03141, м.Київ, вул.Амосова Миколи, буд.2, кім.56; фактична адреса: 02660, м.Київ, вул.Бориспільська,7; код ЄДРПОУ 38546999) 21 540,00 грн. основного боргу, 2 369,95 грн. пені, 249,14 грн. три проценти річних, 1 454,76 грн. інфляційні нарахування та 1 549,94 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 14.04.2017р.

Суддя Сухович Ю.О.