Ухвала суду № 66004116, 13.04.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

13 квітня 2017 року Справа № 913/847/16

Провадження №33/913/847/16

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши заяву Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області від 30.03.2017 за №02-07/394 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 у справі №913/847/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ

до відповідача ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 55143 грн 86 коп.

при секретарі судового засідання Дмітрієвій К.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

від Управління ДКС у м.Лисичанську Луганської області: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму про стягнення заборгованості за договорами № 327 про закупівлю (постачання) електричної енергії від 26.03.2015 та від 16.03.2016 в сумі 55143 грн 86 коп., з яких: 21971 грн 04 коп. - за перетоки реактивної електроенергії, 22391 грн 03 коп. - пені за прострочення термінів платежів, 2479 грн 08 коп - 3 % річних та 8302 грн 71 коп. - інфляційних нарахувань (враховуючи подані під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог від 22.08.2016 за №31/33 та про зменшення позовних вимог від 29.08.2016, які були прийняті судом до розгляду).

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2016 (повне рішення складено 03.10.2016) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання заборгованість по оплаті за перетікання реактивної електроенергії в сумі 21971 грн 04 коп., пеню в сумі 11 195 грн 52 коп., інфляційні втрати в сумі 8302 грн 71 коп., 3% річних у сумі 2479 грн 07 коп., судовий збір у сумі 827 грн 17 коп., в решті позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 14.10.2016 і на його виконання виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2016 відмовлено Управлінню Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в розясненні рішення суду від 27.09.2016 у справі №913/847/16.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.12.2016 відмовлено у задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області №02-70/1264 від 30.11.2016 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 у справі №913/847/16 до прийняття компетентними органами відповідних рішень.

04.04.2016 Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з заявою від 30.03.2016 за №02-07/394 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 до прийняття компетентними органами відповідних рішень.

Заява Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області, подана в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що питання щодо проведення розрахунків за спожиту реактивну електроенергію, нараховані інфляційні втрати та 3% річних з Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, яке не перереєстроване на територію підконтрольну українській владі, на сьогодні не врегульоване; листом Державної казначейської служби України від 19.12.2015 року №19-10/666-31224 зобовязано проводити розрахунки за спожиту електроенергію з постачальниками за умовами перереєстрації підприємства ТОВ Луганське енергетичне обєднання на територію, підконтрольну українській владі; листом Служби безпеки України №8/1/2-18620 (з грифом Для службового користування) від 30.12.2015 заборонено здійснення платежів на непідконтрольну українській владі територію та зупинено проведення платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання; згідно з п.2 постанови Правління НБУ від 06.08.2014 №446 Про призупинення здійснення фінансових операцій Казначейством призупинено операції з приймання (пиплати) переказу коштів з (на) території, які не контролюються українською владою, що також відповідає висновку, викладеному у постанові Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №812/805/16; відповідно до постанови Кабітену Міністрів України від 06.07.2016 №447 Питання проведення розрахунків за спожиту електричну електроенергію з постачальником електричної енергії ТОВ Луганське енергетичне обєднання, встановлено, бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством не бюджетний рахунок в органі Державної казначейської служби на поточний рахунок із спеціальним режимом використання за активну електроенергію; питання проведення інших платежів на користь ТОВЛуганське енергетичне обєднання, а саме розрахунків за реактивну електоренергію, інфляційних нарахувань, пені, річних, судового збору, вищезазначеною постановою не врегульовано.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2017 розгляд заяви призначено на 13.04.2017.

В судове засідання 13.04.2017 представники сторін та представник Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, позивачем через канцелярію суду подано відзив на заяву, в якому останній заперечив проти задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення з посиланням на наступне: заявником не подано належних доказів, на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим на даний час чи в майбутньому; субєкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на підконтрольній на не підконтрольній території ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на непідконтрольній та підконтрольній території; постановою Кабінету Міністрів України Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не передбачено вимог щодо обовязкової перереєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання на підконтрольну територію та обмеження його казначейського обслуговування; позивач здійснює свою господарську діяльність як на контрольованій так і не контрольованій території України; з липня 2014 року, у звязку із проведенням антитерористичної операції, були створені робочі місця для співробітників підприємства на підконтрольній українській владі території, зокрема у м. Старобільськ Луганської області; поточний рахунок позивача, на який згідно наказу суду повинні бути перераховані присуджені рішенням суду грошові кошти, відкритий в ФЛОУ АТ Ощадбанк у м.Сєвєродонецьк; лист Служби безпеки України від 30.12.2016 №8/1-2-18620, на який посилається Управління не є нормативним актом, який би призупиняв дію законів та підзаконних нормативних актів, зокрема, що регулюють порядок розрахунків бюджетних установ за участю органів Державної казначейської служби України; листом від 19.12.2015 року №19-10/666-31224 Державна казначейська служба України лише надала відповідні розяснення, натомість заборони щодо здійснення розрахунків з позивачем не приймала; постановою Кабітену Міністрів України від 06.07.2016 №447 Питання проведення розрахунків за спожиту електричну електроенергію з постачальником електричної енергії ТОВ Луганське енергетичне обєднання не заборонено проведення розрахунків, що проводяться за рахунок бюджетних коштів за спожиту реактивну енергію з позивачем, що також відповідає висновку, викладеному у постанові Донецього апеляційного адміністративнго суду від 28.02.2017 у справі №812/805/16, якою визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби у м. Рубіжному щодо неперахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №812/805/16, на яку посилається заявник.

Від Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області через канцелярію суду також надішли письмові пояснення, в яких заявник просив відстрочити виконання рішення суду до врегулювання питання на законодавчому рівні, з огляду на те, що питання проведення інших платежів окрім за активну електроенергію, не врегульовано постановою Кабітену Міністрів України від 06.07.2016 №447 та потребує унормування на законодавчому рівні. Крім того, листом від 02.12.2016 №5-10/1985-20491 Державна Казначейська служба України повідомила про направлення доповідної записки на імя Віце- премєр-міністра України про врегулювання питання розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання в частині реактивної електроенергії, інфляційних нарахувань, пені, річних, судового збору, тощо, для врегулювання цього питання на законодавчому рівні.

З огляду на належне повідомлення сторін та заявника про час та місце розгляду поданої заяви, а також враховуючи встановлений ст. 121 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду такої заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про відстрочку виконання рішення суду за відсутності представників сторін та заявника.

Розглянувши подану заяву про відстрочку виконання рішення суду, надані доповнення та відзив, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, оскільки судовий захист полягає у відновленні порушеного права.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з п. 4 вказаної постанови Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до законодавства, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

З аналізу норм Бюджетного кодексу України, статуту відповідача, затвердженого заступником Міністра освіти і науки України від 23.12.2003, вбачається, що відповідач є вищим навчальним закладом І рівня акредитації, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є розпорядником коштів Державного бюджету нижчого рівня. За таких обставин, Казначейство в особі відповідного територіального управління є відповідальним за казначейське обслуговування відповідача; за недотримання порядку казначейського обслуговування ст. 123 Бюджетного кодексу України передбачено відповідальність органів Казначейства України.

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку виконання рішень про стягнення з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо розяснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області повинно довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Отже, законодавець у будь-якому випадку повязує відстрочку виконання рішення з обєктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення.

Суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 №-4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Беручи до уваги прямий припис ст.1291 Конституції України щодо обовязковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.

Окремо, суд також звертає увагу на наступне.

Дійсно, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ ЛЕО є місто Луганськ, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014.

Кабінет Міністрів України постановою Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження від 07.05.2015 №263 визначив особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Цим актом, зокрема, передбачено, що купівля та продаж з 1 травня 2015 року електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію, здійснюється на контрольованій території оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на електроустановках, розташованих на неконтрольованій території та визначених Міненерговугілля, та/або публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго у Донецькій області і товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання у Луганській області.

Електрична енергія, яка виробляється на неконтрольованій території, продається на цій території суб'єктам електроенергетики, які провадять діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та/або споживачам електричної енергії відповідної області, та/або іншим суб'єктам господарювання, розташованим у відповідній області, згідно з умовами багатостороннього договору, що укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території.

Суб'єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

Зазначеною постановою не передбачено вимог щодо перереєстрації ТОВ ЛЕО на контрольованій території та обмеження його казначейського обслуговування.

Крім того, Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не передбачено вимог до підприємств, установ, організацій змінити юридичну адресу свого місцезнаходження. Також цей Закон не містить обмежень у здійсненні розрахунків з підприємствами, які мають юридичну адресу на неконтрольованій території. У відповідності до ст. 5 зазначеного Закону ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входять і населені пункти Луганської області. Ці населені пункти входять у сферу ліцензованої діяльності ТОВ ЛЕО. Заборон на здійснення діяльності цієї енергетичної компанії на території населених пунктів, що включені до переліку, законодавством України не встановлювалось, відповідних рішень повноважними органами не приймалось.

Суд також враховує, що позивачем було відкрито поточний рахунок №26006304703374 у філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк в м.Сєвєродонецьк, на який відповідно до наказу господарського суду Луганської області від 17.10.2016 повинна бути перерахована заборгованість по оплаті за перетікання реактивної електроенергії в сумі 21971 грн 04 коп., пеня в сумі 11 195 грн 52 коп., інфляційні втрати в сумі 8302 грн 71 коп., 3% річних у сумі 2479 грн 07 коп., судовий збір у сумі 827 грн 17 коп.

Таким чином, станом на даний час чинне законодавство не забороняє і не заважає Управлінню Державної казначейської служби України у м. Лисичанську здійснювати перерахування коштів, визначених до стягнення з відповідача у наказі господарського суду від 17.10.2016 по цій справі, на поточний рахунок позивача, відкритий у державному банку України на підконтрольній українській владі території.

Листи Державної казначейської служби України, Служби безпеки України, на які посилається заявник, як підставу для відстрочення виконання рішення і не виконання покладених законодавством на Казначейство функцій щодо здійснення казначейського обслуговування державних бюджетів, не є нормативними актами, які б призупиняли дію законів та підзаконних нормативних актів, зокрема, що регулюють порядок розрахунків бюджетних установ за участю органів Державної казначейської служби України, а тому до уваги судом не приймається.

Суд також зауважує про те, що листи Державної казначейської служби України, на які посилається заявник, носять роз'яснювальний та рекомендаційний характер, що виключає їх загальнообовязковість. Вони не є наказами організаційно-розпорядчого характеру, виданими Казначейством, які передбачено п. 11 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, та п. 9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 30.04.2011 № 460/2011.

Як вбачається з поданої заяви, Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області просить відстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 у справі №913/847/16 до "прийняття компетентними органами відповідних рішень".

Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання рішення це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено відстрочення виконання рішення суду до "прийняття компетентними органами відповідних рішень", тобто на невизначений час.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області від 30.03.2017 за вих.№02-07/394.

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права останнього на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що свідчать про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області №02-07/394 від 30.03.2017 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2016 у справі №913/847/16 до прийняття компетентними органами відповідних рішень відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя О.В. Драгнєвіч