Рішення № 66003427, 12.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/28/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 справа № 908/416/17

за позовом державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1)

про стягнення 120749,69 грн. основного боргу за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р., 15146,95 грн. пені, 1652,32 грн. 3% річних, 8211,70 грн. інфляційних втрат

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність (по передорученню) № 3190 від 08.12.2016 р.;

від відповідача: не зявився (у судовому засіданні 23.03.2017 р. ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.05.2016 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.02.2017 року звернулось державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція до комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради про стягнення 120749,69 грн. основного боргу за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р., 15146,95 грн. пені, 1652,32 грн. 3% річних, 8211,70 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 01.03.2017 р. порушено провадження у справі № 908/416/17, присвоєно справі номер провадження 18/28/17, судове засідання призначене на 23.03.2017 року. У судовому засіданні оголошувалась перерва на 12.04.2017 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними документами та закінчений 12.04.2017 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 20.07.2011 р. з відповідачем укладено договір № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача. Відповідно до п. 4.1.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 р.) у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії споживач зобовязується здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії на підставі Рахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період та оформленого двохстороннього Акту про надання послуг з перетікання реактивної енергії за розрахунковий період (додаток № 5.4), до останнього числа місця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж. Відповідно до умов договору сторонами підписані акти про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за квітень-серпень 2016 р.: № 4-РЕ від 01.05.2016 р. на суму 21084,11 грн., № 5-РЕ від 01.06.2016 р. на суму 23437,45 грн., № 6-РЕ від 01.07.2016 р. на суму 22362,67 грн., № 7-РЕ від 01.08.2016 р. на суму 26910,30 грн., № 8-РЕ від 01.09.2016 р. на суму 26685,16 грн., на загальну суму 120479,69 грн. Враховуючи умови договору щодо строків оплати, відповідач мав сплатити вартість наданих послуг за квітень 2016 р. до 31.05.2016 р., за травень 2016 р. до 30.06.2016 р., за червень 2016 р. до 31.07.2016 р., за липень 2016 р. до 31.08.2016 р., за серпень 2016 р. до 30.09.2016 р. Відповідачем зобовязання по сплаті наданих послуг з перетікання реактивної електричної енергії з квітня 2016 року по серпень 2016 року не виконано. Відповідно до п. 8.2.1 договору у разі внесення платежів, передбачених п. 4.1.6 договору, з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. За прострочення виконання грошових зобовязань позивач просив стягнути з відповідача 15146,95 грн. пені, нарахованої за період з 31.05.2016 р. по 17.01.2017 р. Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 8211,70 втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 31.05.2016 р. по 17.01.2017 р., та 1652,32 грн. 3% річних, нарахованих за період з 31.05.2016 р. по 17.01.2017 р. Позивачем 11.04.2017 р. до суду подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та додаткових пояснень по суті позову, в якому зазначено, що у розрахунку індексу інфляції враховано період з червня 2016 року по січень 2017 року.

Відповідач у судове засіданні 12.04.2017 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив; присутній у судовому засіданні 23.03.2017 р. представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову, правом надати письмовий відзив на позов не скористався, просив відкласти розгляд справи.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 12.04.2017 року за відсутності представника відповідача.

Справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ВП Запорізька АЕС (власник мереж, позивач у справі) та комунальне підприємство Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (споживач, відповідач у справі) 20.07.2011 р. уклали договір № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача (далі договір), за умовами якого власник мереж зобовязався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії споживачу з метою забезпечення провадження статутної діяльності для потреб електроустановок споживача, а саме житлових будинків, розташованих в мкрн 3-7 в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартів умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач зобовязався дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та сплачувати за отримані послуги, визначені пунктом 4 цього договору (п. 1.1 договору).

Договір діє в редакції додаткових угод № 1 від 10.11.2011 р.. № 2, № 3 від 18.07.2013 р. Пунктом 4.1.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 р.) передбачено, що у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії споживач зобовязується здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії на підставі Рахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період та оформленого 2-х стороннього Акту про надання послуг з перетікання реактивної енергії за розрахунковий період (додаток № 5.4), до останнього числа місця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбачені додатком № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», споживачем та власником мереж оформлюються такі документи: акт прийому-передачі електричної енергії (додаток 3.1), акт результатів замірів електричної потужності (додаток 3.2). За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку значення показів надаються окремо за кожною точкою обліку.

Згідно із п. 10.5. договору № 165-ЕС, цей договір укладається на строк до 31.12.2012 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії однією із сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд. Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

На виконання умов договору № 165-ЕС від 20.07.2011 р. сторонами підписано Акти про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії:

№ 4-РЕ від 01.05.2016 р. за квітень 2016 р. на суму 21084,11 грн.,

№ 5-РЕ від 01.06.2016 р. за травень 2016 р. на суму 23437,45 грн.,

№ 6-РЕ від 01.07.2016 р. за червень 2016 р. на суму 22362,67 грн.,

№ 7-РЕ від 01.08.2016 р. за липень 2016 р. на суму 26910,30 грн.,

№ 8-РЕ від 01.09.2016 р. за серпень 2016 р. на суму 26685,16 грн.

З зазначених актів вбачається, що позивачем надано послуги на загальну суму в розмірі 120479,69 грн. у період з квітня 2016 року по серпень 2016 року (включно), а відповідачем прийнято відповідні послуги.

Відповідач оплату за надані послуги у встановлені договором строки та розмірі не вносив, чим порушив умови договору.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 28-23/25665/2850 від 02.11.2016 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії у квітні-серпні 2016 року у розмірі 120479,69 грн., яку відповідач отримав 07.11.2016 р. Відповідь на претензію позивач не одержував.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати наданих послуг у розмірі 120479,69 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 120479,69 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Обставини справи свідчать, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені договором послуги з перетікання реактивної електричної енергії, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами про надання послуг з перетікання електричної енергії за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р. за квітень-серпень 2016 року. Жодних зауважень щодо обємів наданих послуг від відповідача на адресу позивача не надходило.

Враховуючи умови договору № 165-ЕС щодо оплати до останнього числа місця, наступного за розрахунковим (п. 4.1.6 договору), граничним строком оплати наданих послуг за квітень 2016 р. є 31.05.2016 р., за травень 2016 р. 30.06.2016 р., за червень 2016 р. 31.07.2016 р., за липень 2016 р. 31.08.2016 р., за серпень 2016 р. 30.09.2016 р.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати за надані позивачем послуги з перетікання реактивної електричної енергії у період з квітня 2016 року по серпень 2016 року не здійснив, чим порушив умови договору, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за договором у сумі 120479,69 грн.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач свої зобовязання щодо оплати за надані позивачем послуги не здійснив, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 120479,69 грн. задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків внесення платежів позивач, обґрунтовуючи п. 8.2.1 договору № 165-ЕС від 20.07.2011 р., просив стягнути 15146,95 грн. пені, а саме:

3296,26 грн. за 183 дні прострочення за період з 31.05.2016 р. по 29.11.2016 р. включно по акту № 4-РЕ від 01.05.2016 р.;

3522,02 грн. за 183 дні прострочення за період з 30.06.2016 р. по 29.12.2016 р. включно по акту № 5-РЕ від 01.06.2016 р.;

3062,95 грн. за 171 день прострочення за період з 31.07.2016 р. по 17.01.2017 р. включно по акту № 6-РЕ від 01.07.2016 р.;

2979,25 грн. за 140 днів прострочення за період з 31.08.2016 р. по 17.01.2017 р. включно по акту № 7-РЕ від 01.08.2016 р.;

2286,47 грн. за 110 день прострочення за період з 30.09.2016 р. по 17.01.2017 р. включно по акту № 8-РЕ від 01.09.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених п. 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав виконаним невірно, через допущені арифметичні та методичні помилки, за умови обґрунтованого розрахунку пені за вказаний позивачем період до стягнення належить 15149,66 грн., однак сума пені, заявлена до стягнення, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 15146,95 грн. пені підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати наданих послуг позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1652,32 грн. за період з 31.05.2016 р. по 17.01.2017 р. та 8211,70 грн. інфляційних втрат за період з червня 2016 р. по січень 2017 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано виконаним вірно. Суд визнав вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1652,32 грн. за період з 31.05.2016 р. по 17.01.2017 р. включно такими, що підлягають задоволенню.

У розрахунку індексу інфляції, поданому в обґрунтування позовних вимог, період прострочення платежу по акту № 4-РЕ від 01.05.2016 р. вказано з 31.05.2016 р. по 17.01.2017 р. (по іншим актам також вказано кінцевий термін по 17.01.2017 р.). Згідно пояснень позивача щодо розрахунку індексу інфляції, позивачем по акту за квітень 2016 р. враховано період з червня 2016 р. по січень 2017 р., по акту за травень 2016 р. враховано період з липня 2016 р. по січень 2017 р., по акту за червень 2016 р. враховано період з серпня 2016 р. по січень 2017 р., по акту за липень 2016 р. враховано період з вересня 2016 р. по січень 2017 р., по акту за серпень 2016 р. враховано період з жовтня 2016 р. по січень 2017 р.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

Позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат, помилково вказано період по січень 2017 року (враховуючи, що період прострочення платежу по 17.01.2017 р.), тоді як індекс інфляції слід нараховувати по грудень 2016 року включно.

Однак сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, позивачем розрахована вірно, а вимоги про стягнення 8211,70 грн. за період з червня 2016 року по грудень 2017 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, підстав в обґрунтування заперечень не зазначив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства Підприємство комунальної власності Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, ідентифікаційний код 32166551) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964) 120479,69 грн. (сто двадцять тисяч чотириста сімдесят девять грн. 69 коп.) основного боргу, 15146,95 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок шість грн. 95 коп.) пені, 1652,32 грн. (одну тисячу шістсот пятдесят дві грн. 32 коп.) 3% річних, 8211,70 грн. (вісім тисяч двісті одинадцять грн. 70 коп.) інфляційних втрат та 2182,36 грн. (дві тисячі сто вісімдесят дві грн. 36 грн.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 квітня 2017 р.

Суддя В.В. Носівець