Постанова № 66002873, 12.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 917/735/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Дроботової Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі Господарського суду№ 917/735/16 Полтавської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"простягнення заборгованості за заявамиГоловного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби та товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"пророзстрочку виконання рішення суду,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Надточій Т.М., дов. від 04.01.2016 № 5;відповідача:Гуля В.С., дов. від 24.05.2016,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" (далі - Агрофірма "Хорольська") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень позовних вимог (т. 15, а.с. 39- 40), просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі - Товариство "Гадячсир") 2 005 872,88 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором постачання молока коров'ячого незбираного № 84/03-12/14 від 20.12.2014 у розмірі 1 625 420,15 грн., процентів за користування грошовими коштами у розмірі 155 703,68 грн., 3 % річних у розмірі 12 533,73 грн., пені у розмірі 166 942,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 45 252,48 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016, позовні вимоги Агрофірми "Хорольська" задоволено. Стягнуто з Товариства "Гадячсир" на користь Агрофірми "Хорольська" 1 625 420,15 грн. основної заборгованості, 155 703,68 грн. процентів за користування грошовими коштами, 12 533,73 грн. 3 % річних, 45 252,48 грн. інфляційних втрат, 166 942,84 грн. пені та 30 088,10 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 917/735/16 залишено без змін.

У жовтні 2016 Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій посилаючись на заяву Товариства "Гадячсир" № 1039/1 від 03.10.2016 про звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду у зв'язку з тяжким фінансовим становищем товариства, скороченням об'ємів виробництва продукції, відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією продуктового ембарго, а також на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просило розстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 у справі № 917/735/16 на 18 місяців згідно з доданим графіком шляхом щомісячної сплати по 113 108,94 грн. до 28.02.2018 включно та 113 109 грн. до 30.03.2018 включно.

У грудні 2016 Товариство "Гадячсир" звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій посилаючись на ту обставину, що 90 % продукції товариства експортувалось до Російської Федерації, яка починаючи з 2014 року повністю закрила свій ринок для продукції українського виробництва, що спричинило тяжкий фінансовий стан товариства, на підставі ст. 121 ГПК України просило розстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 у справі № 917/735/16 на 36 місяців згідно з доданим графіком шляхом щомісячної сплати по 56 554,47 грн. до 05.10.2019 включно та 56 554,53 грн. до 05.11.2019 включно.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2016 (суддя Ціленко В.А.) заяву Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби про розстрочку виконання рішення суду задоволено, заяву Товариства "Гадячсир" про розстрочку виконання рішення суду задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 у справі № 917/735/16 на 18 місяців рівними частинами по 109 775,61 грн. з дня винесення ухвали.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (колегія суддів: Ільїн О.В., Россолов В.В., Хачатрян В.С.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2016 залишено без змін.

Судові рішення прийняті з мотивів, викладених Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби у заяві про розстрочку виконання рішення суду.

Агрофірма "Хорольська" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2016 скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 у справі № 917/735/16. Викладені у касаційній скарзі вимоги Агрофірма "Хорольська" обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваних судових актів судами не було надано належну оцінку доказам, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду та не було враховано ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також не було враховано інтереси позивача, що вплинуло на правильність винесення ухвали та постанови у даній справі.

Товариство "Гадячсир" скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Агрофірми "Хорольська", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство "Гадячсир" обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого процесуального законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Агрофірми "Хорольська" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Згідно пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на тяжке фінансове становище Товариства "Гадячсир", що виникло внаслідок скорочення об'ємів виробництва продукції, відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією, до якої експортувалось 90 % продукції товариства, продуктового ембарго для продукції українського виробництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданого Товариством "Гадячсир" звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2016 року та висновків аудиту з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, боржник перебуває в тяжкому фінансовому становищі. Одномоментне стягнення всієї суми боргу зумовить неможливість своєчасної виплати заробітної плати працівникам товариства, сплати податків та призведе до повної неплатоспроможності та банкрутства Товариства "Гадячсир".

Водночас судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 15382 від 11.11.2016, № 15740 від 17.11.2016, № 3717 від 25.11.2016 та № 16996 від 05.12.2016 на загальну суму 60 000 грн. підтверджується, що Товариством "Гадячсир" вживаються заходи спрямовані на погашення наявної заборгованості.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Надавши належну правову оцінку вказаним заявником обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що зазначені обставини ускладнюють виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 у справі № 917/735/16, що відповідно до ст. 121 ГПК України є підставою для розстрочки виконання даного рішення суду строком на 18 місяців рівними частинами з щомісячною сплатою по 109 775,61 грн., а не на 36 місяців з щомісячною сплатою 56 554,47 грн., як просив боржник.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що при розгляді заяви судами не було дотримано балансу інтересів сторін та неправомірно розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 у справі № 917/735/16 строком на 18 місяців.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 917/735/16 Господарського суду Полтавської області відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги Агрофірми "Хорольська" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 та 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 917/735/16 Господарського суду Полтавської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Л.І. Рогач

Суддя Т.Б. Дроботова