Ухвала суду № 66002659, 10.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

10 квітня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Лященко Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із вищезазначеною заявою.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк до 10 квітня 2017 року для усунення недоліків заяви, а саме: подана заява не відповідала вимогам статей 357, 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). В своїй заяві ОСОБА_1 зазначав, що звертається з підстав, неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, однак крім рішень судів касаційної інстанції, як приклад додавав й постанову Верховного Суду України. Але в порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 357 ЦПК України в заяві було відсутнє обґрунтування підстав для перегляду судових рішень, передбачених статтею 355 ЦПК України, не було зазначено які саме норми права і в яких саме конкретно рішеннях неоднаково застосовано судом касаційної інстанції чи не відповідають висновкам викладеним у постановах Верховного Суду України, не було зазначено в чому саме полягає неоднакове застосування цих норм права.

А тому, заявнику слід було уточнити підстави подання ним заяви, обґрунтувати їх, зазначити які саме норми права і в яких саме конкретно рішеннях неоднаково застосовані судом касаційної інстанції чи не відповідають висновку викладеному у постанові Верховного Суду України та зазначити в чому саме полягає неоднакове застосування цих норм права.

Крім того, у порушення вимог статті 358 ЦПК України до заяви не було додано документ про сплату судового збору.

У квітні 2017 року до Верховного Суду України надійшло клопотання ОСОБА_1 про роз᾿яснення щодо сплати судового збору.

Згідно із положенням абзацу 2 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Згідно з нормами статті 4 Закону, ураховуючи категорію спору, розмір судового збору в даному випадку повинен становити 130% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (в редакції Закону № 1774-VIII від 6 грудня 2016 року), тобто 1 тис. 377 грн 45 коп.*130%=1 тис. 790 грн 68 коп., а отже заявнику слід сплатити 1 тис. 790 грн 68 коп.

Судовий збір за подачу заяви про перегляд судових рішень повинен бути сплачений на рахунок Верховного Суду України за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030002 р/о № 312 132 077 000 07 банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві код класифікації доходів бюджету - 22030102 код банку отримувача - 820019 код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір (Верховний Суд України, 060) " символ звітності 207.

На адресу Верховного Суду України необхідно надіслати оригінал документу про сплату судового збору.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 слід продовжити строк для усунення недоліків його заяви до 17 квітня 2016 року.

Керуючись статей 357, 358, 359 ЦПК України,

у х в а л и в:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви до 17 квітня 2017 року.

Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України Н.П. Лященко