Ухвала суду № 66000982, 13.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 р. Справа № 876/3041/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Онишкевича Т. В.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про зобов'язання відповідача сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення позивачу 4913,95 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно квитанції від 14 грудня 2016 року № 0713-3704-1323-3925.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», так як придбавав житло вперше, а на вимогу позивача про повернення безпідставного сплаченого збору ОСОБА_1 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області було протиправно відмовлено з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення сплаченого ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1, вул. Шопена, 9/3, м. Тернопіль, 46003) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4913( чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 95 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем ОСОБА_1 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 14 грудня 2016 між позивачем та ПрАТ «Компанія з управління активами «НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ» було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідченої нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 3712, згідно якого позивач придбав квартиру № 13, розташованої в будинку № 53, що знаходиться за адресою вул. Білецька в м. Тернополі.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем у відповідності до статті 49 Закону України «Про нотаріат» було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4913,95 грн. згідно квитанції № 0.0.669025599.1 від 14 грудня 2016 року.

26 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4913,95 грн.

ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 28 грудня 2016 року № 17463/07 позивача повідомлено про те, що підстав для повернення вказаного збору немає, а також роз'яснено, що позивач має право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР із змінами та доповненнями.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 75771292 від 14 грудня 2016 року слідує те, що ОСОБА_2 є власником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ОСОБА_2 житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане ним вперше є безпідставними, оскільки ним не здобуто доказів того, що у позивача у власності перебуває ще і інше майно, яке було придбане ним раніше ще до укладення Договору.

Відсутність ж механізму перевірки органами ПФУ інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог ОСОБА_2 про повернення йому збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4913,95 грн.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року в справі № 819/26/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_4

Ухвалу складено в повному обсязі 14 квітня 2017 року.