Постанова № 66000151, 10.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 лютого 2017 року 08:50 справа №826/4721/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О. та Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті КиєвідоДержавного агентства резерву Українитреті особи1. Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві 2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українипростягнення заборгованостіОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Шевченківському районі) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державного агентства резерву України (далі по тексту - відповідач), в якому, враховуючи уточнення позовних вимог (вх. від 13.05.2014 року), просить стягнути з відповідача прострочений борг у розмірі 84 442 620,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року К/800/57419/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2016 року адміністративну справу №826/4721/14 прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство енергетики України, яке в подальшому замінено на правонаступника - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі по тексту - третя особа 2).

Також в ході нового розгляду справи судом замінено первинного позивача - ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, на правонаступника - ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

В судовому засіданні 15 липня 2016 року представники позивача та третьої особи 1 позовні вимоги підтримали, представники відповідача та третьої особи 2 проти задоволення позову заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Листом від 14 жовтня 2013 року №06-08/4061-13641 Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві направлено до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 1997 року №941 "Про забезпечення фінансування видатків на закладення до державного резерву вугільної продукції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1997 року №728" та від 16 квітня 1998 року №501 "Про виділення коштів на закладення вугільної продукції до державного резерву" для проведення податковим органом претензійно-позовної роботи зі стягнення простроченої заборгованості перед Державним бюджетом України.

В порядку статей 59, 89 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі міста Києва виставлено Державному агентству резерву України вимогу від 23 серпня 2012 року №4399 на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 22 серпня 2012 на суму 84 442 620,00 грн. та винесено рішення від 23 серпня 2012 року №4399/19-128 про опис майна у податкову заставу.

Також листом від 14 жовтня 2013 року №06-08/4061-13641 Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві звернулося до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про направлення подань відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України та пунктів 10, 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174, для ведення претензійно-позовної роботи по підприємствах-позичальниках, зареєстрованих у Шевченківському районі міста Києва, що мають прострочену заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими Міністерством фінансів України у минулих роках та інформації про заборгованість підприємств станом на 01 жовтня 2013 року. Серед переліку боржників, доданому до листа, зазначено Державне агентство резерву України із зазначенням суми наданої позички, зокрема, згідно постанови Кабінету Міністрів України №941 - 55 058 400,00 грн., та згідно постанови Кабінету Міністрів України №501 - 30 000 000,00 грн., а також суми простроченої заборгованості 54 823 400,00 грн. та 29 619 220,00 грн. - відповідно.

Разом із вказаним листом третя особа 1 направила на адресу позивача подання від 14 жовтня 2013 року №520 та №521 для здійснення до Державного агентства резерву України заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно постанов Кабінету Міністрів України від 28 серпня 1997 року №941 та від 16 квітня 1998 року №501), яка станом на 01 жовтня 2013 року в загальному становить 84 442 620,00 грн.

Посилаючись на статтю 17 Бюджетного кодексу України та пункти 10 і 15 Порядку №174 у зв'язку з надходженням зазначених подань, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулось з відповідним позовом до суду.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16 грудня 2015 року К/800/57419/14 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно з'ясувати питання здійснення Міністерством фінансів України видатків для проведення закупівлі вугільної продукції та надходження такої продукції до Державного комітету по матеріальних резервах, а також дослідити відповідні первинні документи, на підставі яких визначено відповідні суми заборгованості; питання чи є відповідач правонаступником саме Державного комітету по матеріальних резервах.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Досліджуючи питання щодо правонаступництва Державного комітету по матеріальних резервах, судом встановлено, що відповідно до Указу Президента від 09 грудня 2010 року №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" створено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву. Указом Президента від 13 квітня 2011 року №463/2011 затверджено Положення про Державне агентство резерву України.

Тобто, з наведеного вбачається, що саме відповідач (Державне агентство резерву України) є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Разом з тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, враховуючи при цьому висновки Вищого адміністративного суду України по даній справі, суд приходить до наступного.

Як вбачається із змісту постанов Кабінету Міністрів України від 28 серпня 1997 року №941 "Про забезпечення фінансування видатків на закладення до державного резерву вугільної продукції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1997 року №728" та від 16 квітня 1998 року №501 "Про виділення коштів на закладення вугільної продукції до державного резерву", на які посилається позивач як на підставу виникнення спірної заборгованості, Урядом прийнято рішення щодо фінансування видатків на закладення до державного резерву на електростанціях вугільної продукції підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості.

Оплату відповідного вугілля повинно було забезпечити Міністерство енергетики, а Державний комітет по матеріальних резервах провести перерахування відповідних коштів до державного бюджету.

Так, у відповідності до частини четвертої статті 17 Бюджетного кодексу України, положення якого були чинні до 01 січня 2011 року, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Наведене вище положення відображено і в Бюджетному кодексі України від 08 липня 2010 року, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Так, згідно частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України (в редакції на день звернення контролюючого органу до суду із даним позовом), прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Згідно з підпунктом 191.1.38 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення із даним позовом до суду) до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Наведений Порядок №174 регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Тобто, вказаною постановою Уряду затверджений лише порядок обліку заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 1 Порядку №174, боржник - це суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою.

Заборгованістю за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - є зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (підпункт 5 названого пункту).

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 зазначеного Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Тобто, саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Разом з тим, частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, визначав первинні документи як письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

В даному випадку ні позивачем, ні третьою особою 1 не надано жодних первинних та банківських документів, які б підтверджували надання бюджетних позичок, їх перерахування відповідачу (або його структурному підрозділу) та їх отримання останнім, а отже не доведено обставин, наявність яких зумовлює можливість стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді заборгованості перед бюджетом.

Посилання податкового органу на те, що підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості є подання органу казначейської служби суд відхиляє, оскільки, як вже вказано вище, подання носять лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не можуть бути використані судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги та стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічної правової позиції дійшли також Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2015 року та Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 травня 2015 року, які прийняті судами у справі №826/12252/14.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, а тому адміністративний позов ДПІ у Шевченківському районі задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов