Постанова № 66000150, 31.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2017 року 13:40 справа №826/6565/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року №0001161306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6565/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 14 березня 2016 року №0001161306 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49 статті 49, пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 130 532,90 грн., в тому числі основний платіж - 104 290,32 грн. та штрафні санкції - 26 242,58 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 25 лютого 2016 року №598/26-58-13-06-17-НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49, пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту "д" підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: не задекларовано дохід, отриманий як додаткове благо в сумі 614 905, 39 грн. внаслідок анулювання банком частини кредитної заборгованості.

Вказаний висновок зроблено з урахуванням листа ПАТ "Дельта Банк" від 01 вересня 2015 року №7699, в якому зазначено, що в другому півріччі 2014 року, банком анульовано фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) частину кредитної заборгованості у розмірі 614 905,39 грн. та, відповідно, відображено в податковому розрахунку №1 ДФ; при цьому, між банком та фізичною особою платником податку було укладено додатковий договір від 12 травня 2014 року №5.

Як зазначено в акті перевірки, заборгованість за прощеною неустойкою у вигляді пені або штрафу є додатковим благом платника податку, яка підлягає декларуванню з відповідним оподаткуванням.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки, анульована частина заборгованості за кредитним договором не може вважатись його доходом (додатковим благом) згідно із нормами чинного законодавства та не виплачується у грошовій формі; за додатковим договором від 12 травня 2014 року №5 банк анулював суму заборгованості за кредитним договором в сумі 147 459,58 грн., а не в сумі 614 905,39 грн., яка включає в себе проценти та штрафні санкції, нараховані кредитором за кредитним договором.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні від проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Між ОСОБА_1 (позичальник) та ПАТ "Дельта Банк" (кредитор), яке прийняло від ПАТ "Кредитпромбанк" право вимоги за кредитним договором від 20 квітня 2007 року №21/43-КМК-07, укладеного додатковий договір №5 до Додаткового договору №21/43-КМК-07 ДУЗ від 13 травня 2010 року та до Кредитного договору №21/43-КМК-07 від 20 квітня 2007 року, відповідно до якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за договором на суму 147 459,59 грн. у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України. Підписанням цього додаткового договору позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу в розмірі 147 459,59 грн. та відобразити їх у своїй річній податковій декларації. Поряд із цим, сторони домовилися, що пункти 2, 2.1 цього додаткового договору починають застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за Кредитним договором від 20 квітня 2007 року №21/43-КМК-07 в розмірі 80 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_2, відкритий у кредитора.

Наведене свідчить, що позивачу анульовано борг у вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, у разі прощення боргу у платника податку - боржника виникає обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу або шляхом укладення відповідного договору; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

У листі ПАТ "Дельта Банк" від 01 вересня 2015 року №7699, адресованого відповідачу, зазначається про анулювання частини кредиторської заборгованості позивача у розмірі 614 905,39 грн. та про відображення банком вказаної суми в податковому розрахунку №1 ДФ.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ПАТ "Дельта Банк" відобразило у податковому розрахунку форми №1 ДФ про виплату (нарахування) ОСОБА_1 доходу у розмірі 614 905,39 грн. При цьому додаткові угоди чи повідомлення щодо прощення позивачу такої суми боргу у справі відсутні.

Крім того, відповідно до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому згідно з нормами підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Тому, відсотки, які нараховані позивачу вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору за неналежне виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Таким чином, в даному випадку нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком, відповідно, сума прощеної позивачу неустойки не є його доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується та може бути стягнена на розсуд банківської установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад в ухвалах від 01 березня 2016 року №К/800/5293/15, від 31 травня 2016 року №К/800/63798/14, від 28 лютого 2017 року №К/800/8352/16.

Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем не доведено правових підстав для відображення ОСОБА_1 суми у розмірі 614 905,39 грн. у складі оподатковуваного доходу як додаткового блага, що вказує на помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб та неподання податкової декларації.

Таким чином, збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 130 532,90 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року № 0001161306 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 14 березня 2016 року №0001161306.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко