Рішення № 65998197, 10.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/2741/16-ц Номер провадження 22-ц/786/941/17Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Панченка О.О.,

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Вказував, що 11 липня 2007 року з відповідачем було укладено договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором, станом на 13 березня 2016 року виникла заборгованість, яка складається із: 696, 34 грн. заборгованості за кредитом, 7539, 79 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2800 грн. заборгованості за пенею та комісією, штрафу 250 грн. (фіксована частина), і штрафу 551, 81 грн. (процентна складова), що в загальному розмірі складає 11837, 94 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_2

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11 липня 2007 року в розмірі 2 217, 52 грн. та 258, 18 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, ухваливши в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості по процентам у повному обсязі, а саме 7539, 79 грн. Вважає, що суд порушив порядок дослідження доказів по справі.

Рішення оскаржується позивачем лише в частині зменшення розміру заборгованості за кредитом, а тому виходячи з положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє справу в межах апеляційного оскарження.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 липня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, було укладено кредитний договір № б/н.

Згідно умов договору банк надав позичальнику карту «Універсальна» з кредитним лімітом 250 грн., зі сплатою відсотків: базова процентна ставка за кредитом 1,9 % на місяць на залишок заборгованості та щомісячна комісія 1%.

ОСОБА_2 погодився, що заява разом з «Умовами і правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку є договором про надання банківських послуг (а.с. 7-13).

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_2 надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і він дає право банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

На підтвердження існуючої заборгованості за кредитним договором, ПАТ КБ «Приватбанк» надав до суду розрахунок заборгованості за договором №б/н від 11 липня 2007 року.

Згідно вказаного розрахунку банку, в звязку з неналежним виконанням умов договору, станом на 31 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором склала 11 837 грн. 94 коп. в тому числі: 696 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом, 7 539 грн. 79 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 800 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 250 грн. штраф (фіксована частина), 551 грн.81 коп. штраф (процентна складова) (а.с. 4-6).

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подав суду доказів на підтвердження внесення змін до кредитного договору в частині збільшення відсотків за користування кредитом за згодою сторін, а відтак такі зміни в умови договору є нікчемними, на підставі чого прийшов до висновку , що відсоткова ставка за користування кредитом, отриманим ОСОБА_2, повинна застосовуватися в розмірі 22,8% річних із розрахунку 360 днів на рік та здійснив власний розрахунок такої заборгованості .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2, 4 статті 1056-1 ЦК України (у редакції, що діяла на час збільшення процентної ставки за користування кредитом) визначено, що процентна ставка може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Як встановлено судом, Банк здійснював розрахунок заборгованості по процентами за період з 11 липня 2007 року по 31 грудня 2012 року за ставкою 22,8 % річних, після чого з 01 січня 2013 року Банк проводив нарахування заборгованості за збільшеною ставкою у розмірі 30 %, з 01 вересня 2014 року до 01 квітня 2015 року за ставкою 34, 8 % річних, з 01 квітня 2015 року за ставкою 43, 2 % річних.

При цьому, відповідач продовжував користуватись карткою .

Пунктом 5.3. Умов та правил надання банківських послуг, визначено, що Банк має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п. 4.9 цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови.

Абз. 4 п. 28 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Так, умовами договору встановлена змінювана процентна ставка за користування кредитом. Передбачено обовязок банку повідомити позичальника не менше, ніж за 7 днів, до введення відповідних змін, про зміну тарифів, зокрема, підвищення процентної ставки. Допускається інформування позичальника із введенням змін у виписці по Картрахунку, згідно п. 4.9 Договору.

Пунктом 4.9 Договору встановлений обовязок банку не рідше одного разу на місяць у спосіб, вказаний у Заяві, надавати позичальнику виписки про стан Картрахунку.

У Заяві ОСОБА_2 не заперечував проти інформування його про стан платіжної картки за допомогою e-mail або SMS.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилався на те, що на момент звернення до суду сплинув строк позовної давності, у позивача відсутні правові підстави для стягнення відсотків в підвищеному розмірі , які в даному випадку фактично є неустойкою.

Відповідач не спростував твердження позивача, що при зміні процентної ставки йому направлялися повідомлення, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, на які заперечень з боку позичальника не надходило (а.с. 58), також не заперечував факту користування кредитними коштами після збільшення банком процентної ставки , що в свою чергу свідчить про прийняття ним як позичальником пропозиції кредитора.

З огляду на наведене судова колегія вважає безпідставними заперечення відповідача щодо одностороннього збільшення банком відсотків за користування кредитом, адже Умовами та правилами передбачено зміну розміру відсоткової ставки за кредитом банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Також колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції, не взяв до уваги, що відсутність доказів про одержанняборжником повідомлення про збільшення процентної ставки за користування кредитом не є достатньою підставою для самостійного зменшення розміру нарахованої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно рекомендацій Верховного Суду України в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 11 листопада 2011 року, Банк має довести, що він повідомив боржника належним чином про зміну процентної ставки; неправомірною є зміна процентної ставки навіть у разі належного повідомлення, якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди; потрібно також враховувати поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки, зважаючи на положення цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: а) якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2, 3 ст. 205 , ч. 2 ст. 642 ЦК (навіть за відсутності доказів про належне повідомлення боржника), оскільки фактичні дії свідчать про прийняття пропозиції.

Отже, висновки місцевого суду щодо незаконності одностороннього внесення змін до договору банком є передчасними, оскільки після підвищення процентної ставки за користування кредитом позичальник продовжував погашати заборгованість по процентам, при цьому відповідач не оскаржував рішення про зміну процентної ставки у встановленому законом порядку, що, на думку судової колегії свідчить про фактичне прийняття відповідачем змінених умов кредитного договору.

При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що суд першої інстанції , вдаючись в оцінку правомірності дій банку щодо одностороннього збільшення процентної ставки в розрізі положень ст.ст.1056-1,1061 ЦК України , залишив поза увагою заперечення відповідача про те, що стягнення відсотків в підвищеному розмірі в даному випадку фактично є неустойкою. Вказані заперечення суд першої інстанції не обговорив та не дав їм правової оцінки.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд порушив визначений законом порядок оцінки доказів по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, суд не врахував, що представник відповідача вказуючи на безпідставність нарахування заборгованості за зміненою процентною ставкою не спростував розмір наявного боргу за кредитним договором та розрахунок, наданий банком, шляхом надання власного розрахунку, у відповідності до своїх заперечень проти позову.

Натомість суд, всупереч вимогам ст. 11 ЦПК України, самостійно здійснив розрахунок заборгованості за кредитним договором за його початковою процентною ставкою, поклавши його в основу свого рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог, тим самим допустивши порушення принципу диспозитивності судового процесу.

Крім того, судова колегія суддів зауважує, що положенням ч. 1 ст. 143 ЦПК України передбачено право суду залучити експерта для вирішення питання, що потребує спеціальних знань. Здійснюючи самостійний розрахунок належної до сплати заборгованості, суд першої інстанції фактично реалізував функції експерта, що не передбачено ЦПК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про незаконність підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є безпідставними, оскільки вказані зміни умов договору на час розгляду справи є чинними і ніким не оскаржені, наданий банком розрахунок заборгованості не спростований відповідачем, а тому колегія суддів вважає його таким, що відповідає умовам договору, положенням закону і обставинам справи.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині і ухвалення нового рішення.

Разом з тим, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності (а.с.53-55), колегія суддів, керуючись положеннями ч.3 ст.267 ЦК України, приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, визначивши стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, в межах трьохрічної давності, починаючи з 20 травня 2013р. до дати звернення до суду з даним позовом - 16 травня 2016р., тобто в сумі 7453грн.76коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, вбачаючи, що апеляційна скарга задоволена частково, то підтверджені понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1515, 80 грн. (а.с. 134), підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.ст.303, п.п.3, 4, ч.1 309, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2017 року скасувати в частині стягнення заборгованості по процентам за кредитним договором № б/н від 11 липня 2007 року у зменшеному розмірі, ухваливши в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості по процентам за кредитним договором № б/н від 11 липня 2007 року у розмірі 7453, 76 грн. (сім тисяч чотириста пятдесят три гривні 76 копійок).

В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1515, 80 грн. (1 тисяча пятсот п'ятнадцять гривень 80 копійок) за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ ОСОБА_1