Ухвала суду № 65994747, 07.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11 кп /796/803/2017 Головуючий у 1 інстанції Домарєв О.В.

Категорія ст. 191, ч.5, КК Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів: Павленко О.П., Тютюн Т.М.,

При секретареві Ярмолюк М.І., за участю прокурорів Кордуняна В.О., Фіцая П.П., Богатко Т.В., представників потерпілих - адвокатів Деркач В.В., Позняк О.М., обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_8, захисників - адвокатів БіловчукаД.І, Чевгуза В.С., Мацули М.Б.,

розглянувши матеріали кримінальних проваджень № 12015100040006385 та № 12016100090006638 відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за апеляційними скаргами прокурора Генеральної прокуратури України Фіцая П.П., потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на ухвалу підготовчого судового засідання Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, якою обвинувальні акти у цих кримінальних провадженнях повернуті прокуророві, -

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою Дарницький районний суд міста Києва повернув прокурору обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 від 02.05.2015 та № 12016100090006638 відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувальних актів прокурору, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 та № 12016100090006638 містять численні протиріччя та не відповідають вимогам ст. 291 КПК України з наступних підстав.

Так, формулюючи обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в обвинувальному акті у кримінальному провадження № 12015100040006385 за першим епізодом звинувачення за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України у скоєнні приготування до теракту у період з 27.04.15 по 01.05.15 слідчим та прокурором у кінцевій частині обвинувачення за даним епізодом фактично зазначені обставини, передбачені диспозицією ч.1 ст.17 КК України, а саме дії обвинувачених, які мали місце 01.05.2015 та їх рішення в частині добровільної відмови та припинення за своєю волею готування до злочину, або на його замах при незакінченому злочині, при яких обвинувачені повністю усвідомлювали можливість доведення злочину до кінця, але добровільно відмовились від готування до нього та замаху на його вчинення. Таким чином, обвинувальний акт, як зазначає суд першої інстанції, в цій частині порушує п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не відповідає та суттєво суперечить їх правовій кваліфікації.

По епізоду скоєння злочину, передбаченого ст.348 КК України від 02.05.2015 року згідно з обвинувальним актом обвинувачуються ОСОБА_3, ОСОБА_15,ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Зі змісту обвинувачення в цій частині вбачається, що безпосередньо на місці скоєння злочину в автомобілі знаходились ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які здійснили мінімум 58 прицільних пострілів з двох автоматів АК-74 в бік співробітників правоохоронних органів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, однак колегія суддів першої інстанції вважає, що виклад обвинувачення в цій частині є неконкретним, оскільки не зазначено хто конкретно - ОСОБА_15, ОСОБА_4 чи ОСОБА_7 здійснили ці прицільні постріли, тобто не конкретизовано дії кожного з обвинувачених під час його скоєння.

До того ж вбачається, що ОСОБА_3 була відсутня на місці скоєння злочину, але слідчим та прокурором не зазначено в обвинувальному акті відомості про те - де саме під час скоєного злочину знаходилась ОСОБА_3 та яким чином, за допомогою яких засобів зв'язку та ін. вона керувала діями інших співучасників скоєного злочину. Ці обставини на думку суду першої інстанції, також свідчать про відсутність викладення у змісті обвинувального акту конкретизації дій обвинуваченої ОСОБА_3 під час його скоєння співучасниками.

Крім того, по епізоду вбивства та замаху на вбивство працівників правоохоронних органів, який мав місце 04.05.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 348 КК України, в тексті обвинувального акту при викладенні встановлених прокурором обставин в частині замаху на вбивство внаслідок застосування ОСОБА_15 двох бойових гранат не зазначені місцезнаходження, а також прізвища потерпілих працівників правоохоронних органів, на життя яких скоїли замах обвинувачені.

Також вбачається, що ОСОБА_3 була відсутня на місці скоєння злочину, але слідчим та прокурором не зазначено в обвинувальному акті відомості про те - де саме під час скоєного злочину знаходилась ОСОБА_3 та яким чином, за допомогою яких засобів зв'язку та ін. вона керувала діями інших співучасників скоєного злочину.

Крім того, за епізодом ч.1 ст.304 КК України, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_3, щодо втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність у змісті обвинувального акту відсутні відомості про час, місце та інші конкретні обставини скоєння інкримінованого злочину, що на думку суду першої інстанції, суперечить вимогам п.1 ч.1 ст.91 та п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того, у змісті обвинувального акту по багатьом епізодам містяться численні посилання на висновки конкретних судових експертних, а також викладено зміст цих висновків, однак, суд першої інстанції визнає цей факт як дострокове оприлюднення доказів винуватості обвинувачених, що порушує як норми ст. 352-361 КПК України, так і ст. 22 КПК України.

Суд першої інстанції також відзначив, що у змісті обвинувального акту відсутні відомості про настання смерті одного із обвинувачених ОСОБА_15 та закриття провадження відносно нього у зв'язку із смертю.

Крім того, суд посилається на те, що у змісті обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016100090006638 відсутні відомості про розмір завданої шкоди кримінальним правопорушенням згідно п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, що є також підставою повернення обвинувального акту прокурору.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні Фіцай П.П., потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо просять, скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2016 року, в частині повернення обвинувальних актів прокурору у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 від 02.05.2015 та № 12016100090006638 за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та направити ці обвинувальні акти на новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор та потерпілі посилаються на інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про порядок здійснення підготовчого провадження відповідно До КПК України від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, де вказано, що єдиною підставою повернення обвинувального акту прокурору є його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, а саме: 1) якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; 2) у ньому наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; 3) він не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором; 4) до нього не долучені передбачені законом додатки. Однак, посилань на жодну з вищезазначених вимог в оскаржуваній ухвалі суду не наведено, а інших підстав повернення обвинувального акту, на думку прокурора, чинним законодавством не передбачено.

На обґрунтування суду першої інстанції щодо неконкретності обвинувачення в частині дій кожного обвинувачення, неправильну кваліфікацію дій обвинувачених, посилання в обвинувальному акті на висновки конкретних судових експертиз із наведенням їх змісту, невідповідність обвинувачення фактичним обставинам через зазначення в обвинувальному акті як співучасника особи, яка до кримінальної відповідальності не притягнута та не зазначення розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди, апелянти зазначають наступне.

Відповідно до чинного законодавства в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, тому прокурор вважає, що суд у підготовчому судовому засіданні не може надавати оцінку фактичним обставинам кримінальних правопорушень.

Щодо відсутності розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди, прокурор зазначає, що у кримінальному провадженні № 12016100090006638 за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 у вчиненні хуліганських дій з погрозами фізичною розправою працівникам правоохоронного органу та спричинення їм тілесних ушкоджень за ч. 2 ст. 296 ч.1-2 ст.345 КК України, частині потерпілих завдано лише тілесні ушкодження без спричинення матеріальних збитків, завдана моральна шкода потерпілими не оцінювалася та цивільний позов не заявлявся.

Відносно посилання у обвинувальному акті на висновки конкретних судових експертиз із наведенням їх змісту, прокурор пояснює, що обвинувальний акт окрім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення і виключно висновком експертизи визначається належність предметів до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та пристроїв. Тобто, на думку прокурора висновки здійснених експертиз є основною підставою для притягнення осіб до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України та відповідними статтями про злочин проти життя та здоров'я.

Крім того, прокурор, та потерпілі в своїх апеляційних скаргах, наголошують на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.10.2015 року та від 16.02.2016 року, якими аналогічні рішення судів першої інстанції скасовані у зв'язку з безпідставним посиланням на неконкретність обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, виступи в апеляційному засіданні прокурора та представників потерпілих, які апеляційні вимоги підтримали; захисника - адвоката Чевгуза В.С. та його підзахисних ОСОБА_6, ОСОБА_7 і законного представника ОСОБА_8, які підтримали апеляційні вимоги прокурора і потерпілих та просили скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді; захисників - адвокатів Біловчука Д.І. та Мацулу М.Б., обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечували проти цих вимог, провівши судові дебати,перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами кримінальних проваджень та додатково наданими потерпілими і стороною захисту в апеляційне засідання відомостями, судова колегія визнає наступне.

Ст. 291 КПК України прямо передбачає, що обвинувальний акт має містити, крім іншого, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону з посиланнями на статті(частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Таким чином, конструкція цієї правової норми така, що не зобов'язує прокурора викладати фактичні обставини кримінального правопорушення, які він не вважає встановленими, хоча б суд визнав, що такі обставини вказувати слід було б та навпаки - не вказувати ті обставини, які прокурор вважає встановленими і необхідними для справи, хоча б на думку суду вони не мають бути зазначені в обвинувальному акті; не покладає на прокурора обов'язків уникати будь-яких, дійсних чи гаданих, суперечностей, неповноти чи неточностей у цьому викладі, пристосовувати згаданий виклад фактичних обставин до вимог загальної чи спеціальної частини КК України щодо ознак складу кримінального правопорушення, які висуваються в правових нормах, тобто зазначені в законі як підстава для повернення обвинувального акту прокурору суперечності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення не можуть трактуватися як суперечності, на думку суду чи інших учасників кримінального провадження, між фактичними обставинами кримінального провадження та висновками прокурора щодо правової кваліфікації інкримінованих підозрюваним дій.

П. 3 ч.3 ст. 314 КПК України дійсно надає право суду у підготовчому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Однак, оскільки вимоги до змісту обвинувального акту у цьому кодексі викладені саме в ст. 291 КПК України, а, як вище було зазначено, вони вказують лише на необхідність викласти фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими прокурор, надати правову кваліфікацію та сформулювати обвинувачення, і, як видно з тексту обвинувального акту, ці вимоги прокурор виконав, остільки вимоги суду першої інстанції щодо усунення будь-яких дійсних чи гаданих суперечностей, посилання на невідповідність фактичних обставин, як вони викладені, наданій правовій кваліфікації, не ґрунтуються на згаданій кримінальній процесуальній нормі, а тому і в цій частині міркування апелянтів правильні.

До того ж, чинний КПК України не встановив будь-якого механізму для виконання будь-яких процесуальних, слідчих, розшукових дій або прийняття будь-яких процесуальних рішень у разі повернення прокуророві обвинувального акту, визначивши лише необхідність виправлення помилок у обвинувальному акті, а посилання в оскарженій ухвалі суду на необхідність змінити формулювання фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинувачення вимагатиме, відповідно, вчинення процесуальних дій, зокрема, наприклад, проведення додаткових допитів, прийняття нових процесуальних рішень, в тому числі складання нових повідомлень про підозру тощо, що виконати практично неможливо.

Посилання суду першої інстанції на те, що в обвинувальному акті не мають міститися будь-які докази у справі, в тому числі і висновки судових експертиз слушні, але самі по собі ці недоліки обвинувальних актів не можуть бути підставою для їх повернення прокуророві, бо наявність посилань на висновки експертів жодним чином не обмежують право обвинувачених на захист, оскільки ж самі ці акти не можуть бути досліджені судом під час підготовчого засідання, то і вплинути на правову позицію суду до початку судового розгляду вони не можуть.

Не може бути підставою для повернення обвинувальних актів і те, що в них не вказано на настання в ході досудового розслідування смерті одного із осіб, щодо якого кримінальні провадження були розслідуванні та закриття у зв'язку з викладеним кримінального провадження щодо цієї особи, бо це жодним чином не може негативно вплинути на розгляд кримінальних проваджень по суті та прийняття у них законного, обґрунтованого, вмотивованого та справедливого рішення.

До того ж, саме цій особі, як з'ясувалось під час апеляційного розгляду, повідомлення про підозру не здійснювалося внаслідок настання її смерті, а в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що родичі цієї особи наполягають на продовженні кримінального провадження для реабілітації померлого.

Вірне і зауваження апелянтів про те, що надаючи на цій стадії судового провадження будь-які оцінки викладеним в обвинувальному акті відомостям, в тому числі і в частині наявності суперечностей, невідповідностей викладу фактичних обставин кримінального правопорушення наданій правовій кваліфікації, відсутності вказівок на спричинену кримінальним правопорушенням матеріальну та фізичну шкоду тощо є виходом за межі компетенції суду, бо такі оцінки можуть бути надані лише після дослідження наданих доказів за результатами судового розгляду у рішенні по суті кримінального провадження.

Отже суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повернення обвинувального акту прокуророві, і таким чином, апеляційні скарги прокурора та потерпілих підлягають задоволенню, а оскаржена в цій частині ухвала суду першої інстанції повинна бути скасована з призначенням нового судового розгляду у цьому ж суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги прокурора Генеральної прокуратури України Фіцая П.П., потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на ухвалу підготовчого судового засідання Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, якою обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12015100040006385 та № 12016100090006638 відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернуті прокуророві задовольнити, вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у цьому ж суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: