Ухвала суду № 65994739, 03.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Масенка Д.Є., Орліченко О.Ю., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року,

за участі: прокурора представника власника майна Гошовського Р.М., ОСОБА_7,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Самолюк Т.В., та накладено арешт на грошові кошти загальною сумою 14 550 Євро та 69 900 доларів США, виявлені та вилучені 08 лютого 2017 року в ході проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що вищевказане майно є речовим доказом, а тому з метою запобігання його відчуження, клопотання підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на грошові кошти.

Так, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що слідчий суддя грубо порушив норми КПК України, а саме ч. 6 ст. 173 щодо строків розгляду (прийняття) ухвали про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Зазначає, що майно, вилучене 07 лютого 2017 року, а ухвала прийнята 06 березня цього ж року, клопотання слідчого розглядалось в трьох засіданнях, в першому з яких слідчий суддя зробила перерву, для надання слідчим належних і допустимих доказів, оскільки станом на перше засідання такі докази не були достатніми.

Вважає твердження старшого слідчого, заявлені в процесі розгляду клопотання про те, що вилучені кошти були названі ОСОБА_5 коштами, які належать ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи та є намагання виправити свою помилку щодо того, що ними неправомірно проведено обшук в приміщенні, що не належить ОСОБА_9 Більше того в мотивації, яка застосовувалась при наданні дозволу на проведення обшуку ОСОБА_10 не згадувався, причинний зв'язок між коштами, що належать ОСОБА_10 і злочинною діяльністю ТзОВ НВП «Енергія- Новояворівськ» є надуманим.

Стверджує, що за допомогою суду, який вже раніше відмовив у вилученні коштів в ОСОБА_9, слідство намагається позбавити ОСОБА_5 і його родину засобів до існування, мотивуючи зв'язком його батька з керівництвом ТзОВ «Енергія», кінцевих бенефіціарних власників ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», ТзОВ «Енергія», ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ».

Звертає увагу автор апеляційної скарги на те, що в зазначених осіб обшуки не проводили, а в клопотанні про вилучення коштів в ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва було відмовлено.

Повідомляє, що згідно з даними інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 67064533 від 01 вересня 2016 року та № 79880040 від 08 лютого 2017 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності - ОСОБА_5. Підстава виникнення права власності: Договір дарування житлового будинку, серія та номер: 812, виданий 29 серпня 2016 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Зазначає, що до теперішнього часу ОСОБА_5 про підозру не оголошено, в якості свідка не допитувався, та в будь-яких інших слідчих діях останній участі не брав,а вилучені під час обшуку грошові кошти не мають жодного відношення до ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, оскільки вищезазначене майно є речовими доказами у провадженні, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 22 червня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22016000000000243, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2013-2015 років директор ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» (ЄДРПОУ 32789941, Львівська область, м. Новояворівськ) ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими службовими особами та бенефіціарними власниками ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, незаконно використав придбаний у НАК «Нафтогаз України» за пільговими цінами природній газ загальним об'ємом 128 193,545 тис. м. куб., внаслідок чого НАК «Нафтогаз України» завдано збитків на суму 623 744 840,65 грн., що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» є підприємством, що здійснює виробництво електричної енергії на підставі безстрокової ліценції АБ № 220883, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг далі - НКРЕКП), та теплової енергії - на підставі ліцензії АГ № 500433, виданої НКРЕКП.

Відповідно до акту Державної аудиторської служби України № 15-21/52 від 02 грудня 2016, складеного за результатами позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015, встановлено наступне

Протягом 2013-2015 років між ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та НАК «Нафтогаз України» укладено договори поставки природного газу № 13/2846- ТЕ-21 від 28 грудня 2012 року, 1103/14-ТЕ-21 від 27 листопада 2013 року та № 2111/15-ТЕ-21/ТП від 02 грудня 2014 для виробництва теплової енергії для забезпечення потреб населення.

За вказаними договорами НАК «Нафтогаз України» поставило на користь ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», а останнє у свою чергу спожило протягом 2013-2015 років природного газу в обсязі 128 193,545 тис. куб. м не у відповідності до напрямків, що передбачені умовами договорів № 13/2846-ТЕ-21 від 28 грудня 2012 року, № 1103/14-ТЕ-21 від 27 листопада 2013 року та № 2111/15-ТЕ-21/ПТ від 02 грудня 2014 року що призвело до недоотримання НАК «Нафтогаз України» доходів від реалізації природного газу в сумі 623 744 840, 65 грн., та завдання збитків на згадану суму, що спричинило тяжкі наслідки.

07 лютого 2017 року в ході проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (заступнику директора з інвестиційного розвитку ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»), виявлено та вилучено грошові кошти загальною сумою 14 550 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) євро та 69 900 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) доларів США.

Відповідно до листа Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБ України №8/2/2-2099 від 08 лютого 2017 року, вищевказані грошові кошти є такими, що були об'єктом злочинних дій за попередньою змовою директора ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» ОСОБА_9 та його сина заступника директора з інвестиційного розвитку ТОВ НВП «Енергія- Новояворівськ» ОСОБА_5 та набуті ними кримінально протиправним шляхом внаслідок незаконного використання придбаного у НАК «Нафтогаз України» природного газу об'ємом 128 193,545 тис. м3, чим НАК «Нафтогаз України» завдано збитків на суму 623 744 840.65 грн.

Відповідно до постанови слідчого від 08 лютого 2017 року, грошові кошти загальною сумою 14 550 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) євро та 69 900 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) доларів США визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що вищевказані грошові кошти є речовими доказами у кримінальному провадженні, а також те, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, може бути застосовано покарання у вигляді спеціальної конфіскації, з метою збереження даних речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні, виникла необхідність у їх арешті.

09 лютого 2017 року старший слідчий в ОВС 1-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Самолюк Т.В., за погодженням прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням Гошовського Р.М., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на згадані грошові кошти.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів та спеціальної конфіскації і арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та за наявності підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 22016000000000243 про накладення арешту на грошові кошти, які виявлені та вилучені 08 лютого 2017 року в ході проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1, слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого та представника власника майна, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказані грошові кошти, оскільки вони в даному кримінальному провадженні визнані речовими доказами.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначені в клопотанні грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на грошові кошти, які виявлені та вилучені 08 лютого 2017 року в ході проведення обшуку в будинку за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, АДРЕСА_1, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи апеляційної скарги про те, що до теперішнього часу ОСОБА_5 про підозру не оголошено, в якості свідка не допитувався, та в будь-яких інших слідчих діях останній участі не брав, а вилучені під час обшуку грошові кошти не мають жодного відношення до ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі власник майна, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5, навіть з урахуванням усіх викладених у ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Самолюк Т.В., та накладено арешт на грошові кошти загальною сумою 14 550 Євро та 69 900 доларів США, які виявлені та вилучені 08 лютого 2017 року в ході проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1, - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/1642/2017 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Макаренко І.О. Доповідач: Паленик І.Г.