Ухвала суду № 65994495, 06.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

[1]

06 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,

за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України - Олешка ОлексіяМиколайовича на рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2016 року,

встановила:

у лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 500 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2016 року позов було задоволено частково, стягнуто на користь позивача з Державної казначейської служби України 77 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він з 18 травня 2005 року по 12 жовтня 2009 року незаконно перебував у статусі обвинуваченого у кримінальній справі, що спричинило йому моральну шкоду. Зазначав, що 18 травня 2005 року йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 12 жовтня 2009 року кримінальна справа була закрита у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1

Крім того, позивач вказував на те, що з 12 жовтня 2009 року 31 жовтня 2014 року він незаконно перебував у статусі обвинуваченого у злочині, передбаченому ч.3 ст. 286 КК України, оскільки Постановою від 12 жовтня 2009 року його було притягнуто як обвинуваченого у справі, а 31 жовтня 2014 року дане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач перебував у статусі обвинуваченого протягом 95 місяців незаконно, що спричинило йому моральних страждань, які він оцінював у 500 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2016 року позов було задоволено частково, стягнуто на користь позивача з Державної казначейської служби України 77 000 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині незаконного перебування позивача під слідством та судом протягом 53 місяців є доведеними та стягнув на його користь шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку грошові кошти в розмірі 77 000 грн. із розрахунку одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 15, 16, 23, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачем не було доведено розміру неодержаних доходів внаслідок незаконного перебування під слідством. Вказані доводи є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки предметом розгляду вказаної справи є відшкодування моральної шкоди, а не заробітку та інших грошових доходів, які особа втратила внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури чи суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано завищено розмір моральної шкоди та не враховано вимоги розумності та справедливості при визначені її розміру також не заслуговують на увагу, оскільки суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив із розрахунку одного розміру мінімальної заробітної плати станом на день ухвалення рішення за кожен місяць перебування позивача під слідством у відповідності до п.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тобто на мінімальному рівні.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Олешка Олексія Миколайовича відхилити, а рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 757/7835/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2689/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.