Ухвала суду № 65993939, 10.04.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/8995/14-ц

Провадження № 22-ц/792/800/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Пєнти І.В., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Камянець-Подільського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду від 21 травня 2015 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11285705000 від 22.01.2008 року у сумі - 59 694,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.11.2014 року становить 773 080,47 грн., з яких: кредитна заборгованість 51 980,05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.11.2014 року становить 673 177,20 грн.; заборгованість по процентам 7 094, 93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.11.2014 року становить 91 884,20 грн.; пеня за прострочення сплати процентів 619,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.11.2014 року становить 8 019,07 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця та вказував, що 27.02.2017 року йому, як боржнику за виконавчим провадження №49212098 стало відомо, що державним виконавцем Камянець-Подільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 була подана заява на імя Хмельницької філії ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Кушелева,7 в с. Довжок, Кам'янець-Подільського р-ну та земельну ділянку, площею 0,0725 га. для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, кадастровий № 6822482400:01:004:0391 та належить ОСОБА_1 Як вказує заявник, його не було повідомлено та не було його згоди про передачу на реалізацію з прилюдних торгів вказаного майна. ОСОБА_1 зазначає, що інших документів, які б свідчили про передачу арештованого майна на реалізацію через прилюдні торги на його адресу не надходили, тому фактично він був позбавлений права на їх оскарження. Крім того, скаржник зазначає, що державним виконавцем майно передане на реалізацію всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тому, заявник просив суд визнати дії та рішення державного виконавця Камянець Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_3 незаконними; визнати заяву на реалізацію арештованого майна державного виконавця Камянець Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_3 незаконною та скасувати її; припинити реалізацію арештованого майна а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться по вул. Кушелева, 7 в с. Довжок Камянець Подільського району та земельну ділянку, площею 0,0725 га для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, кадастровий номер 6822482400:01:004:0391 продаж якого здійснюється Хмельницькою філією ДП «СЕТАМ».

Ухвалою Камянець-Подільського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає до скасування із підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що житловий будинок по вул. Кушелева, 7 в с. Довжок Камянець-Подільського району у відповідності до ст. ст. 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, що є встановленим законом юридичним фактом, який не потребує додаткового встановлення. Апелянт, також зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд не взяв до уваги інтереси та право майнового поручителя за іпотечним договором ОСОБА_2, дружини заявника.

Апелянт ОСОБА_1, його представник та представники ПАТ «УкрСиббанк», Хмельницької філії ДП «СЕТАМ», державний виконавець Камянець-Подільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 до суду не зявилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що заочним рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11285705000 від 22.01.2008 року у сумі 59694,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.11.2014 року становить 773080,47 грн. та судові витрати в сумі по 1827 грн. з кожного відповідача.

04.11.2015р. державним виконавцем Камянець-Подільського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №676/89995/14ц від 18.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 вказаноївище заборгованості. (а.с.102).

В силу п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту №11285705000 від 22.01.2008 року з метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника банком приймається застава нерухомості земельної ділянки, площею 0,0725 га, кадастровий номер 6822482400.01.004.0391 з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва та домоволодіння, що складається з будинку з підвалом загальною площею 148.9кв.м., що знаходяться за адресою вул. Кушелева, 7 с. Довжок Камянець-Подільського району Хмельницької області та є власністю ОСОБА_1 ( а.с. 4-10).

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 надала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_1, придбаного ними у період шлюбу домоволодіння та земельної ділянки за адресою вул. Кушелева,7 с. Довжок. (а.с. 125).

26.05.2016р. державним виконавцем в присутності представника стягувача, боржника ОСОБА_1 та понятих проведено опис майна, що належить боржнику, а саме: домоволодіння №7, що по вул. Кушелева с. Довжок Камянець-Подільського району Хмельницької області та земельної ділянки за зазначеною адресою, про що складено Акт опису й арешту майна. (а.с.92).

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що державний виконавець листом №18121 від 22.11.2016р. (а.с.117) повідомила боржника про оцінку майна боржника, який направлений рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується витягом з реєстру від 23.11.2016р. (а.с.118).

Відповідно до довідки Довжоцької сільської ради №724 від 01.03.2017р., ОСОБА_1 проживає разом із своєю сімєю за адресою: вул. Кушелева,7 с. Довжок Камянець-Подільського району Хмельницької області. (а.с. 113).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2017р. ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. (а.с. 116).

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив із того, що у боржника наявне інше нерухоме житло та вважав, що державний виконавець при виконанні виконавчого листа № 676/8995/14-ц діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується із цим висновком суду, вважає його правильним, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з додержанням вимог закону.

Статтею 383 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов»язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. (ст. 387 ЦПК України).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчими провадженнями поновлюються майнові та особисті немайнові права осіб шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які добровільно не виконали свої обов'язки у сфері матеріальних правовідносин.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що житловий будинок по вул. Кушелева, 7 в с. Довжок Камянець-Подільського району відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і не враховані інтереси та право майнового поручителя за іпотечним договором ОСОБА_2, дружини заявника, колегія суддів вважає їх недоведеними, виходячи із наступного.

Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сам факт набуття ОСОБА_1 майна у власність під час шлюбу не є беззаперечним доказом того, що це майно є спільною сумісною власністю в розумінні ст. 60 СК України і зазначена обставина не презюмується, а підлягає доказуванню і встановленню на підставі належних та допустимих доказів у процесі судового розгляду позову одного з подружжя до іншого, на чиє імя здійснено державну реєстрацію права власності обєктів нерухомого майна.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права є безпідставними.

Так, в силу положень ч. 1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зазначається, що протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві особистої приватної власності ? частки квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2017р.( а.с. 116).

А тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що державний виконавець при виконанні виконавчого листа №676/8995/14-ц діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, за змістом ст. 1291 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обовязків цивільного характеру. У справі Горнсбі проти Греції Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обовязків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін… Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Камянець-Подільського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. Пєнта

(підпис) ОСОБА_4

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

_____________Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 Справа № 22ц/792/800/17

Доповідач Корніюк А.П. Категорія № ухвала