Ухвала суду № 65992577, 10.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/7321/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/376/17 Головуючий в 1-й інстанції: Ніколова І.С.

Єдиний унікальний № 320/7321/16-к

Категорія: ст. 309 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Шаповал О.С., Дадашевої С.В.

при секретарі Параскєвіній Н.П.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080140001135, за апеляційною скаргоюпрокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Інтеркультурна)АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,

встановила:

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Апелянт вважає, що рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, прийнято судом без належного врахування обставин справи і тяжкості скоєного злочину, а саме:

- суд не взяв до уваги тяжкість вчиненого злочину, розмір незаконно здобутого особливо небезпечного наркотичного засобу, що становить 6 кг 262, 52 г канабісу, вживання якого розповсюджує в суспільстві таку особливо небезпечну залежність як «наркоманія»;

- суд бездоказово врахував обставину щодо перебування обвинуваченого в монастирі майже весь час, коли він знаходився в розшуку, посилаючись лише на виправдання ОСОБА_2, надане у його показаннях;

- посилання суду на добровільну видачу ОСОБА_2 у ході обшуку наркотичного засобу та на з'явлення його до правоохоронних органів, перебуваючи в розшуку, не дають підстав для застосування ст. 75 КК України, з огляду на тяжкість скоєного злочину та обставини справи;

- судом неправильно зроблений висновок щодо щирого каяття обвинуваченого, оскільки визнання вини під тиском зібраних на досудовому розслідуванні доказів не свідчить про щире каяття винного та активне сприяння розкриттю злочину;

- у порушення вимог ст. 323 КПК України висновки суду про каяття обвинуваченого у вироку не наведені, а тільки саме визнання ним вини не дає підстав для висновків щодо його розкаяння, виходячи з положень абзацу 4 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», оскільки під час досудового розслідування та в ході судового розгляду обвинувачений не піддавав свої суспільно небезпечні дії критичній оцінці, не засуджував свою противоправну поведінку, не проявляв співчуття з приводу вчиненого та не бажав виправити ситуацію, що склалася;

- судом неправильно зроблений висновок щодо активного сприяння ОСОБА_2 розкриттю злочинів, так як розкриття злочинів є безпосереднім обов'язком правоохоронних органів, які власними силами фактично розкрили злочин за результатами проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, під час перебування ОСОБА_2 в розшуку, слідчий не мав змоги вручити йому підозру, допитати, закінчити досудове розслідування, прийняти кінцеве та остаточне процесуальне рішення, що вказує лише на перешкоджання ним встановленню істини під час досудового розслідування кримінального провадження.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_2засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачений звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обовязків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застосованого до ОСОБА_2 відповідно до ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 10.11.2016 року, залишений без змін.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в сумі 491 грн. 04 коп. за проведення судово-хімічної експертизи, згідно з висновком експерта № 52 від 30.04.2015 року.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Як вказано у вироку суду, 24 квітня 2015 року, в денний час доби, знаходячись за місцем свого проживання, у приміщенні квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне зберігання наркотичних засобів в особливо великих розмірах, незаконно зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, який згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 52 від 30.04.2015 року, є канабісом (марихуаною), маса якого, в перерахунку на суху речовину склала 6 262,52грам, який незаконно, без мети збуту, продовжував зберігати за вищевказаною адресою до 21 години 30 хвилини 24квітня 2015 року, коли працівниками міліції при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, було виявлено та вилучено вищевказаний наркотичний засіб, який ОСОБА_2 незаконно зберігав без мети збуту, за місцем свого проживання.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, його захисника, які заперечували проти скарги прокурора, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Згідно з нормами, передбаченими ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду, 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, зокрема у разі, якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб для підтвердження чи спростування обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Згідно з нормою, передбаченою ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_2 обвинувачувався та засуджений за ч. 3 ст. 309 КК України, а саме за незаконне зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу (марихуани), обіг якого заборонений, в особливо великих розмірах, тобто за вчинення умисного злочину.

Згідно з поясненнями обвинуваченого в суді першої інстанції та в апеляційному суді, він у травні 2014 року переїхав у м. Мелітополь, щоб доглядати за хворим дідусем, у якого стався інсульт та він скаржився на болі, також у нього самого були болі, повязані з некрозом стегна. Його товариш порадив йому робити компреси з коноплі, щоб зняти біль і він восени 2014 року назбирав кущі коноплі, висушив їх, перетер, склав у коробку з-під магнітофону та декілька разів робив діду та собі компреси, але не отримавши результату від компресів, залишив траву у зазначеній коробці та навіть забув про неї і наркотичні засоби він ніколи не вживав та не вживає.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, оскільки відповідно до його пояснень, наркотичний засіб він зберігав за місцем проживання, у звязку з чим, суд не мав права розглядати провадження без дослідження доказів обвинувачення на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, суд під час кримінального провадження зобовязаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, вимог КПК України, практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, а саме верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження показань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду необхідно розглянути провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону та постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд провадження у тому ж суді першої інстанції у іншому складі суду.

Запобіжний захід у виді домашнього арештупродовжити ОСОБА_2 до 10 червня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.П. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Дадашева