Ухвала суду № 65992403, 12.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 3373478/16 Головуючий у 1 інстанції: Бондаренко І.В.

Провадження № 22-ц/778/917/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2016 року ПАТ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору б/н від 05 червня 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5020 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 3.2., 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 липня 2016 року становить 14 732,98 грн. та складається з наступного: 4325,40 грн. - заборгованість за кредитом; 9229,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 677,76грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 червня 2007 року в сумі 14 732,98 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 4325,40 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 9229,82 грн.; штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 677,76 грн., та суму судового збору в розмірі 1378 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 4325,40 грн., заборгованість за процентами в розмірі 4671,43 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н від 05.06.2007 року, та відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5020 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на умовах, встановлених вказаним договором.

Відповідно до п.5.5.1 Умов та правил надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору за несвоєчасне виконання боргових зобовязань боржник сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою.

Згідно з п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбаченим цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в сумі 500 грн. + 5% від суми позову.

За розрахунком банку станом на 31.07.2016 року заборгованість ОСОБА_3П . у звязку з невиконанням умов кредитного договору становить 14 732,98 грн. та складається з наступного: 4325,40 грн. - заборгованість за кредитом; 9229,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 677,76 грн. - штраф (процентна складова).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції для вирішення справи належно застосовано ст.ст. 526, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України за якими зобовязання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобовязується їх повернути за сплатою процентів, є обовязковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання відповідальності за порушення позичальником грошового зобовязання.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення процентів за підвищеною процентною ставкою при простроченні платежів та штрафів є подвійною цивільно-правовою відповідальністю позичальника, не знайшли свого підтвердження.

Пунктом 5.5.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання боргових зобовязань боржник сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою. Тобто, вказане є не подвійною відповідальністю, а однією з умов укладеного сторонами договору, обовязковість виконання якого встановлена ст. 629 ЦК України.

Посилання ОСОБА_3 на правову позицію, яка висловлена в постанові Верховного суду України №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, не може бути прийнято до уваги з наступних підстав.

У вказаній правовій позиції міститься висновок щодо порушення положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності, у випадку одночасного стягнення штрафу та пені за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором.

При зверненні до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» предявило вимоги про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та штрафів (фінансова частина та процентна складова). Вимоги про стягнення пені не заявлялись.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: