Вирок № 6599057, 05.10.2009, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 1-131/09

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 року смт. Добровеличківка.

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі суду:

Головуючого судді Ведющенко В. В.

при секретарі Колєснік С.Ю.

з участю прокурора Суворова О.Л.

захисника ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальну справу по обвинуваченню в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України :

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, освіта неповна середня, не працюючого, раніше не судимого, до адміністративної відповідальності раніше не притягався, в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, уродженця с.Перчуново Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_2 українця, громадянина, громадянина України, освіта середня, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, раніше не судимого, да адміністративної відповідальності раніше не притягувався, в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, навчається в Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї Добровеличківського району, раніше не судимого.

ВСТАНОВИВ:

Підсудні: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто злочин передбачений ч.2 ст.296 КК України

Злочин вчинено за наступних обставин:

23 лютого 2009 року біля 17 години, підсудні ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 з метою з»ясування факту крадіжки в них металобрухту, прибули до помешкання жителя с.Любомирка Добровеличківського району ОСОБА_6. Без дозволу власника, зайшли на територію домоволодіння ОСОБА_6., діючи умисно, в групі осіб, з хуліганських спонукань, безпричинно розпочали бійку з ОСОБА_7. Під час бійки підсудні в групі осіб нанесли ОСОБА_7 тілесні ушкодження та спричинили останньому фізичний біль. Під час бійки підсудні, знаходячись в домоволодінні потерпілого, висловлювались грубою нецензурною лайкою в присутності ОСОБА_8 ОСОБА_9 та на їх вмовляння припинити бійку та хуліганство не реагували.

Окрім цього, вчинивши фізичну розправу з ОСОБА_7, підсудні, використовуючи свою численну перевагу, діючи з особливою зухвалістю, керуючись хуліганським мотивом, безпричинно затіяли бійку з ОСОБА_6. Діючи умисно в групі осіб, злагоджено між собою, підсудні, нанесли численні удари руками і ногами в різні частини тіла ОСОБА_6 При цьому на вимоги свідків події, щодо припинення бійки та хуліганства підсудні не реагували. Потерпілому ОСОБА_6 підсудні нанесли тілесні ушкодження у вигляді гематоми на лівій поперековій ділянці, забою лівої нирки та грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №31 від 10.06.2009 року до категорії легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними та протиправними діями, які продовжувались на протязі 15-20 хвилин, підсудні порушили нормальний відпочинок родини ОСОБА_6, безпричинно порушили громадський порядок та спокій присутніх в домоволодінні ОСОБА_6 громадян. В чужому домоволодінні, з хуліганських мотивів в групі осіб вчинили бійку з господарем та його братом, використовуючи при цьому свою численну перевагу. Хуліганські дії підсудних припиненні після втручання сторонніх осіб.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні, свою вину в інкримінованому злочині визнав частково суду пояснив, що в лютому 2009 року він спільно з ОСОБА_4 ОСОБА_5 своїм батьком ОСОБА_9 та ОСОБА_10 працювали в с.Любомирка, на бувшому молочно-товарному комплексі, де розбивали бетонні стопи та з яких витягували металеву арматуру, за що отримували гроші від підприємця ОСОБА_11

23.02.2009 року ОСОБА_12 привіз їх в с.Любомирка та при огляді місця роботи, вони помітили, що не вистачає арматури, яка була заготовлена ними раніше. Від охоронника комплексу вони дізнались, що жителі с.Любомирка - брати ОСОБА_6 приходили на комплекс вночі і тому вирішили, що саме ОСОБА_6 викрали заготовлену ними раніше металеву арматуру. Близько 16 години цього ж дня на комплекс приїхав роботодавець ОСОБА_12 та дізнавшись від них, що не вистачає арматури сказав, що вони не отримають зарплати. Повертаючись в м.Помічна, ОСОБА_12 зупинився біля одного з будинків де проживав охоронник та став розмовляти з ним. Будинок охоронника розташований поряд з будинком братів ОСОБА_6. В цей час біля подвір”я на лавці сидів ОСОБА_7 Помітивши ОСОБА_7 ОСОБА_4 ОСОБА_5 і він зіскочили з кузова автомобіля та підійшли до ОСОБА_7 З причини підозри ОСОБА_7 в скоєнні крадіжки металевої арматури, між ними виникла варка, яка переросла в бійку на території домоволодіння ОСОБА_6 Від нанесених ударів ОСОБА_7 впав, а коли зміг підвестися то втік в будинок. ОСОБА_7 вони били всі разом, наносячи йому удари як руками так і ногами. В цей час з будинку вийшла жінка ОСОБА_7 ОСОБА_13 між ними виникла словесна перепалка. Коли всі намагалися ввійти в будинок, то в цей час їм на зустріч вийшов ОСОБА_6 тримаючи в руках совок. Хто вдарив першим ОСОБА_6 він не помітив, помітив як ОСОБА_5 підтягнувшись на рейці, ногами вдарив ОСОБА_7 в груди, від чого той упав, Коли ОСОБА_6 підвівся то ОСОБА_4 який стояв поряд, також вдарив ОСОБА_7, а коли підвівся то і він наніс йому декілька ударів в лице та ногою в плече. ОСОБА_13 та мати братів ОСОБА_6, яка вийшла з будинку, почали на них кричати, просити та вимагати, щоб вони припинили бійку та покинули домоволодіння, і лише коли прибіг його батько ОСОБА_9), то йому вдалося припинити бійку, розтягнути їх та повиганяти їх з подвір”я. Коли вони виходили з подвір”я то ОСОБА_5 взяв скутер належний ОСОБА_6 та покотив його до автомобіля ЗІЛ, але ОСОБА_9 сказав, щоб ОСОБА_5 залишив скутер. ОСОБА_5 зразу ж послухався та залишив скутер на подвір”ї і в подальшому вони всі поїхали від будинку ОСОБА_7. Хуліганські дії не визнає, оскільки у вікна домоволодіння ОСОБА_7 не стукав, та ногами в двері не бив.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні, свою вину в інкримінованому злочині визнав частково суду надав пояснення аналогічні поясненням підсудного ОСОБА_3 не визнавши сварку та бійку з хуліганських мотивів, а вказав на те, що бійку з ОСОБА_6 вони вчинили на території домоволодіння потерпілих з причини підозри ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки металевої арматури.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні, свою вину в інкримінованому злочині визнав частково суду надав пояснення аналогічні поясненням підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не визнавши сварку та бійку з хуліганських мотивів. вказав на те, що бійку з ОСОБА_6 вони вчинили на території домоволодіння потерпілих з причини підозри ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки металевої арматури.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудними, їх вина в інкримінованому злочині повністю підтверджується перевіреними в судовому засіданні належними і допустимими до справи доказами:

Потерпілий ОСОБА_6 суду засвідчив, що 22 лютого 2009 року він разом зі своїм братом ОСОБА_7 підійшли до підприємця ОСОБА_6 який проводив зі своєю бригадою роботи по розукомплектуванню колишнього молочно-товарного комплексу в с.Любомирка. В розмові з ним вони домовилися, що він візьме їх на роботу. Прийшовши 23.02.2009 року на роботу вони попрацювали близько години та до них підійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які почали їх звинувачувати в тому, що в ніч на 23.02.2009 року вони викрали арматуру. Зрозумівши, що в подальшому виникне сварка, вони покинули роботу та пішли до дому. Близько 16,30 години цього ж дня, він знаходився вдома, разом з братом ОСОБА_7 ОСОБА_13 ОСОБА_14 та сусідкою ОСОБА_15 де святкували 23 люте, як день радянської армії, за звичаєм. Після святкування, він ліг відпочивати. Брат вийшов на вулицю, а приблизно через 10 хвилин зайшов у будинок, на обличчі у брата вже були тілесні ушкодження, а саме синець під оком та розбитий ніс. Брат повідомив, що приїхали хлопці, які працювали у ОСОБА_12 та побили його за те, що підозрюють у крадіжці арматури. Вийшовши із будинку він на порозі зустрів ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_17 які зразу ж збили його з ніг та почали наносити по черзі удари кулаками, ногами в різні частини тіла. Наносили вони йому удари знаходячись на порозі будинку, В цей час вибігла ОСОБА_13 яка почала кричати, звати на допомогу, потім вона схопила його за одяг та затягла в будинок, підсудні в будинок не заходили, але почали стукати в двері, вікна, викликати всіх на вулицю, щоб продовжити бійку, висловлювались на його адресу та на адресу присутніх нецензурними та образливими словами, погрожуючи фізичною розправою. Даний конфлікт продовжувався на протязі біля 15-20 хвилин. Потім один із підсудних - ОСОБА_5, мав намір забрати скутер, який знаходився на подвір”ї, але ОСОБА_13 втрутилась та пояснила, що скутер належить його матері і він залишив скутер на подвір”ї.

Потерпілий ОСОБА_7 суду надав пояснення аналогічні поясненням потерпілого ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що 23.02.2009 року її співмешканець ОСОБА_6 разом зі своїм братом ОСОБА_7 пішли на роботу, яку їм дав ОСОБА_12 вони мали розбивати бетонні стопці. Повернулись вони через годину та розповіли, що їх звинуватили в крадіжці арматури і вигнали з роботи якісь хлопці. Біля 16 години вона разом зі своїми рідними, сусідами святкували свято 23 лютого та знаходились по місцю проживання. Коли ОСОБА_7 вийшов на вулицю, то вона почула крики про допомогу та сварку на подвір»ї. Вибігши з будинку вона побачила, як ОСОБА_7 б”ють троє невідомих їй на той час хлопців на території їх подвір»я, втрутившись в бійку вона просила, щоб вони залишили його в спокої та не били. ОСОБА_7 в цей час вдалося забігти до будинку, де він розбудив ОСОБА_6. Коли ОСОБА_6 вийшов з будинку, підсудні відразу на порозі збили його з ніг та всі троє почали наносити удари кулаками, ногами йому в різні частини тіла. Захищаючи чоловіка від ударів, їй вдалося затягти його за одяг в будинок. Не впускаючи їх до житла вона весь час прохала підсудних припинити хуліганські дії, її мати також просила їх залишити всіх у спокої, звала на допомогу. На їх крики на подвір”я зайшли батько одного з хлопців та ОСОБА_12 ОСОБА_6 та ще один чоловік, які почали кричати на хлопців та виганяти їх з подвір”я. Виходячи з подвір”я один з хлопців помітивши на подвір”ї скутер взяв та почав його викочувати нібито взамін арматури, але на нього накричали та він залишив скутер на місці. Від спричинених тілесних ушкоджень її чоловіку ОСОБА_6 через декілька днів довелося звернутися за допомогою в лікарню, де він проходив курс лікування.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що на підставі майнових паїв, які належать його батькам, які проживали в с.Любомирка, він використовував територію колишнього тваринного комплексу, для розборки будівельних матеріалів, в результаті чого він разом з робітниками, яких найняв на роботу, проводив демонтажні роботи, а саме розбивали бетонні стопи, а арматуру використовувати в подальшому для будівництва. Разом з ним в бригаді працювали жителі с.Олексіївка ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_18 22.02.2009 року до нього в с.Любомирка прийшли брати ОСОБА_6 які просилися працювати, на що він погодився та сказав їм, що вони можуть приступити до роботи 23 лютого 2009 року. Приїхавши в с.Любомирка разом вищезазначеними громадянами, він відлучився по своїх справах, за це час між ОСОБА_17 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та братами ОСОБА_6 виникла сварка, оскільки вони виявили крадіжку арматури, яку вони раніше заготовили. В результаті даної сварки брати ОСОБА_6 покинули роботу. Близько 16 години він приїхав в с.Любомирка та від ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дізнався, що брати ОСОБА_6 викрали арматуру, про що їм повідомив охоронник ОСОБА_19 до якого вони приходили та домовлялись про крадіжку. Повертаючись в м.Помічна він керував автомобілем ЗІЛ, підсудні сиділи на кузові. Проїжджаючи біля будинку охоронника ОСОБА_19 він зупинився так, як було необхідно було залишити кислородні балони в нього. В розмові з ОСОБА_19 той підтвердив, що ОСОБА_6 приходили до нього та домовлялись про можливість крадіжки арматури. Де знаходились в цей час ОСОБА_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_5 він не бачив, тільки в послідуючому почув на подвір”ї ОСОБА_6, які проживають навпроти будинку ОСОБА_19 сварку. Коли він підійшов до подвір”я то помітив, як ОСОБА_5 викочує з подвір”я скутер, він зразу ж спільно з ОСОБА_9 накричав на ОСОБА_5 Віталія і він залишив скутер на подвір”ї. В подальшому всі сіли в автомобіль та поїхали від будинку ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що 23 лютого 2009 року вона знаходилась в гостях свого зятя ОСОБА_7 в с.Любомирка. В вечері близько 17 години вони знаходились в будинку зятя та святкували 23 люте, як день радянської армії. ОСОБА_6 від випитого спиртного заснув, а ОСОБА_7 вийшов на вулицю. Знаходячись в будинку вона почула крики про допомогу та сварку. На подвір”я вибігла ОСОБА_13 за нею вибігла й вона. Коли вона виходила, то в будинок забіг ОСОБА_7, вона помітила, що в нього були синці на обличчі та розбитий ніс. На подвір”ї в цей час знаходились три молоді хлопці, вона зрозуміла, що саме вони побили її сина та почала кричати про допомогу та вимагати, щоб вини залишили подвір”я та припинили хуліганити. Але хлопці на її вимоги не відреагували та мали намір зайти в будинок, почали стукати в двері, вимагали, щоб вийшов ОСОБА_6. В цей час дійсно ОСОБА_6 вийшов з будинку, де його зразу ж на порозі хлопці збили та почали наносити удари йому руками та ногами в різні частини тіла, били всі троє. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_13 почали звати на допомогу та вимагати, щоб вони припинили битися та покинули подвір”я, то лише після втручання двох чоловіків, які підійшли з вулиці, хлопці покинули подвір”я. Один з них виходячи взяв скутер, який знаходився на подвір”ї та мав намір викотити його, але на нього всі почали кричати і він залишив скутер на місці.

Дослідивши докази по кримінальній справі які повністю узгоджуються між собою та відповідають інкримінованим підсудним обставинам справи, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_16 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого в групі осіб, доведена повністю. На позицію суду вина підсудних в інкримінованому злочині переконливо доводиться показами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Факт бійки в домоволодінні підтверджують і самі підсудні. Хід хуліканських дій, який не визнається частково підсудними підтверджується не тільки показами потерпілих а й показами присутніх очевидців - ОСОБА_13 ОСОБА_21 Доводи підсудних про те, що бійку вони вчинили з причини особистих неприязних стосунків на переконання суду спростовуються тим, що будь-яких неприязних стійких відносин між підсудними та потерпілими до моменту вчинення хуліганства не було. Матеріалами кримінальної справи не доведено причетності потерпілих до вчинення крадіжки арматури з території бувшої молочно-товарної ферми, тому суд вважає, що при вчиненні інкримінованого злочину підсудними керував саме хуліганський мотив. Окрім цього з характеру і місця бійки, виходячи з численної переваги підсудних над кожним потерпілим, якого вони били почергово, суд вбачає ознаки особливої зухвалості в діях підсудних, які в тому числі вчиняли інкримінований їм злочин в групі осіб між собою. За наслідками протиправних дій підсудних, був грубо порушений громадський порядок та спокій родини Біленко ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які до моменту вчинення над ними фізичної розправи відпочивали у власному домоволодінні. Суд переконаний, що дії підсудних на стадії досудового слідства кваліфіковано вірно. Дії підсудних судом кваліфікуються за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто, грубе порушення громадського порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене в групі осіб.

Вивчаючи особу підсудного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (ас.81) судом встановлено, що останній позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.85), є працездатною особою (а.с.84), одружений (а.с.86), має на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимий (а.с.82-83), у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває (а.с.84), до адміністративної відповідальності раніше не притягався.

До обставини справи, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_3 суд відносить щире каяття та молодий вік підсудного. Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 суд не вбачає. Факт часткового визнання своєї вини в інкримінованому злочині суд розцінює , як юридичну необізнаність у кваліфікаційних ознаках злочину та бажанням підсудного уникнути покарання за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_17 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним злочину. Склад злочину по ч.2 ст.296 КК України середньої тяжкості, особу підсудного, обставини які пом»якшують покарання підсудного. Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_3 можливе без його реальної ізоляції від суспільства, а тому підсудному ОСОБА_17 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75, ст.76 КК України.

Вивчаючи особу підсудного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження (а.с.89), судом встановлено, що останній є працездатною особою (а.с.90), позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.91), раніше не судимий (а.с.88), має власну сім»ю, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває (а.с.90), до адміністративної відповідальності раніше не притягався. До обставин справи, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_4, суд відносить щире каяття та молодий вік підсудного. Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4 суд не вбачає. Факт часткового визнання своєї вини в інкримінованому злочині суд розцінює , як юридичну необізнаність у кваліфікаційних ознаках злочину та бажанням підсудного уникнути покарання за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним злочину. Склад злочину по ч.2 ст.296 КК України середньої тяжкості, особу підсудного, обставини які пом»якшують покарання підсудного. Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_4. можливе без його реальної ізоляції від суспільства, а тому підсудному ОСОБА_4 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75, ст.76 КК України.

Вивчаючи особу неповнолітнього підсудного ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження (а.с.93), судом встановлено, що останній позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.97) та місцю стаціонарного навчання в Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї, не одружений (а.с.98), є працездатною особою (а.с.96), раніше не судимий (а.с.95), до адміністративної відповідальності раніше не притягався, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває. До обставин справи, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_5, суд відносить щире каяття та молодий вік підсудного. Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_5 суд не вбачає.

В судовому засіданні оголошено клопотання педагогічного колективу Піщанобрідсткого професійного аграрного ліцею про передачу підсудного ОСОБА_16 на поруки для перевиховання педагогічному колективу. До означеного клопотання приєднано витяг з протоколу засідання педагогічної ради Піщанобрідського професійного аграрного ліцею. Із змісту клопотання вбачається, що педагогічний колектив просить суд звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності по ч.2 ст. 296 КК України та передати підсудного на поруки педагогічного колективу.

Прокурор в процесі вважає, що клопотання педагогічного колективу Піщанобрідського професійного аграрного ліцею відповідає вимогам закону та є обґрунтованим і в зв»язку з цим підлягає задоволенню, вважає необхідним застосувати до неповнолітнього підсудного примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд педагогічного колективу тривалістю на один рік.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечують проти звільнення підсудного ОСОБА_5 від покарання та передачі останнього під нагляд педагогічного колективу, як міри примусового заходу виховного характеру.

Захисник неповнолітнього підсудного ОСОБА_1 законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_5 підсудний ОСОБА_5 підсудні ОСОБА_3. та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання педагогічного коллективу та позицію прокурора. Не заперечують проти звільнення підсудного ОСОБА_5 від покарання по ч.2 ст.296 КК України з передачею неповнолітнього підсудного під нагляд педагогічного коллективу Піщанобрідського аграрного ліцею Добровеличківського району.

Відповідно до ст.105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 скоїв злочин передбачений ч.2 ст.296 КК України, який у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості. Підсудний ОСОБА_5 вперше вчинив злочин середньої тяжкості в скоєному щиро розкаявся. Тому на переконання суду клопотання педагогічної ради, як трудового колективу установи в якій навчається підсудний слід задовільнити, шляхом звільнення неповнолітнього підсудного від покарання по ч.2 ст.296 КК України і застосуванням до неповнолітнього підсудного примусових заходів виховного характеру передбачених ст.105 КК України. Суд вважає необхідним передати неповнолітнього підсудного ОСОБА_16 на підставі вимог п.3 ч.2 ст.105 КК України під нагляд педагогічного колективу Піщанобрідського професійного аграрного ліцею Добровеличківського району.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні заявили суду клопотання про відмову від заявлення та підтримання цивільного позову у справі, в зв”язку з повним відшкодуванням підсудними матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов прокурора Добровеличківського району в інтересах держави в особі Добровеличківської ЦРЛ до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_16 про відшкодування збитків завданих злочином на користь Добровеличківської ЦРЛ в сумі 1171,59 гривень, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений конкретними матеріалами кримінальної справи, визнається в повному обсязі підсудними, тому підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати по справі відсутні. Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.323, 324, 432,433, 446 КПК України, ст. 47, ст. 75, ст.76, 105, ч.2 ст.296 КК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним і призначити покарання по ч.2 ст.296 КК України у вигляді 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України зобов»язати засудженого не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. Міру запобіжного заходу «Підписка про не виїзд» засудженому залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_4 визнати винним і призначити покарання по ч.2 ст. 296 КК України у вигляді 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України зобов»язати засудженого не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. Міру запобіжного заходу «Підписка про не виїзд» засудженому залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_16 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України. На підставі ст.105 КК України, звільнити ОСОБА_5 від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Передати неповнолітнього під нагляд педагогічного колективу Піщанобрідського професійного аграрного ліцею Добровеличківського району. Строк примусових заходів виховного характеру встановити 1(один) рік.

Вирок для виконання в частині застосування до неповнолітнього ОСОБА_16 примусових заходів виховного характеру направити керівнику Піщанобрідського професійного аграрного ліцею Добровеличківського району Кіровоградської області.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 - «Підписку про не виїзд» залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов прокурора у справі задовільнити повністю. Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_16, солідарно в рахунок відшкодування матеріальних збитків завданих злочином на користь Добровеличківської центральної районної лікарні р/р 35418004001633 МФО 823016, код 01995143 ГУДК м. Кіровоград -1171,59 грн.(одна тисяча сто сімдесят одну гривну 59коп.)

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги (апеляційного подання прокурора) на протязі п”ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку через суд першої інстанції, а засудженим який перебуває під вартою на протязі цього ж строку з моменту вручення копії вироку.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області В. В. Ведющенко