Вирок № 65990469, 12.04.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7705/15-к

Провадження №1-кп/265/46/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Щербіна А.В., суддів - Мельник І.Г., Міхєєвої І.М., за участю: секретарів судового засідання - Себко Г.Л., Осіпенко С.І., Тулянкіної М.М., прокурорів - Яксманецького В.В., Натеса Д.М., Щурського С.В., обвинуваченої - ОСОБА_1, захисників - Козлова К.А., Нетреба В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області кримінальне провадження №22015050000000432 від 27.10.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Маріуполя Донецької області, громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, розлученої, яка має на утриманні неповнолітню дитину 2004 року народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 Кримінального кодексу України (надалі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2015 року до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з Прокуратури Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22015050000000432 від 27.10.2015 року. Відповідно до вказаного акту, ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України, за таких обставин.

24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно вказаного документу територія України є неподільною і недоторканною.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.4 ст.2 Статуту ООН всі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 року №36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 року №2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 року №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 року №3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що не одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14.12.1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:

- агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь-яке з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої державі;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території до припинення дії угоди;

- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам.

Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.

Відповідно до ст.68 Конституцій України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:

- вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

- блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

- напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

- засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;

- дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті;

- застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Підрозділ збройних сил іншої держави - військове формування іноземної держави, що має постійну чи тимчасову організацію, належить до сухопутних (наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї держави, оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, перебуває під командуванням особи, відповідальної перед своєю державою і законами України за поведінку своїх підлеглих, які зобов'язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України, норм міжнародного права.

Упродовж 2013 року невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інші особи, на території Російської Федерації вступили у злочинну змову та домовилися про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Досягти зазначеної мети вказані особи вирішили шляхом ведення агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, у тому числі з використанням підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, створення і фінансування терористичних організацій та вчинення інших злочинів. При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії безумовно призведуть до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і бажали їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, Збройних Сил РФ та інші особи, упродовж 2013 року на території РФ розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних засобів, застосування засобів прихованого характеру, які полягали у використанні протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України, формуванні під інформаційним впливом внутрішньої опозиції для створення постійно діючого фронту по всій території України.

Мотивами впровадження зазначеного плану послугували Євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам Російської Федерації, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

З грудня 2013 року по лютий 2014 року для забезпечення схвалення і підтримки громадянами Російської Федерації і жителями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та відновлення впливу і вагомості Російської Федерації на світовій арені, вказаними особами організовано ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності, яка у тому числі призвела та призводить до розпалювання національної ворожнечі.

Так, за допомогою всіх видів медіа ресурсів РФ у цей період розпочато негативне викривлення подій на «Євромайдані», якими вказувалось на хибність Європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України та шляхом перекручування, хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих жителів південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувались в Україні, представників опозиційних сил зображали як прихильників націоналістичних поглядів та побудови української держави на засадах ідей національної самосвідомості та ідентичності, учасників національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічників та послідовників фашизму, пропагуванні їх неповноцінності за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалось спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (Автономної Республіки Крим і м.Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», котрі мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

У подальшому, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інші особи, продовжуючи виконання вказаного злочинного плану, всупереч вимогам п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 року №36/103, від 16.12.1970 року №2734 (XXV), від 21.12.1965 року №2131 (XX), від 14.12.1974 року №3314 (XXIX), спланували, підготували, розв'язали і почали ведення агресивної війни проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України - Автономну Республіку Крим і м.Севастополь, здійснили тимчасову окупацію вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У березні-квітні 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час досудовим розслідуванням представників влади Російської Федерації, Збройних Сил РФ та інших осіб, на території Донецької і Луганської областей створено антиконституційні терористичні організації «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка».

Одним із основних завдань учасників вказаних терористичних організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані організації є стійкими об'єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в яких її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, і у відповідності до абз.19 ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.

З квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України та зміну меж її території, представниками вищевказаних терористичних організацій здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури на території Донецької та Луганської областей, у тому числі збройні напади на військові частини Збройних Сил України, дислоковані в цих областях, та вчиняються інші злочини.

07.04.2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

13.04.2014 року через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14.04.2014 року №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України Оперативним штабом з управління АТО на території Донецької та Луганської областей розроблено декілька замислів на застосування сил і засобів Збройних Сил України та інших військових формувань, які передбачали проведення наступальних рейдових, штурмових, охоронних і оборонних дій.

Усвідомлюючи, що використання лише сил та засобів підконтрольних терористичних організацій недостатньо для реалізації злочинного плану зміни меж території та державного кордону України, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інші особи, продовжуючи виконання вказаного злочинного плану, всупереч вимогам п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 року №36/103, від 16.12.1970 року №2734 (XXV), від 21.12.1965 року №2131 (XX), від 14.12.1974 року №3314 (XXIX), продовжили ведення агресивної війни проти України. З цією метою, бажаючи нанести значних уражень військам (силам) АТО, з території Російської Федерації по позиціях сил АТО систематично здійснювалися масові ракетно-артилерійські обстріли з різноманітних гармат та реактивних систем залпового вогню.

У подальшому, а саме 24.08.2014 о 02 год. 45 хв., військовослужбовці служби за контрактом 331-го гвардійського парашутно-десантного полку 98-ї дивізії повітрянодесантних військ ЗС Російської Федерації загальною кількістю близько 400 осіб у взаємодії з іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням військовими підрозділами ЗС Російської Федерації у складі 3-х батальйонно-тактичних груп, діючи на виконання злочинного наказу невстановлених на цей час досудовим розслідуванням представників влади Російської Федерації, виданого ними усупереч вищезазначеним нормам міжнародного та українського законодавства, з метою зміни меж території та державного кордону України, здійснили вторгнення на адміністративну територію України в районі населених пунктів Побєда - Берестове Старобешівського району Донецької області та маршем просунулись в район м.Іловайськ Донецької області, з метою прориву та оточення підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України.

У результаті чого угрупування військ (сил) Збройних Сил України, підрозділи міліції спеціального призначення і Національної гвардії України, які знаходились у районі м.Іловайська Донецької області, потрапили в оточення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації і терористичних організацій та постійно піддавалися обстрілам.

У подальшому військовослужбовці Збройних Сил РФ і контрольовані ними незаконні збройні формування терористичних організацій продовжили виконання злочинних наказів представників влади Російської Федерації.

Крім того, з метою реалізації свого злочинного умислу та зміни меж території та державного кордону України невстановлені представники влади Російської Федерації використовували як військовослужбовців регулярних військ Збройних Сил РФ, найманців, так і окремих громадян з невійськовими спеціальностями для їх участі в утворених за допомогою Російської Федерації терористичних організаціях «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» та виконанні покладених на них функцій з політичного, інформаційного, силового та іншого забезпечення їх діяльності.

Достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, ОСОБА_1 у період часу з травня 2015 року по час фактичного затримання - 13 червня 2015 року (точна «дата органами» досудового розслідування не встановлена), за власною ініціативою, діючи умисно, з метою сприяння злочинній діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» та пособництва веденню агресивної війни й агресивних воєнних дій з боку невстановлених органами досудового розслідування представників влади Російської Федерації, Збройних Сил РФ та інших осіб щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України шляхом надання учасникам цієї терористичної організації відомостей щодо місць дислокації, чисельності та маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території м. Маріуполя Донецької області, здійснювала як ініціативно, так і на виконання отриманих нею від представників терористичної організації «Донецька народна республіка» відповідних завдань по цілеспрямованому збору та передачі учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка», зокрема громадянину Російської Федерації, який є співробітником розвідувальної спецслужби РФ та залегендований під командира, так званої, розвідувальної роти спеціального призначення Республіканської Гвардії терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, позивний «Старшина», який використовував для здійснення зв'язку номери мобільних телефонів: НОМЕР_4, НОМЕР_5, а також Інтернет - сторінку у соціальній мережі «ВКонтакте», що підписаний як «ОСОБА_8», за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_7» та завідомо для ОСОБА_1 являвся учасником не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», деталізованих даних щодо кількості та складу, методів і способів військової, бойової та спеціальної підготовки, місць зосередження та дислокації, маршрутів пересування, часу висунення на позиції військовослужбовців і військової техніки батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на території м.Маріуполя Донецької області, та база яких розташована на території ЗОШ №62 по вул.Волгоградська м.Маріуполя Донецької області, навпроти будинку ОСОБА_1, з метою подальшого використання учасниками терористичної організації «Донецька народна республіка» та збройними підрозділами РФ наданої нею інформації у веденні агресивної війни й агресивних воєнних дій, а також терористичної і диверсійно-підривної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України.

При здійсненні сприяння учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» та пособництва веденню агресивної війни й агресивних воєнних дій з боку невстановлених представників влади РФ, Збройних Сил РФ та інших осіб, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_8 та в подальшому використовувала наданий ній позивний «Дарина», з метою унеможливлення її ідентифікації правоохоронними органами України і тим самим ухилення від відповідальності за вчинений злочин. Також, ОСОБА_1, зокрема, при спілкуванні з представниками незаконних збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», у тому числі ОСОБА_8, використовувала номер мобільного телефону: НОМЕР_6 та створені нею Інтернет - сторінки у соціальній мережі «ВКонтакте», що розміщенні за наступними посиланнями: «ІНФОРМАЦІЯ_9» - підписана як «ОСОБА_46», і «ІНФОРМАЦІЯ_8» - підписана як «ОСОБА_11».

При цьому, ОСОБА_1, діючи з єдиним умислом на неодноразове сприяння діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» та пособництво веденню агресивної війни і агресивних воєнних дій з боку невстановлених представників влади РФ, Збройних Сил РФ та інших осіб, усвідомлювала, що терористична організація «Донецька народна республіка», діяльності якої вона сприяє, створена та функціонує за завданнями, планами і задумами невстановлених представників влади Російської Федерації, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.

Так, на початку травня 2015 року (точна дата органами досудового розслідування не встановлена), ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання: АДРЕСА_4, встановивши зв'язок за допомогою власного комп'ютера у профілю, що підписаний як «ОСОБА_11» та який використовувався останньою, у соціальній мережі Інтернет «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8», познайомилась із ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, що використовує профіль, підписаний як «ОСОБА_8», у соціальній мережі Інтернет «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_7». У ході їх спілкування ОСОБА_1 побачила на головній сторінці у профілі ОСОБА_8 в соціальній мережі «ВКонтакте», що підписаний як «ОСОБА_8» інформацію щодо місця проживання останнього, а саме м.Самара Російської Федерації.

Окрім того, під час перегляду інформації, що міститься на сторінці ОСОБА_8 в соціальній мережі «ВКонтакте», зокрема серед особистих фотографій ОСОБА_8, ОСОБА_1 побачила, що він здебільшого перебуває в оточенні озброєних представників не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» та сам одягнутий у військову камуфльовану форму, при собі також має зброю та військову техніку і в руках тримає символіку і прапори «Донецької народної республіки», «Новоросїї» і розвідувальних підрозділів, що не відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань України.

Також, в ході їхнього спілкування, ОСОБА_1 дізналась від ОСОБА_8, що він перебуває на території Донецької області, що тимчасово не підконтрольна українській владі та бере участь у бойових діях проти військових підрозділів України на боці незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР», що підтверджується розміщеними фотографіями, які ОСОБА_1 також бачила на сторінці ОСОБА_8 в соціальній мережі «ВКонтакте», на яких зображено медаль та посвідчення «За бойові заслуги перед Новоросією», видані на ім'я останнього.

Таким чином, ОСОБА_1 достовірно розуміла та усвідомлювала, що ОСОБА_8, будучи громадянином Російської Федерації, бере участь у бойових діях проти органів державної влади України та військових формувань України на боці не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», яка створена та функціонує за завданнями, планами та задумами невстановлених представників влади РФ.

05 травня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, за допомогою персонального комп'ютера, в ході листування у власному профілю в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» з представником терористичної організації «Донецька народна республіка» - ОСОБА_8, що використовував свій профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_7», ОСОБА_8 надав останній для підтримання спілкування власний номер мобільного телефону: НОМЕР_1, а також номер мобільного телефону: НОМЕР_2, що належить заступнику командуючого т.зв. Міністерства оборони терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_9, з метою надання останньому інформації, а також відеозаписів, які ОСОБА_1 власноручно знімала з вікон власної квартири за вищевказаною адресою, щодо методів, способів та форм підготовки і діяльності батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, база яких розташована на території ЗОШ №62 по вул.Волгоградська м.Маріуполя, навпроти будинку ОСОБА_1 Окрім того, з метою конспірації та неможливості ідентифікації номеру мобільного телефону представника терористичної організації «Донецька народна республіка», що записаний у телефонній книзі мобільного терміналу ОСОБА_1, остання підписала мобільний номер телефону ОСОБА_8: НОМЕР_5, як «ОСОБА_48».

08 травня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, за допомогою персонального комп'ютера, в ході листування у власному профілю в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» з представником терористичної організації «Донецька народна республіка» - ОСОБА_8, що використовував свій профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_7», ОСОБА_8 надав останній адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_11, що належить громадянину Російської Федерації, товаришу та колезі ОСОБА_8 - ОСОБА_10, позивний «ОСОБА_47», який є співробітником Головного розвідувального управління Головного штабу Міністерства оборони Російської Федерації й також бере участь у бойових діях на боці незаконних збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», та який використовуючи власний профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», підписаний як «ОСОБА_49» за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_10» 07.06.2015 року за дорученням ОСОБА_8 додався до списку друзів ОСОБА_1 у профілю «ОСОБА_11», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8», з метою отримання від останньої інформації про діяльність органів внутрішніх справ України та військових підрозділів України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території м.Маріуполя Донецької області.

10 травня 2015 року о 19 годині 37 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, на власний телефонний номер: НОМЕР_6, сприяючи учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, а також здійснюючи пособництво веденню агресивної війни й агресивної воєнних дій з боку невстановлених представників влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інших осіб, ініціативно прийняла телефонний виклик із завідомо для неї використовуваного номеру мобільного телефону, який ОСОБА_8 використовував для зв'язку: НОМЕР_5, що підписаний в мобільному телефоні ОСОБА_1 як «ОСОБА_48», передала останньому інформацію щодо передислокації особового складу та військової техніки батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, з бази, яка розташована на території ЗОШ №62 по вул.Волгоградська м.Маріуполя, навпроти будинку ОСОБА_1 в бік центра м.Маріуполя, а також в район блок-постів на мікрорайоні «Східний», що зосереджені при виїзді з м.Маріуполя. Крім того, в ході вказаної телефонної розмови, ОСОБА_8 зазначив, що він передав до свого керівництва інформацію, яку отримав від ОСОБА_1 в ході минулої розмови (06.05.2015 року о 22:45, тривалістю 2 хв. 33 сек.) та останні виражають їй подяку за надану цінну інформацію щодо методів, способів та форм підготовки і діяльності батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. А також ОСОБА_8 зауважив, щоб ОСОБА_1 була уважнішою та обачнішою при спостереженні та зйомці відеозаписів, на яких відображено діяльність батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, які остання здійснює з вікон власної квартири, й у разі отримання нової інформації вказаного вище характеру одразу дзвонила та доповідала йому або ОСОБА_9

21 травня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, за допомогою персонального комп'ютера, в ході листування у власному профілю в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» з представником терористичної організації «Донецька народна республіка» - ОСОБА_8, що використовував свій профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер -посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_7», сприяючи учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, а також здійснюючи пособництво веденню агресивної війни й агресивної воєнних дій з боку невстановлених представників влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інших осіб, відіслала останньому 9 фотографій, зроблених нею з вікон власної квартири, на яких зображено територію ЗОШ №62 по вул. Волгоградська м. Маріуполя із розміщенням на ній військовослужбовців та військової техніки батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

23 травня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, за допомогою персонального комп'ютера, в ході листування у власному профілю в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_9» («ОСОБА_46») з представником терористичної організації «Донецька народна республіка» - ОСОБА_8, що використовував свій профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_7», сприяючи учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, а також здійснюючи пособництво веденню агресивної війни й агресивної воєнних дій з боку невстановлених представників влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інших осіб, повідомила останньому, що вона з метою, конспірації та ухилення від відповідальності від правоохоронних органів України за вчинений нею злочин, окрім раніше відомого ОСОБА_8 профілю «ОСОБА_11» в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» використовує й інший - «ОСОБА_46», і тому не додає його до списку друзів у даному профілі в соціальній мережі «ВКонтакте».

02 червня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, за допомогою персонального комп'ютера, в ході листування у власному профілю в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» з представником терористичної організації «Донецька народна республіка» - ОСОБА_8, що використовував свій профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_7», сприяючи учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, а також здійснюючи пособництво веденню агресивної війни й агресивної воєнних дій з боку невстановлених представників влади Російської Федерації, Збройних Сил РФ та інших осіб, передала останньому інформацію щодо минулої ротації батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, що відбулась 27 травня 2015 року.

07 червня 2015 року о 09 годині 35 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, на власний телефонний номер:НОМЕР_6, сприяючи учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, а також здійснюючи пособництво веденню агресивної війни й агресивної воєнних дій з боку невстановлених представників влади РФ, Збройних Сил РФ та інших осіб, ініціативно прийняла телефонний виклик із номеру мобільного телефону, який ОСОБА_8 також використовував для зв'язку: НОМЕР_4, та який ОСОБА_1 в подальшому з метою конспірації також записала в телефонній книзі власного мобільного терміналу як «ОСОБА_48», в ході якого ОСОБА_8 попросив ОСОБА_1 відіслати на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_11 всю наявну у неї інформацію щодо органів внутрішніх справ України, на що остання повідомила, що виконає це, а також зазначила, що з метою конспірації їм не варто на подібні теми спілкуватися по мобільному телефону, та вона все йому відповість шляхом листування в соціальній мережі «ВКонтакте».

07 червня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі за адресою свого проживання, діючи умисно, за допомогою персонального комп'ютера, в ході листування у власному профілю в соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8» з представником терористичної організації «Донецька народна республіка» - ОСОБА_8, що використовував свій профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», за гіпер - посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_7», сприяючи учасникам терористичної організації «Донецька народна республіка» у реалізації їх злочинних намірів щодо вчинення злочинів відносно військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції, та створення умов, які сприяють цій злочинній діяльності, а також здійснюючи пособництво веденню агресивної війни й агресивної воєнних дій з боку невстановлених представників влади Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації та інших осіб, передала останньому інформацію щодо кількості особового складу, їх форменого одягу, методів, способів і форм підготовки, кількості та різновидів військової техніки батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, що дислокуються навпроти її будинку на території ЗОШ №62 по вул.Волгоградська м.Маріуполя. Окрім того, ОСОБА_1 зауважила про своє позитивне відношення до діяльності «ДНР» й повідомила ОСОБА_8 інформацію щодо наявності військової техніки військових підрозділів України на території аеропорту м.Маріуполя та про можливість спостерігати за їх дислокацією за допомогою спеціальних карт під назвою «мілітарі» в мережі Інтернет. Також ОСОБА_1 порекомендувала ОСОБА_8 свого знайомого, який підтримує діяльність «ДНР» та готовий працювати на їх боці у сфері комп'ютерних технологій, на що останній відповів надати вказану інформацію ОСОБА_10, позивний «ОСОБА_47».

13 червня 2015 року злочинні дії ОСОБА_1 були припинені співробітниками Служби безпеки України у зв'язку з її затриманням за місцем проживання в м.Маріуполі Донецької області.

Такі дії обвинуваченої ОСОБА_1, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України, оскільки на думку сторони обвинувачення вона вчинила умисні дії, що виразилися у сприянні діяльності терористичної організації та вчинила пособництво веденню агресивної війни й агресивних воєнних дій.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1, свою вину в межах пред'явленого обвинувачення не визнала. Суду пояснила, що хто такий ОСОБА_8 вона не знає. Дізналася про нього лише у підвалі СБУ. Її затримали 12 червня 2015 року. Причину затримання їй не повідомили. Ніякої інформацію ОСОБА_8 вона не передавала. Про те, що «Азов» базується в школі відомо всьому місту, це показували по телебаченню. Не заперечувала, що це вона вела переписку з особою на ім'я ОСОБА_4, але нічого «такого», зокрема відомості військового характеру, вона йому не передавала. З ОСОБА_4 також спілкувалася за допомогою телефону доньки. До розвідувальної мережі створеної ОСОБА_8, як це зазначено в обвинувальному акті, вона відношення не має. На сторінку ОСОБА_4 у соціальній мережі вона не заходила. Ніякої інформації відносно полку «Азов» вона ОСОБА_8, зокрема фото, не передавала. Повідомлення про те, що вона кожен день «їх» перелічує, було жартом, оскільки вона цього насправді не робила.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його матір'ю. До моменту її затримання, він разом з нею та сестрою проживав за адресою: АДРЕСА_2. Вдома був комп'ютер, яким користувалися він, мати та сестра. Кому 10.05.2015 року та 07.06.2015 року дзвонила мати він не знає. З вікон їх квартири можна побачити спортивну школу, де проживає «Азов». В 2015 році там стояло багато машин - «пікапів». Всі члени родини це бачили. Мати користувалася соціальною мережею «ВКонтакте», зокрема ігровими сторінками «ОСОБА_50» та «ОСОБА_46». З ким переписувалася мати та сестра за допомогою цих сторінок він не бачив. Імя ОСОБА_8» він не чув. Як мати стежила за «Азовом», фотографувала їх або передавала інформацію про них він не бачив. В червні 2015 року виїжджати не планувала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_1 є дружиною її брата. 12.06.2015 року її мати телефоном їй повідомила, що люди у військовій формі забрали її племінника. Потім вона поїхала на пров.Токарева, але до квартири її не впустили, оскільки сказали, що там йдуть слідчі дії. Бачила як з квартири вивели ОСОБА_1 та після цього вона її не бачила. У 2015 році ОСОБА_1 їхати нікуди не збиралася.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснив, що у 2014 або 2015 році, точно не пам'ятає, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив разом з ОСОБА_16. У лютому разом з ОСОБА_16 потрапив у полон, був вивезений до м.Донецьк. У полоні він чув осіб на ім'я ОСОБА_52, ОСОБА_47, ОСОБА_53, ОСОБА_17. Також спілкувався з особою на ім'я ОСОБА_8, який сказав, що приїхав з Росії воювати за Донбас. Його звання він не знає. Після звільнення з полону, вони декілька разів з ОСОБА_8 дзвонили один одному. ОСОБА_8 був йому пред'явлений для впізнання слідчим СБУ. З полону їх супроводжували ОСОБА_8 та ОСОБА_47. Прізвище ОСОБА_8 він не знає, а ОСОБА_51 звали ОСОБА_10. ОСОБА_8 про себе нічого не розказував, лише говорив що він колишній КДБ. У полоні свідок чув, що готують диверсійну групу. У кого саме він перебував у полоні йому невідомо. Ніякої інформації для ОСОБА_8 не збирав та не передавав. У ОСОБА_8 був шеврон з російським прапором та шеврон з кажаном, він розмовляв російською мовою без акценту.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснив, що був допитаний слідчим слідчого відділу Управління СБУ в Донецькій області з приводу перебування в полоні у м.Донецьк, зокрема питали про людей, яких він там бачив. З ним проводилось впізнання за фотознімками. Він впізнав осіб з позивними «ОСОБА_8» та «ОСОБА_47». З ОСОБА_8 та «ОСОБА_54» він спілкувався особисто, від них він дізнався, що вони російські військові, зокрема ОСОБА_8 казав, що він пройшов війну у Чечні. Проте, розпізнавальних знаків у них не було, їх документів він не бачив. ОСОБА_8 йому говорив, що приїхав з Росії воювати з «укропами». В полоні йому пропонували воювати на боці сепаратистів, але він відмовився. Також, перебуваючи в полоні, він бачив багато росіян-добровольців. Останній місяць перебування в полоні, заїхало багато росіян зі своїми шевронами, на яких був російський прапор. Прізвище ОСОБА_8 в полоні не чув.

Відповідно до ч.1 ст.22 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому, ч.2 цієї статті передбачає, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.258-3 КК України, а саме: у вчиненні сприяння діяльності терористичної організації.

Вирішуючи питання, чи мало місце подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, та чи містить діяння ОСОБА_1 склад кримінального правопорушення, суд, дослідивши під час судового розгляду докази, надані стороною обвинувачення, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.258-3 КК України, кримінальна відповідальність настає за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.

Стаття 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає, що терористичною діяльністю є діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Зі змісту ст.25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» вбачається, що під сприянням терористичній діяльності розуміється: 1) фінансування терористів, терористичних груп (терористичних організацій); 2) надання або збирання коштів безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості; 3) проведення операцій з коштами та іншими фінансовими активами; 4) надання коштів, інших фінансових активів чи економічних ресурсів, відповідних послуг безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб; 5) надання допомоги особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів; 6) вербування фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяння встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України; 7) переховування осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості; 8) використання території України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців.

В той же час, під час судового розгляду, стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ст.25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Так, відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 85 КПК України передбачає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд не приймає до уваги звіти за абонентськими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8 від 03.06.2015 року, оскільки є не зрозумілим, чи уповноваженим суб'єктом інформаційної або телекомунікаційної діяльності вони складені, яке джерело фактичних даних використовувалося при їх складанні, та яка достовірність цих даних, тобто ці докази суд сприймає як неналежні.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.214 КПК України, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В той же час, кримінальне провадження №22015050000000432 відносно ОСОБА_1 було розпочато лише 27.10.2015 року, а кримінальне провадження №22015050000000265 по якому ОСОБА_1 також проходила у якості підозрюваної за ч.1 ст.258-3 КК України було розпочато 06.06.2015 року.

Таким чином, інформація викладена у вказаних звітах не може бути використана як доказ, оскільки була отримана до початку досудового розслідування, а отже не у передбаченому КПК України порядку, тобто ці докази також є ще й недопустимими.

Відповідно до протоколу обшуку від 12.06.2015 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10.06.2015 року за адресою: АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_1, було виявлено та вилучено, зокрема оболонку картки стартового пакету оператору мобільного зв'язку за номером: НОМЕР_10 та мобільний телефон LG в корпусі червоно - чорного кольору, імей НОМЕР_9, системний блок комп'ютеру в корпусі чорного кольору «Vento» та маркуванням «А1Х350036893».

Згідно з висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №350 від 19.09.2015 року, серед списку контактів внутрішньої пам'яті мобільного телефону LG, вилученого під час обшуку в квартирі ОСОБА_1 у АДРЕСА_2, міститься абонент за номером НОМЕР_3 - ОСОБА_48.

Відповідно до протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу від 25.06.2015 року були зафіксовані розмови за абонентськими номерами: НОМЕР_10, НОМЕР_7. При цьому, ані з тексту розмови від 10.05.2015 року за абонентським номером НОМЕР_10, ані з тексту розмови від 07.06.2015 року за абонентським номером НОМЕР_7 не вбачається, що між суб'єктами цієї розмови був обмін інформацією, яка стосувалася деталізованих даних щодо кількості та складу, методів і способів військової, бойової та спеціальної підготовки, місць зосередження та дислокації, маршрутів пересування, часу висунення на позиції військовослужбовців і військової техніки батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на території м.Маріуполя Донецької області.

Також, з боку сторони обвинувачення й не надано доказів того, чи відповідала інформація, зафіксована у розмовах від 10.05.2015 року за абонентським номером НОМЕР_10 та від 07.06.2015 року за абонентським номером НОМЕР_7 дійсності, виходила за межі загальновідомого характеру та мала значення для проведення антитерористичної операції на території м.Маріуполя Донецької області.

Крім того, суд не приймає до уваги розмову від 07.05.2015 року за абонентським номером НОМЕР_8, яка також зафіксована протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу від 25.06.2015 року, оскільки доказів того, що передана у ній інформація була отримана безпосередньо від ОСОБА_1 суду не надано.

Слід також зазначити, що стороною обвинувачена не надано суду доказів, на підтвердження того, що негласні розшукові заходи у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо прослуховування та фіксування розмов ОСОБА_1 були проведені у спосіб передбачений законом, а саме на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в межах даного кримінального провадження.

Відповідно до висновку експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №350 від 19.09.2015 року, в Інтернет - браузері Opera на системному блоці ПЕОМ, який було вилучено за адресою проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_2, містяться фрагменти історії повідомлень аккаунту «ОСОБА_11» за 05.05.2015 року, 08.05.2015 року, 11.05.2015 року, 17.05.2015 року, 19.05.2015 року, 21.05.2015 року, 02.06.2015 року, 07.06.2015 року, між ОСОБА_11 та ОСОБА_8.

Під час судового розгляду, з боку сторони обвинувачення, на думку суду, також не доведено, що інформація з цих повідомлень стосувалася деталізованих даних щодо кількості та складу, методів і способів військової, бойової та спеціальної підготовки, місць зосередження та дислокації, маршрутів пересування, часу висунення на позиції військовослужбовців і військової техніки батальйону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на території м.Маріуполя Донецької області, а також відповідала дійсності та виходила за межі загальновідомого характеру.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, ч.3 цієї статті передбачає, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ст.14 КПК України, під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

Стаття 258 КПК України передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Згідно зі ст.264 КПК України, пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування. Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

В той же час, суду з боку сторони обвинувачення не надано доказів того, що фрагменти історії повідомлень аккаунту «ОСОБА_11» за 05.05.2015 року, 08.05.2015 року, 11.05.2015 року, 17.05.2015 року, 19.05.2015 року, 21.05.2015 року, 02.06.2015 року, 07.06.2015 року, між ОСОБА_11 та ОСОБА_8, а також огляд аккаунтів «ОСОБА_46» та «ОСОБА_11» на Інтернет- сайті «vk.com» відповідно до протоколу огляду від 15.06.2015 року, були здобуті та проведені на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування із зазначенням ідентифікаційних ознак електронної інформаційної системи, а також те, що доступ до вказаного спілкування не був обмежений ОСОБА_1 та не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту, в той час, коли обвинувачена була затримана в порядку ст.208 КПК України та перебувала під повним контролем органу досудового розслідування.

Також, суд не приймає до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 04.08.2015 року та від 05.10.2015 року, який було проведено біля квартири та у квартирі обвинуваченої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 відповідно. Оскільки, відповідно до ч.1 ст.240 КПК України, метою проведення слідчого експерименту є перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: проведення ОСОБА_1 фото- та відеозйомки з вікон власної квартири території ЗОШ №62, на якій дислокується військова база БСП «Азов» Національної гвардії України.

В той же час, обвинувачена ОСОБА_1 безпосередньої участі у проведенні слідчого експерименту не брала, а відомостей про те, що залучені поняті є спеціалістами, які можуть по фотографії визначати на місцевості конкретний ракурс зйомки, суду не надано.

Крім того, стороною обвинувачення не спростовано твердження обвинуваченої ОСОБА_1, що ніяких фотознімків території ЗОШ №62, на якій дислокується військова база БСП «Азов» Національної гвардії України вона не робила.

До того ж, суд зауважує, що диспозиція ч.1 ст.258-3 КК України передбачає такий вид злочинної дії, як інше сприяння діяльності терористичної організації.

В той же час, ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в сприянні діяльності терористичної організації, що відповідно до ч.1 ст.258-3 КК України не передбачено.

Таким чином, під час судового розгляду, стороною обвинувачення не доведено в чому саме ОСОБА_1 своїми діями сприяла діяльності терористичної організації, тобто суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України, а саме: вчинення пособництва веденню агресивної війни й агресивних воєнних дій.

Відповідно до ч.2 ст.437 КК України кримінальна відповідальність настає за ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

При цьому, під веденням агресивної війни або агресивних воєнних дій в диспозиції ч.2 ст.437 КК України розуміються управлінські дії з реалізації агресивних планів, зокрема, керівництво збройними силами або проведенням військових операцій.

Стаття 26 КК України передбачає, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Відповідно до ч.5 ст.27 КК України, пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

В той же час, під час судового розгляду, з боку сторони обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 давала поради, вказівки, надавала засоби чи знаряддя або усувала перешкоди та тим самим сприяла вчиненню іншими співучасниками, злочину передбаченого ч.2 ст.437 КК України.

Не надано стороною обвинувачення й доказів того, що ймовірні співучасники ОСОБА_1 визнанні у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.437 КК України.

З показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не вбачається , що ОСОБА_1 має відношення до бойових дій, які відбуваються на території Донецької та Луганської областей, її особа їм взагалі невідома.

Відповідно до ч.1 ст.95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. При цьому, ч.4 цієї статті передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги показання підозрюваних за іншими кримінальними провадженнями, а саме: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_4, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також показання свідків за іншими кримінальними провадженнями, а саме: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_6, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33. ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_17, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, та показання потерпілих за іншими кримінальними провадженнями: ОСОБА_43, ОСОБА_44, оскільки вважає, що в силу ст.ст.85, 86 КПК України, вони є неналежними та недопустимими по вказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому, ч.3 цієї статті передбачає, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

В той же час, під час судового розгляду, стороною обвинувачення були надані: копія вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 25.09.2015 року відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.437, ч.2 ст.28, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України; копія протоколу огляду відеозаписів від 01.10.2015 року: «Крым. Путь на Родину. Документальный фильм ОСОБА_45» та «ОСОБА_55: Пресс - конференция по итогам российско - австрийских переговоров 24 июня 2014 года. Вена», копія висновку експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №52/4 від 21.06.2016 року; копії протоколів огляду місця події від 06.03.2014 року та від 08.03.2014 року.

Крім того, із зазначених документів, також не вбачається, що ОСОБА_1 умисно діяла спільно з особами зазначеними в цих документах або мала відношення до подій, які цими документами було посвідчено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Положення статей 62, 129 Конституції України та статей 7, 17, 22 Кримінального процесуального кодексу України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄС від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).

Суд вважає, що висновки сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_1 злочинів передбачених ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України, ґрунтуються на цілковитих домислах і припущеннях, які відповідно до приписів ст.62 Конституції України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Зібрані по справі докази не підтверджують пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення і всі можливості по збиранню додаткових доказів вичерпані.

Таким чином, оцінюючи у сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не було доведено, що ОСОБА_1 вчинила сприяння діяльності терористичної організації та вчинила пособництво веденню агресивної війни й агресивних воєнних дій, тобто злочини, передбачені ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27, ч.2 ст.437 КК України, а тому суд з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю наявності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 невинуватою і виправдати.

Відповідно до ч.1 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання.

Відповідно до положень ст.124 КПК України, процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

Речові докази: системний блок комп'ютера, чорното кольору, модель «Vento A8», с/н: А1X350036893; мобільний телефон марки «LG» модель «КР 260», у корпусі червоно-чорного кольору, із пластмасовими сріблястими боковими вставками, с/н: НОМЕР_11, IMEI: НОМЕР_12, із Sim-карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_13, із номером мобільного телефону: НОМЕР_14, та з карткою пам'яті Місrо SD «SanDisk» 128 Мb; cтартовий пакет мобільного оператора «Київстар», без Sim-картки, № НОМЕР_15, із номером мобільного телефону: НОМЕР_16, повернути ОСОБА_1, як особі, яка володіла ними на законних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.27, ч.2 ст.437 КК України та виправдати її у зв'язку з недоведеністю, що в її діях є склад даних кримінальних правопорушень.

2. Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою скасувати та звільнити ОСОБА_1 з під-варти в залі судового засідання негайно.

3. Процесуальні витрати пов'язані із залученням експерта у розмірі 2455,36 грн., відповідно до ст.124 КПК України віднести на рахунок держави.

4. Речові докази: системний блок комп'ютера, чорното кольору, модель «Vento A8», с/н: А1X350036893; мобільний телефон марки «LG» модель «КР 260», у корпусі червоно-чорного кольору, із пластмасовими сріблястими боковими вставками, с/н: НОМЕР_11, IMEI: НОМЕР_12, із Sim-карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_13, із номером мобільного телефону: НОМЕР_14, та з карткою пам'яті Місrо SD «SanDisk» 128 Мb; cтартовий пакет мобільного оператора «Київстар», без Sim-картки, № НОМЕР_15, із номером мобільного телефону: НОМЕР_16, повернути ОСОБА_1, як особі, яка володіла ними на законних підставах.

5. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Щербіна

Судді: І.Г. Мельник

І.М. Міхєєва