Ухвала суду № 65989327, 13.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11249/17

Провадження № 1-кп/761/1074/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Мєлєшак О.В., за участю секретаря Толкача О.О., прокурора Данькова А.Ю., захисників Юрченка Ю.Б., Ткач Ю.М., обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420 161 000 000 011 13 відносно обвинувачених:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, з вищою освітою одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Миронівка, Київської області, з середньою освітою, одруженого на утриманні маючого малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

обох у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.185 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний щодо обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

Прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не має, просив здійснювати розгляд у відкритому судовому засіданні з викликом учасників кримінального провадження та свідків.

Крім того, уважав, що існують підстави для продовження застосованих заходів кримінального провадження, вказуючи на існування ризиків, що продовжують діяти на час розгляду справи у суді.

Захисники та обвинуваченні просили повернути обвинувальний акт прокуророві з підстав невідповідності його та реєстру матеріалів кримінального провадження вимогам ст.291,109 КПК України. Наголошували на тому, що обвинувачення викладене у такий спосіб, який перешкоджає ефективному захисту, є незрозумілим та суперечливим, а реєстр не містить переліку усіх слідчих та процесуальних дій та рішень.

Заперечували проти продовження застосування дії запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, вказуючи на те, що ризики, які були підставою для застосовування запобіжного заходу відпали.

Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору,якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Зокрема, згідно з п. 5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Ця ж норма передбачає, що обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, поряд з іншим, обвинувачуються в таємному викрадені чужого майна за кваліфікуючою ознакою за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину за ч.4 ст.185 КК України.

Об'єктивна сторона злочину визначеного ст.185 КК України полягає у протиправному таємному вилученні чужого майна.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є -корисливий1 мотив.

Обвинувальний акт містить дані про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчинені таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.

Перелік майна,викрадення якого інкримінується обвинуваченим, складається зі старовинних монет у кількості 271 штуку загальною вартістю 248 721 грн.

При цьому обвинувальний акт не містить даних щодо вартості кожного з 271- го предметів, викрадення яких інкримінується обвинуваченим. Між тим саме їх сукупна вартість утворює загальний розмір шкоди, у спричиненні якої обвинувачуються особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Так, сторона захисту посилаючись на те, що обвинувальний акт не містить вартості кожного з предметів, викрадення яких інкримінується обвинуваченим, вказує на порушення базової засади кримінального провадження - права на захист, оскільки сукупна вартість останніх утворює таку ознаку, як великий розмір викраденого.

З таким твердженням суд погоджується, уважаючи, що такий спрощений підхід при складанні обвинувального акту є неприпустимим.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Формулювання обвинувачення повинно містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кореспондуються та узгоджуються з висновками, що знайшли своє відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини та у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України повинні застосовуватися поряд кримінальним процесуальним законодавством України.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст.291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов'язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

Отже відсутність в даному випадку вказівки на вартість кожного з об'єкту викрадення унеможливлює реалізацію в повній мірі права на захист, що є суттєвим порушенням, наслідком якого є повернення обвинувального акту прокуророві.

Слід звернути увагу, що текст обвинувального акту містить неправильні адреси місця вчинення злочину, в одному випадку зазначається номер кварти 21, в іншому - номер будинку.

Окрім того, обвинувальний акт не містить даних про мотиви злочину.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокуророві для усунення недоліків.

Доводи сторони захисту з приводу невідображення усіх процесуальних дій в реєстрі є слушними, втім не є самостійною підставою для повернення обвинувального акту.

Обрані під час досудового розслідування запобіжні заходи слід продовжити з врахуванням того, що ризики, які були підставою для застосування таких запобіжних заходів продовжують існувати.

Доводи прокурора з приводу того, що обвинувальний акт містить усі необхідні дані, які прокурор вважає встановленими, не заслуговують на увагу, оскільки формальне посилання на таку тезу, що передбачена підп. 5 ч.2 ст.291 КПК України не звільняє прокурора від обов'язку складати обвинувальний акт у відповідності до вимог закону з дотриманнях засад кримінального провадження та рішень Європейського суду з прав людини, виконання яких є обов'язковим не лише для суддів, а й для прокурорів, що представляють державне обвинувачення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 314-315 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420 161 000 000 011 13 відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364, ч.4 ст.185 КК України - повернути прокурору міста Києва.

Дію застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід вважати продовженим до 15.05.2017 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення проголошено 14.04.2017 о 14.00.

Суддя: