Постанова № 65984381, 31.03.2017, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/64/17-п

Провадження № 3/589/84/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Литвинко Т.В., за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шостка матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

В С Т А Н О В И В:

Водій транспортного засобу Ford Orion д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 06 січня 2017 року о 20:10 год в м. Шостка по вул. Воронізькій, 60, перебуваючи за кермом транспортного засобу з ознаками алкогольного сп"яніння, на пропозицію працівника поліції у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного спяніння: на місці, шляхом продуття газоаналізатора ALKOTEST 6810, та у медичному закладі.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п.2.5ПДР України.

ОСОБА_2 у судові засіданні, які призначалися по розгляду зазначеної справи, жодного разу не зявився. Його інтереси у судовому провадженні представляла адвокат ОСОБА_1, з якою ОСОБА_2 уклав 31 січня 2017 року договір про надання правової допомоги.

Захисник під час судового розгляду пояснила, що її підзахисний вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вважає, що у працівників поліції не було правових підстав стверджувати, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, та, відповідно, не було правових підстав пропонувати йому пройти огляд на стан спяніння.

Разом з тим, незважаючи на невизнання вини у вчиненні правопорушення, вина ОСОБА_2 у порушенні п.2.5. Правил дорожнього руху України підтверджується наступними доказами.

Даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення № 520175 серія АП 2 від 06 січня 2017 року, складеному інспектором Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно якого ОСОБА_2, як особа, яка 06 січня 2017 року керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку. Зазначений протокол ОСОБА_2 підписаний без зауважень і застережень, останній зазначив в протоколі, що випив 0,33 пива, після чого керував автомобілем.

Посилання адвоката на ті обставини, що ОСОБА_2 будь-якого напису в протоколі не вчиняв, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, суду не було надано даних про те, що сторона захисту зверталася до уповноважених органів з метою перевірки обставин підробки офіційного документу. Не заявлялося стороною захисту перед судом і клопотання про проведення експертизи для підтвердження вказаних доводів. Крім того, ОСОБА_2 не надав будь-яких додаткових пояснень і зауважень щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень по суті адміністративного правопорушення, з викладом мотивів своєї незгоди з протоколом.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_1 з приводу того, що працівники поліції не вправі були посилатися у протоколі на п. 2.5. Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до вказаного пункту Правил (в редакції чинній на момент складання протоколу), водій лише на вимогу працівника міліції зобовязаний пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, то слід зазначити наступне.

Дійсно, згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху України, в редакції чинній станом на 06.01.2017 року, водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на вимогу працівника міліції.

Проте, з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" втратив чинність. Виконання завдань щодо регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками покладено саме на працівників поліції (ст. 23 Закону). При цьому, Прикінцевими та Перехідними положення Закону чітко визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з викладеного вбачається, що працівники поліції правомірно, в межах своїх повноважень, запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного спяніння та, відповідно, правомірно послалися в протоколі на порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції було порушено порядок проходження огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного спяніння, є безпідставними.

По-перше, огляд ОСОБА_2 на стан спяніння не проводився, оскільки згідно матеріалів справи, він відмовився від такого огляду.

По-друге, пропозиція поліцейського пройти ОСОБА_2 вказаний огляд була здійснена у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція).

Примусове направлення до медичного особи, яка відмовилася від проходження огляду на стан спяніння на місці, нормами чинного законодавства не передбачено, як помилкового вважає захисник.

Посилання захисника на ті обставини, що у працівників поліції були відсутні підстави пропонувати ОСОБА_2 пройти огляд на стан спяніння, також не заслуговують на увагу.

Як пояснив в судовому засіданні інспектор поліції, яким було складено протокол, та який допитувався судом як свідок у справі, під час спілкування з водієм ОСОБА_2 в останнього було виявлено ознаки алкогольного спяніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Тому, йому було запропоновано пройти огляд на стан спяніння спочатку на місці, а потім в медичному закладі.

При цьому, відповідно до вимог Інструкції, огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані спяніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного спяніння, зокрема, є запах алкоголю з порожнини рота.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що у працівників поліції були наявні правові підстави запропонувати водію пройти огляд на стан спяніння. Більше того, в протоколі не міститься даних про те, що ОСОБА_2 оскаржував законність вказаної пропозиції, з посиланням на той факт, що в нього відсутні ознаки алкогольного спяніння.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що поліцейським в порушення встановленого порядку не було надано для ознайомлення сертифікат та свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу одночасно з пропозицією пройти огляд на стан спяніння.

Так, згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції, перед проведенням огляду на стан спяніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан спяніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Тобто, встановленим порядком передбачено, що відповідні документи надаються особі, лише за її вимогою, та лише у разі, якщо вона погодилася пройти відповідний огляд на стан спяніння.

Отже, суд приймає зазначений протокол як належний та допустимий доказ, що підтверджує вину ОСОБА_2 у вчиненні порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Також вина ОСОБА_2 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 6 січня 2017 року, в присутності яких ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан спяніння шляхом продуття газоаналізоатора Алкотест та в медичному закладі.

Твердження захисника про те, що вказані пояснення свідків не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази, є необґрунтованими.

Так, захисник, як на підставу неналежності вказаних доказів, посилається на ті обставини, що пояснення свідків записані не ними власноручно, а з їх слів працівником поліції.

Разом з тим, вказані обставини, не дають підстав суду відкидати ці докази, оскільки чинним законодавством не передбачено, як обовязкова умова, виклад свідчень свідками в письмовій формі та лише власноручно. Особа має право давати пояснення як письмово, так і усно. При цьому, при усному наданні свідчень, уповноважена особа, яка відбирає вказані свідчення, зобовязана надати свідку можливість ознайомитися з викладеними поясненнями та проставити свій підпис під зафіксованими поясненнями.

З матеріалів справи вбачається, що пояснення свідків відібрані правильно. Свідки зазначили, що ознайомилися з викладеним та підтвердили, що з їх слів запис здійснено вірно.

Також захисник в судовому засіданні зазначив, що ставить під сумнів той факт, що вищезазначені свідки були присутні при тому, як працівники поліції пропонували ОСОБА_6 пройти огляд на стан спяніння.

Судом було вжито всіх можливих заходів для виклику свідків з метою перевірки доводів адвоката: надсилалися повістки, здійснювалися телефонні виклики, доручався виклик свідків інспектору поліції Проте, сукупність вказаних заходів не надала позитивних результатів. Свідки в судове засідання не зявилися.

Проте, незважаючи на вказані обставини, суд не вбачає підстав ставити під сумнів той факт, що працівники поліції пропонували пройти огляд на стан спяніння ОСОБА_2 саме в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Неможливість безпосереднього дослідження пояснень свідків, з огляду на норми чинного КупАП, не тягне за собою наслідком визнання їх пояснень, наданих на стадії складання протоколу, недопустимими доказами.

Дослідивши та оцінивши вищезазначені докази в сукупності, надавши їм відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки є доведеним факт того, що він, як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд бере до уваги вимоги ст. 33 КУпАП та положення санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому вважає, що на ОСОБА_2 слід накласти стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір в розмірі і порядку, передбаченому Закону України «Про судовий збір».

Керуючись, ст. ст. 24, 40-1, ч.1 ст.130,ст. ст. 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: пров. Перекопського1-ий, б. 11, м. Шостка, Сумська область, визнативинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП,та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафув розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути зОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави судовий збір в сумі 320 грн. (реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт таблиці - 5).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції.

Суддя Т.В.Литвинко