Рішення № 65983479, 11.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/447/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря Яковлевої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Майил-Огли, ОСОБА_4 про стягнення боргуза апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02 березня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Майил-Огли, ОСОБА_4 тапросило стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за Угодою № 159112 в розмірі 27055 грн. 72 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02 березня 2016 рокув задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «АІСЕ Україна», просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «АІСЕ Україна» ОСОБА_5, підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, ОСОБА_4 в судове засідання не зявився про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.04.2017 року рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 березня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 Майил-Огли, в звязку з його смертю і позов предявлено до померлого, провадження у справі в цій частині закрито.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2006 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3-О. укладено Угоду № 137137, з додатками № 1 та № 2 до неї.

30 травня 2007 року на асигнаційному акті ОСОБА_3-О. надано право на отримання автомобіля.

Виконавши всі необхідні умови угоди, ОСОБА_3-О. не отримуючи автомобіль, скористався своїм правом на передачу прав та обов'язків за угодою, внаслідок чого між ним та ОСОБА_2 укладено формуляр про передачу угоди, відповідно до якого ОСОБА_3-О. передав усі свої права та обов'язки ОСОБА_2

Відповідно до протоколу розрахунку від 01 червня 2007 року та розпискою від 08 червня 2007 року усі розрахунки між ними проведено в повному обсязі.

01 червня 2007 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_2 укладено

Угоду № 159112 з додатками № 1 та № 2 до неї, що є її невідємними частинами.

Зазначена Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання

послуг з придбання автомобілів Автоплан», яка відома під назвою придбання в групах.

Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають

придбати товар високої вартості і стають її учасниками.

Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним

учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг

невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

При виконанні умов угод, укладених з учасниками в рамках системи «Автоплан»,

позивач надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі

системи «Автоплан». Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і

проведенні в групах асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених угодою, які

гарантують придбання автомобіля кожним учасником системи «Автоплан».

Скориставшись своїм правом передбаченим п. 9.1 ст. 9 додатку № 2 до угоди,

ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ АІСЕ Україна з заявою про надання йому іншого автомобіля ніж передбачено угодою, а саме автомобіля Шевроле Лачетті 1.6 л.

07 серпня 2007 року ОСОБА_2 отримав автомобільCHEVROLETLACETTI 1.6л.,номер шасі (кузов, рама, коляска) № КL1NF196Е7К671378, 2007 року випуску і

зареєстрував його на своє імя у ОСОБА_7 м. Кіровограда 07 серпня 2007 року (д.н.з.НОМЕР_1), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СРВ № 175706.

В свою чергу ОСОБА_2 зобовязався оплатитистовідсоткову

вартість автомобіля(100 % ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом

сплати 84 щомісячних повних внесків (ст.4 Угоди № 159112).

Керуючись п. 11.2 ст. 11 додатку 2 до угоди, відповідачем ОСОБА_2 надані гарантії повного виконання зобовязання за Угодою № 159112, а саме: в якості забезпечення виконання зобовязань, надано гарантії поручителів про солідарну відповідальність за зобовязаннями ОСОБА_2 за Угодою № 159112.

15 червня 2007 року між позивачем, ОСОБА_3-О. та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким вони зобовязались відповідати перед кредитором (позивачем) у разі невиконання зобовязань відповідачем ОСОБА_2 за Угодою № 159112.

12 серпня 2008 року ОСОБА_3 Майил-Огли помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 2140.

15 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «АІСЕ Україна» укладено договір поруки, термін дії якого відповідно до п.4.4 договору закінчився 30 вересня 2013 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, а тому відмовив в задоволенні позову.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

У порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України суд першої інстанції не зясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 червня 2007 року між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_2 укладено Угоду №159112, з Додатками №1 та №2, що є невідємними частинами, на придбання автомобіля через систему «Автоплан» організовану Фірмою (а.с.7-14).

15 червня 2007 року між ЗАТ «АІСЕ Україна», ОСОБА_3-О. та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким поручителі зобовязались відповідати перед кредитором (позивачем) у разі невиконання зобовязань ОСОБА_2 за Угодою № 159112 (а.с.15).

За умовами Угоди №159112 (ст.4) ОСОБА_2 зобовязався одноразово сплатити вступний внесок та плату за право на отримання автомобіля, а також сплачувати щомісяця повні внески, включаючи: чисті внески частина повного внеску, за рахунок якої фірма здійснює оплату ціни автомобіля та розмір якої визначається шляхом ділення ціни автомобіля на кількість внесків, зазначених у графіку внесків; адміністративні витрати плата за послуги фірми з організації діяльності «Автоплану»; страхові внески щомісячна плата за договором по страхуванню життя учасника системи, розмір якої складає зазначений у Додатку №1 відсоток від ціни автомобіля, а також платежі щодо страхування автомобіля, які здійснюються після отримання автомобіля учасником.

Згідно Додатоку №1 до Угоди №159112 (а.с.8) ОСОБА_2 повинен був отримати автомобіль «ГАЗ - 2705» та сплатити 84 щомісячних внесків, але скориставшись правом передбаченим п.9.1 ст.9 Додатку №2 до Угоди (а.с.9-12) ОСОБА_2 отримав автомобіль іншої марки, а саме: автомобільCHEVROLETLACETTI1.6л., 2007 року випуску і зареєстрував його на своє імя у ОСОБА_7 м. Кіровограда 07 серпня 2007 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СРВ № 175706 (а.с.21-22).

Згідно розрахунку платежів за Угодою №159112 (а.с.16-19,128-131) 02.07.2007 року ОСОБА_2 здійснив доплату за обрання дорожчого автомобіля в розмірі 23380 грн.

07.08.2007 року відповідно до п.4.13 ст.4 Додатку №2 ОСОБА_2 звернувся з заявою до позивача про перерахунок та зменшення щомісячного внеску з вересня 2007 року (а.с.20).

Позивачем заяву ОСОБА_2 задоволено, розподілено та зменшено суми наступних Повних внесків.

Згідно розрахунку платежів останній платіж здійснено 29.08.2014 року, а ціна автомобіля становила 129820 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що за Угодою №159112 необхідно було сплатити 84 чистих внесків та 17 внесків адміністративних витрат, а в розрахунку платежів наданого позивачем, за період з 23.05.2012 року по 29.08.2014 року в графі «кількість внесків» зазначено «0» тоді як за вказаний період вносилися кошти в сумі по 531,34 грн., з розрахунку вбачається, що позивачем не відображена сума 25352,08 грн.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що сплата коштів в розмірі 23380 грн. відображена в розрахунку платежів, але ця сума є різницею у вартості автомобілів «ГАЗ» та «CHEVROLETLACETTI», ця сума не є щомісячним Повним внеском, а тому не врахована в рахунок оплати Повних внесків за Угодою.

Відповідно до ст.4 Угоди №159112 учасник системи зобовязаний сплачувати Чисті внески, які визначаються шляхом ділення ціни автомобіля на кількість внесків, зазначених у Графіку внесків; адміністративні витрати; страхові внески розмір яких складає зазначений у Додатку №1 відсоток від ціни автомобіля.

Таким чином, за умовами Угоди розмір внесків залежить від ціни автомобіля і як вбачається з розрахунку платежів ціна автомобіля періодично збільшувалась, тоді як суми внесків не збільшувалися.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з наведеними розрахунками позивача, що виходячи з умов Угоди №159112 ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 27055 грн. 72 коп., з яких: чисті внески 22357,60 грн., що становить 17,222% від ціни автомобіля, що діє у місяць закінчення графіку внесків (129820 грн. х 17,222%); адміністративні втрати 4698,12 грн. ((129820 грн. х 017739715% + 20% ПДВ) х 17 внесків).

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. (ст.526,611 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК).

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача 27055 (двадцять сім тисяч пятдесят пять) грн. заборгованості за укладеною між ними 01.07.2007 року Угодою №159112.

Позивач просив стягнути борг солідарно з боржника та з поручителя ОСОБА_4

За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Порука це строкове зобовязання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє субєктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя щодо окремих зобовязань за кредитом.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1265цс16.

Згідно п.4.4 Договору поруки від 15.06.2007 року термін дії цього договору до 30.09.2013 року (а.с.15), з позовом до поручителя ОСОБА_4 позивач звернувся в серпні 2015 року, відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК порука вважається припиненою, а тому в задоволенні позовних вимог до поручителя необхідно відмовити.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.

Оскільки апеляційний судом ухвалюється нове рішення відповідно до ст.88 ЦПК Україниз ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» документально підтверджені судові витрати в розмірі 568 грн. 15 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддівсудової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» 27055 (двадцять сім тисяч пятдесят пять) грн. заборгованості за укладеною між ними 01.07.2007 року Угодою №159112 та 568 грн. 15 коп. судових витрат.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту йогооголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : С.І. Мурашко

Судді: А.М. Головань

ОСОБА_8