Рішення № 65979476, 12.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4807/13-ц 22-ц/774/124/К/17

Справа № 211/4807/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/124/К/17 ОСОБА_1

Категорія 20 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк» ( надалі ПАТ КБ «Првакс-Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 02 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» був укладений кредитний договір № 719-007/07Р, за умовами якого БАНК надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 37 501 дол. США для оплати вартості автомобіля, що купується за Договором купівлі-продажу автомобіля № 441852 від 26.07.2007, з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, укладення яких здійснюється на підставі п. 6.1.11 даного Договору. Кредит наданий позичальнику терміном з 02.08.2007 року по 02.08.2014 року зі сплатою 11,99 % річних.

З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором 02 серпня 2007 року, між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Правекс-Банк» укладений договір поруки № 719-007/07Р pа умовами якого, Поручитель зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобовязань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (п. 1.1 договору поруки).

Позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобовязання, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 11.07.2013 року складає 61426,28 дол. США, з яких: непогашений кредит 30796,00 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 10325,00 дол. США; непогашені відсотки за користування кредитом 15786,28 дол. США; несплачена пеня за несвоєчасне погашення відсотків 4519,00 дол. США. Що за курсом Національного Банку України станом на 11.07.2013 року з розрахунку 799,3 гривні за 100 доларів США, складає 490980,26 грн.

Визначену заборгованість позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів як з боржника та поручителя, а також понесені судові витрати .

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2016 року позов задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс -Банк» заборгованість за кредитним договором № 719-007/07Р від 02.08.2007 року у розмірі 490 980,26 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс- Банк» понесені витрати по справі судовий збір, з кожного по 1720, 50грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити ПАТ КБ «Правекс Банк » в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства належним чином не повідомлено відповідача та його представника про відновлення провадження у справі, а також час та місце її розгляду.

Судом не враховано відсутність належних та допустимих доказів про отримання боржником кредитних коштів, а саме фінансового документу та заяви на видачу готівки.

Судом стягнуто заборгованість поза межами строку позовної давності, як загальної до кредитної заборгованості із урахуванням щомісячних платежів так і спеціальної до вимог про стягнення пені, про застосування якої заявлено відповідачем в суді першої інстанції.

Судом не взято до уваги, що порука ОСОБА_2 припинена оскільки Банком не було предявлено вимоги до поручителя протягом 6 міс. З дня виявлення заборгованості, тобто з 01.11.2008 року. Також судом не враховано, що порука є припиненої у звязку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя, яка виникла із підвищенням Банком відсоткової ставки.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині солідарного стягнення заборгованості із боржника та ОСОБА_2Г, як поручителя. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Матеріалами справи встановлено що 02 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» був укладений кредитний договір № 719-007/07Р, за умовами якого БАНК надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 37 501,00 дол. США для оплати позичальником вартості автомобіля, що купується за Договором купівлі-продажу автомобіля № 441852 від 26.07.2007, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, укладення яких здійснюється на підставі і з урахуванням вимог п. 6.1.11 даного Договору. Кредит наданий позичальнику терміном з 02.08.2007 року по 02.08.2014 року зі сплатою 11,99 % річних.( а.с.6-9).

02 серпня 2007 року, з метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором, між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Правекс-Банк» укладений договір поруки № 719-007/07Р За умовами укладеного договору поруки Поручитель зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобовязань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (п. 1.1 договору поруки).( а.с.17).

Згідно п. 2.1 договору поруки Поручитель зобовязується у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальника своїх зобовязань за Кредитним договором виконати за нього зобовязання перед Кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені Кредитним договором, зазначеним у п. 1.1 Даного договору, із змінами та доповненнями до нього.

У звязку із неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором станом на 11.07.2013 року утворилась заборгованість у сумі 61426,28 дол. США, з яких: непогашений кредит 30796,00 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 10325,00 дол. США; непогашені відсотки за користування кредитом 15786,28 дол. США; несплачена пеня за несвоєчасне погашення відсотків 4519,00 дол. США., за курсом Національного Банку України станом на 11.07.2013 року з розрахунку 799,3 гривні за 100 доларів США, заборгованості складає 490980,26 грн. ( а.с.19-20).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як солідарні боржники несуть спільний обовязок по погашенню заборгованості за укладеним кредитним договором у повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Між сторонами виникли правовідносини, стосовно виконання договору кредиту.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк зазначений в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

У звязку із порушенням виконання умов укладеного кредитного договору стосовно своєчасної сплати поточних платежів станом на 11.07.2013 року складає 61426,28 дол. США, з яких: непогашений кредит 30796,00 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 10325,00 дол. США; непогашені відсотки за користування кредитом 15786,28 дол. США; несплачена пеня за несвоєчасне погашення відсотків 4519,00 дол. США. Що за курсом Національного Банку України станом на 11.07.2013 року з розрахунку 799,3 гривні за 100 доларів США, складає 490980,26 грн., яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів, як з боржника та поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Забезпечення виконання зобовязання здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, гарантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Порядок забезпечення виконання зобовязання у вигляді поруки врегульовано нормами ст. 554, ст. 559 ЦК України.

Так, згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення божником зобовязання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, не предявить вимоги до поручителя.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності ч.4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя(друге речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги),якщо кредитор не предявить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст. 559 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача в частині визнання договору поруки припиненим, з підстав збільшення обсягу зобовязання за кредитним договором та пропуском строку звернення до суду до поручителя, оскільки дані вимоги були предметом дослідження та стосовно них ухвалено судове рішення.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ПАТ КБ «Правекс- Банк» про визнання договору поруки №719-007/07Р від 02 серпня 2007 року припиненим ( а.с.164-170).

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Дана правова позиція висловлені в постановах Верховного Суду України від від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14,від 15 вересня 2016 року у справі №6-223цс16, за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, які мають враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Як видно з матеріалів справи, 02 серпня 2007 року, між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Правекс-Банк» укладений договір поруки № 719-007/07Р pа умовами якого, Поручитель зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобовязань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (п. 1.1 договору поруки). Укладеним договором поруки п.4.1. встановлено строк дії поруки до 02 серпня 2017 року. (а.с. 17).

У кредитному договорі строк виконання основного зобовязання визначений строком повного погашення кредиту та діє до 02 серпня 2014 року.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (ст. 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст. 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2014 року № 6-53цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на те, що заборгованість за черговими платежами по кредиту у ОСОБА_4 виникла 01 листопада 2008 року, що вбачається з розрахунку заборгованості банку, доданого до позовної заяви, а із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором Банк 06 серпня 2013 рок.

Пунктом 4.4. кредитного договору №719-007/07Р від 02 серпня 2007 року визначено обовязок позичальника погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 477 дол.США щомісяця до 10 числа наступного місяця ( а.с.6).

Отже, вимоги Банку до поручителя ОСОБА_2 за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2013 року предявлено із пропуском строку передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, тому в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного урахування висновків Верховного суду України із порушенням норм матеріального та процесуального права ( п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України). Тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» з урахуванням солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості в межах шестимісячного терміну, що передує даті звернення до суду із позовом, слід стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 719-007/07Р від 02.08.2007 року у розмірі 3976,57 дол.США. ( що в гривневому еквіваленті становить 107844,58 грн.), яка складається із заборгованості за кредитом за період з 01 лютого 2013 р. по 31 травня 2013 р. у розмірі 1788 дол.США ( що в гривневому еквіваленті становить 48490,56 грн); заборгованості за відсотками за період з 01 лютого 2013 року по 10 липня 2013 р. у розмірі 2188,57 дол.США (що в гривневому еквіваленті становить 59354,02 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як передбачено ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно зміню розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, слід стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТКБ «Правекс- Банк» в рівних частках з кожного по 377,91 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 303, 307, ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3- задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 719-007/07Р від 02.08.2007 року у розмірі 3976,57 дол.США. ( що в гривневому еквіваленті становить 107844,58 грн.), яка складається із заборгованості за кредитом за період з 01 лютого 2013 р. по 31 травня 2013 р. у розмірі 1788 дол.США ( що в гривневому еквіваленті становить 48490,56 грн); заборгованості за відсотками за період з 01 лютого 2013 року по 10 липня 2013 р. у розмірі 2188,57 дол.США (що в гривневому еквіваленті становить 59354,02 грн.)

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс- Банк» в рівних частках з кожного по 377,91 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М.Бондар

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_5