Ухвала суду № 65974110, 10.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/14870/16-к Головуючий 1-ї інстанції: Садовський К.С.

Провадження №11-сс/790/597/17 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючогосудді - Чопенко Я.В.,

суддів - Бездітка В.М. та Курила О.М.,

при секретарі - Леськів Е.П.,

в режимі відео конференції

підозрюваного - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією підозрюваного на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 по кримінальному провадженню №12016220430003695 від 18.09.2016 року про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

Продовжено підозрюваномуОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 15 травня 2017року, без визначення застави.

Як зазначено в ухвалі, 5 березня 2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,до 8 місяців, тобто до 23.05.2017, без визначення застави.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220430003695 від 18.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199та ч.ч. 1, 3 ст.204 КК України.

В межах даного кримінального провадження 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 згідно вимог ст. ст.42,276-278КПК України(в редакції від 13.04.2012) було вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 204 України.

30.09.2016 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) на шістдесят днів - до 26 листопада 2016 року, без визначення застави.

Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.11.2016 строк тримання ОСОБА_1 під вартою було продовжено ще на 60 днів, тобто до 20 січня 2017року, без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2017 строк тримання ОСОБА_1 під вартою було продовжено ще на 60 днів, тобто до 20 березня 2017року, без визначення застави.

11 листопада 2016 року постановою першого заступника прокурора Харківської області - старшого радника юстиції ОСОБА_3 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до чотирьох місяців, тобто до 23.01.2017 року.

12 січня 2017 року постановою першого заступника прокурора Харківської області - старшого радника юстиції ОСОБА_3 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до шести місяців, тобто до 23.03.2017 року.

13 березня 2017 року постановою першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до дев'яти місяців, тобто до 23.06.2017 року.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, слідчий суддя вважав встановленим існування ризиків,передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Не погодившись з ухвалою, підозрюваний ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив: скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2017 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий арешт. У разі зменшення запобіжного заходу, взяти до уваги характеристики та соціальний стан підозрюваного ОСОБА_1, визначити розмір застави у кримінальному провадженні у розмірі не більше 80 розмірів мінімальних заробітних плат. Дослідити всі матеріали які будуть надані судом першої інстанції, через не дослідження їх взагалі слідчим суддею першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України, фактичним обставинам кримінального провадження і є незаконною та необґрунтованою.

Прокурор в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений факсимільним повідомленням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, підозрюваного ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів апеляції про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттєвими, оскільки ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Згідно п.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов*язанний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є вийнятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Як вказано в ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів.

Слідчий суддя продовжив строк тримання під вартою на 60 днів в межах строку досудового розслідування.

При вирішенні питання про задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відповідно до вимог ст. п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України враховано наявність та не зменшення ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. І ст. 177 КПК України, а також сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри в скоєнні кримінально караного правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і суд вважає, що застосування відносно підозрюваного більш мяких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України так як зазначені ризики не зменшились.

Таким чином судова колегія приходить до висновку що клопотання прокурора задоволено обґрунтовано і на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчим суддею оцінено всі обставини, передбачені ст.177, 178 КПК України, що враховуються при обранні та продовженні запобіжного заходу. З таким висновком слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення що потягло смерть людей свідчить про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, спростовують доводи підозрюваного про можливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу.

Прокурором в клопотанні обґрунтовано визначено ряд процесуальних дій що необхідно провести під час досудового розслідування в тому числі низку експертиз.

Слідчим суддею належним чином перевірено доведеність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали і він дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного(а.с.89,90), з чим погоджується і апеляційний суд.

Наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, малолітніх дітей, як на те посилається апелянт, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує та на правильність висновку щодо необхідності продовження терміну застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою не впливає.

Аналіз оскарженої ухвали свідчить що підозрюваному було відомо зміст клопотання і він та його захисник заперечували проти його задоволення.

Таким чином доводи апелянта щодо не ознайомлення його з клопотанням щодо продовження терміну утримання під вартою є неспроможними.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, остаточна кваліфікація скоєного, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

КПК України не передбачає імперативної норми про застосування застави при продовженні підозрюваному строку тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1, а доводи підозрюваного правильності цього висновку не спростовують.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляції апеляційний суд не вбачає.

Судова колегія зазначає що при викладенні апеляційних вимог необхідно враховувати також які процессуальні рішення має право винести апеляційний суд у відповідності до ч.3 ст.407 КПК України.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2017 року щодо продовження підозрюваному за ч. 3 ст. 204 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 строку тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: