Ухвала суду № 65971305, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

4 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Присяжнюка О.Б., Росік Т.В.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката Юлдашевої К.В., яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 3 лютого 2017 року,

за участю представника власника майна - адвоката Юлдашевої К.В.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 3 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015120110000591 від 24.09.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. ч. 3, 5 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Яреми В.В., погоджене прокурором Четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І., про накладення арешту на майно та накладено арешт на транспортні засоби:

- автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

- автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що встановлені в ході досудового розслідування обставини у їх сукупності свідчать про те, що накладення арешту на зазначене у клопотанні майно є необхідним для можливості в подальшому застосування конфіскації у разі призначення ОСОБА_5 покарання у виді конфіскації майна, а також з метою унеможливлення зникнення, втрати або пошкодження документів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити провадженню.

Не погоджуючись з рішенням суду адвокат Юлдашева К.В., яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 3 лютого 2017 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт належних ОСОБА_2 на праві приватної власності транспортних засобів HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 - відмовити.

Вказує, що право власності на зазначені в ухвалі слідчого судді транспортні засоби на підставі договорів купівлі-продажу перейшло у власність третіх осіб, які не перебувають у статусі підозрюваного чи обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні та жодним чином не мають відношення до вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів.

Зазначає, що транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA був придбаний у 2013 році, тобто до моменту вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів. При цьому, інкриміновані дії датуються 2015 роком, таким чином використати будь-які кошти, здобуті злочинним шляхом для придбання вказаного автомобіля підозрюваний не міг. Крім того, щодо арешту автомобіля KIA SPORTAGEвказує, що ОСОБА_6 законно придбала у власність транспортний засіб, аргументів зворотного в ухвалі слідчого судді не наведено. Відповідно до укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу між останньою та ОСОБА_2 не може вважатися удаваним виключно на розсуд детективів НАБУ, а потребує визнання такого у встановленому цивільним законодавством порядку. У зв'язку з наведеним вважає, що підстави для накладення арешту на автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 відсутні з огляду на положення п. 10 ч. 4 ст. 170 КПК України, відповідно до яких не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Отже на думку апелянта, підстав чи підозр вважати, що належні ОСОБА_2 автомобілі є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуті злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримані за рахунок вчиненого злочину відсутні.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, а тому його неприбуття не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, Третім підрозділом детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12015120110000591 від 24.09.2015 року за ч. ч. 3, 5 ст. 191, ч.ч.1,2 ст. 364, ч. ч. 3,5 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 205, ч.1 ст. 382, ч. 1 ст.388 КК України щодо заволодіння посадовими особами державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської ДСГДС НААН» (далі - ДП ДГ ««Червоний землероб») майном підприємства в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України №60-к від 10.07.2015 ОСОБА_5 призначено з 10.07.2015 виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729913), юридична та фактична адреса: 27241, с. Чарівне Бобринецького району Кіровоградської області (далі - ДП ДГ «Червоний землероб»), а з 14.08.2015 згідно наказу №76-к від 14.08.2015 на посаду директора цього підприємства.

Разом з тим, внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 у змові з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, шляхом відвантаження із складів ДП ДГ «Червоний землероб» під виглядом передачі на відповідальне зберігання ТОВ «ВЕЛ-АВТО-ТРАНС» розтрачено 2404,38 тон соняшника, 646,58 тон пшениці і 299,37 тон ячменю ДП ДГ «Червоний землероб» загальною вартістю 22 074 086.78 грн. та 243 тони пшениці шляхом переоформлення права власності на вказану кількість зерна на ТОВ «ВЕЛ-АВТО-ТРАНС» вартістю 749 871,56 грн. грн., а всього 22 823 958.34 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і, як наслідок, заподіяно збитки ДП ДГ «Червоний землероб», що відповідно до Примітки 3 статті 185 КК України є особливо великим розміром.

Крім того, внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_10 у змові з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами під виглядом передачі на відповідальне зберігання до ТОВ «ВЕЛ-АВТО-ТРАНС» розтрачено 1658,73 тонн соняшника вартістю 16 402 058 грн. та 2909,72 тонн кукурудзи вартістю 7 570 197, 29 грн., а всього 23 972 255,29 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і, як наслідок, заподіяно збитки ДП ДГ «Червоний землероб», що відповідно до Примітки 3 статті 185 КК України є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_5 шляхом зловживання службовим становищем, у змові з іншими особами заволодів майном ДП ДГ «Червоний землероб» на загальну суму 46 796 213.63 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Санкція частини 5 статті 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

У ході досудового розслідування встановлено, що 04.07.2013 ОСОБА_5 набув у власність транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Згідно відомостей інтернет-ресурсу «AutoRia» на даний час середня вартість вказаного транспортного засобу відповідної комплектації становить 13 000 доларів США, а на момент придбання становила не менше 16 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 04.07.2013, становило 127 840 грн.

При цьому, відповідно до отриманої інформації, ОСОБА_5 у період з 2011 по 2013 рік отримав доходів на загальну суму 119 989 грн.

28.01.2016 дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 набула у власність транспортний засіб - автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Згідно відомостей інтернет-ресурсу «AutoRia» на даний час середня вартість вказаного транспортного засобу відповідної комплектації становить 10 000 доларів США, що станом на момент придбання, тобто 28.01.2016, згідно офіційного курсу Національного банку України, становило 248 700 грн.

Враховуючи, що у дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відсутні відомості про офіційні доходи, а ОСОБА_5 у період 2014-2015 отримав 114 287 грн. офіційного доходу, що не давало йому можливості придбати вказаний автомобіль лише за кошти, отримані законним шляхом, а також те, що автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, придбаний ОСОБА_6 28.01.2016, тобто за невеликий проміжок часу після закінчення злочину, існують достатні підстави вважати, що дане майно придбане за кошти, отримані злочинним шляхом.

У подальшому, ОСОБА_5 будучи у період з квітня по липень 2016 року двічі викликаним як свідок для дачі показань у кримінальному провадженні №12015120110000591, будучи обізнаним про обставини, які досліджуються під час досудового розслідування, усвідомлюючи можливість його притягнення до кримінальної відповідальності і подальшої конфіскації належного йому та його близьким майна чи іншого обмеження їх права власності на вказане майно, вжив заходів щодо його приховування.

Так, 30.08.2016 ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу №3544/2016/036687 з ОСОБА_2, жителем АДРЕСА_1, згідно якого передав у власність останньому вищезазначений автомобіль HYUNDAI ELANTRA, 2013 року випуску за 10 000 грн., тобто значно нижче середньої ринкової ціни на вказаний автомобіль.

Також, у той же день 30.08.2016 ОСОБА_6,уклала договір купівлі-продажу №3544/2016/036612 з ОСОБА_2, жителем АДРЕСА_1, згідно якого передала у власність останньому вищезазначений автомобіль KIA SPORTAGE, 2008 року випуску за 15 000 грн., тобто значно нижче середньої ринкової ціни на вказаний автомобіль.

Разом з цим, у ході досудового розслідування отримано докази, що угоди укладені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є удаваними та укладені лише для створення враження переходу права власності на майно до інших осіб.

03.02.2017 року детектив Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Ярема В.В., за погодженням із прокурором Четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І., звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на транспортні засоби:

- автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

- автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

03.02.2017 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва вказане клопотання детектива було задоволено та накладено арешт на вказане майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Задовольняючи дане клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження №12015120110000591 від 24.09.2015 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення детектива, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на транспортні засоби: автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1; автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що автомобілі на які детектив просить накласти арешт відповідають вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує можливість в подальшому застосування конфіскації майна, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні детектива.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке детектив просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на вказане майно.

Крім цього, слідчий суддя, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, накладення арешту на транспортні засоби: автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1; автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень прав власника майна та необґрунтованого обмеження прав власності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Крім того, посилання представника власника майна на те, що транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA придбаний до вчинення інкримінованого злочину є безпідставним, оскільки не ґрунтується на матеріалах провадження та редакції чинної ст. 170 КПК України, де відсутнє посилання на ст. 167 КПК України.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 3 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015120110000591 від 24.09.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. ч. 3, 5 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Яреми В.В., погоджене прокурором Четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І., про накладення арешту на майно та накладено арешт на транспортні засоби:

- автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, сірого кольору 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

- автомобіль марки KIA SPORTAGE, чорного кольору 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвоката ЮлдашевоїКаріни Володимирівни, яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н О. Б. П р и с я ж н ю к Т. В. Р о с і к