Ухвала суду № 65971294, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №758/3816/16-ц Головуючий у 1 інстанції Ларіонова Н.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3080/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Шкоріної О.І. , Стрижеуса А.М.,

при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи і відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи і відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2014 ОСОБА_4 звернувся із заявою до Військового прокурора Київського гарнізону України та просив провести перевірку особового складу Центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України, в якій про ОСОБА_6 у тексті згадано двічі у таких фрагментах: 1) «ОСОБА_7 створив біля себе «угруповання» зі звільнених генерал-полковників та генерал-лейтенантів (генерал-майорів «угруповання» до себе не підпускає») ... командування сил підтримки ЗСУ (командуючий КСП ОСОБА_6 та його помічники)... Тобто, генерали, які, в основному займали всі основні посади у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, які можуть встати на визначені посади у «потрібний час» у випадку державного перевороту. Вони щось планують, збирають дані за ЗСУ, МВС, національну гвардію, тощо штатну структуру, кількість особового складу та техніки, проводять агітаційну роботу проти керівництва влади та МОУ тощо»; 2) «По-сьоме, в інституті створена «дисертаційна» команда, яка займається написанням дисертаційних робіт потрібним людям (зараз ці люди входять у «угруповання»), які зовсім не прикладали зусиль до їх написання. Це Міністри оборони України, Начальники Генерального штабу ЗСУ, командувачі та ін., від яких залежала військова діяльність ОСОБА_7 та отримання військових звань (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та багато інших)».

Також судом установлено, що відповідно до висновку № 8271 від 04.08.2015 експертного семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, проведеного ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», встановлено, що фрагменти тексту заяви від імені ОСОБА_4, від 26.01.2014 на ім'я військового прокурора Київського гарнізону України ОСОБА_8 містять висловлювання негативного характеру щодо особи ОСОБА_6, але ці висловлювання відповідають нормам мовної поведінки в ситуації висловлювання критичних зауважень, звинувачень, вимог та ін. Висловлювання щодо особи ОСОБА_6, які містяться у заяві від імені ОСОБА_4 від 26.01.2014 на ім'я військового прокурора Київського гарнізону України ОСОБА_8, є оціночними судженнями.

Виходячи з того, що інформація у висловлюванні відносно особи позивача не є твердженням про факти, а є виключно оціночним судженням, які не можуть бути предметом судового захисту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Подільськогорайонного суду м. Києва від 19.12.2016 та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Відповідач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника (особу, яка порушила ці права).

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1).

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте, в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Правильно встановлено судом першої інстанції, що звернення відповідача із заявою до Військової прокуратури Київського гарнізону, що містить певні відомості про позивача, були повідомлені не з метою поширення негативної інформації невизначеному колу осіб чи хоча б одній особі, а з метою її перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами у встановленому законом порядку. За таких обставин суд обґрунтовано вважав, що заяву відповідача адресовану Військовій прокуратурі Київського гарнізону з метою перевірки вказаних у ній фактів, не можна вважати поширенням відомостей, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію, зокрема, позивача.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, адже порушень прав позивача відповідачем не встановлено.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, відсутні підстави для стягнення з відповідача і моральної шкоди, адже ст. 280 ЦК України передбачено, що моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадку, якщо така шкода заподіяна фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначених висновків суду не спростовують і на його правильність не впливають.

Висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, ґрунтуються на вимогах закону і підтверджуються матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна