Ухвала суду № 65971288, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Конози Віталія Миколайовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк «Сбербанк Росії» за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Конози В.М. щодо винесення постанови від 19.01.2016 про перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 19.01.2016в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Конозою В.М. винесено постановупро перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915.

Вважав, що винесення вказаної постанови є перевищенням службових повноважень, оскільки сторони виконавчого провадження постанову державного виконавця від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу не оскаржували.

Вказував, що зазначеною постановою були порушені його права, а відтак просив її скасувати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року скаргу задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Конози В.М. від 19 січня 2016 року про перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській областіподала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Справа № 761/6950/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2373/2017Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Зазначав, що в мотивувальні частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва, на підставі якого був виданий виконавчий лист, судом зазначено, про відсутність у матеріалах справи будь-яких документів або посилань на правовідносини між ПАТ «Дочірний Банк Сбербанк Росії» та ФОП ОСОБА_1, а відтак відсутні підстави вважати, що боржником за вказаним зобов'язанням є саме ФОП ОСОБА_1

Вказував, що листом Державної прикордонної служби України повідомлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 зобов'язано Державну прикордонну службу України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на підставі постанови від 07.10.2015 про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Таким чином, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, за власною ініціативою, встановивши з листа Державної прикордонної служби України про невідповідність пункту 2 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, виніс постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження, а відтак вважав, що дії щодо винесення такої постанови є правомірними та законними.

Враховуючи наведене, просив ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження ВП № 33669915 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 12.07.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії» заборгованості за кредитним договором у сумі 6 433 819,04 грн., а також судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 6 435 639,04 грн. (а.с. 44-47, т. 1)

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2013 року задоволено подання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено та тимчасово обмежено у праві виїзду останнього за межі України (а.с. 48-49, т. 1).

Зі змісту ухвал господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року та 31.08.2015 року у справі № 922/4587/13 вбачається, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області зобов'язано звільнити з-під арешту майно боржника, який накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 03.08.2012 року, винесеної ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області у ході виконавчого провадження ВП № 33669915.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 06.10.2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 30-31, т. 1).

Постановою начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Круглова С.В. від 07.10.2015 року про перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915, скасовано постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 06.10.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 33669915, а також зобов'язано старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом (а.с. 69-70, т. 1)

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 07.10.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 33669915 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 30-31, т. 1).

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що відповідно до ухвал господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року та 31.08.2015 року у справі № 922/4587/13 скасувати інші заходи примусового виконання рішення, зокрема скасувати тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2013 року у цивільній справі № 522/5944/13-ц.

Постановою в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області КонозиВ.М. від 19.01.2016 року про перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915, скасовано п.2 постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 07.10.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу, як такий, що суперечить ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та наявним матеріалам виконавчого провадження (а.с. 78-81, т. 1).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, при винесенні постанови від 07.10.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. діяв відповідно до вимог закону та в межах своїх повноважень, а оскаржуване рішення в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області КонозиВ.М. є незаконним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами виконавчого провадження постанова старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 07.10.2015 року не оскаржувалася.

Виходячи з наведених вище правових норм та обставин справи, вбачається, що виконавче провадження ВП 33669915 було закінчено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні постанови в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Конози В.М. від 19.01.2016 року останнім були порушені положення ст. ст. 83 Закону

України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження було закінчено, підстав для скасування п. 2 постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу судом не встановлено, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Посилання в апеляційній скарзі на лист Державної прикордонної служби України, яким повідомлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 зобов'язано Державну прикордонну службу України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на підставі постанови від 07.10.2015 про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання не може бути підставою для проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження після його закінчення та прийняття рішення про скасування п. 2 постанови від 07.10.2015.

Таким чином, встановивши наявність порушень з боку в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Конози В.М. при винесенні постанови, суд першої інстанції обґрунтовано визнав її незаконною та скасував, задовольнивши скаргу ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного процесуального законодавства, а тому не спростовують висновків суду та не впливають на правильність постановленої судом ухвали і, з огляду на вимоги ст. 312 ЦПК України, не можуть бути підставою для її скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: