Постанова № 65971003, 12.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Справа №920/1175/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу відповідача (вх.№497С/1-41) на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. по справі №920/1175/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд", м. Житомир,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України", с. Кашпури, Сумської обл.,

про стягнення 783457 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. по справі №920/1175/16 (суддя Шевченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" основний борг в сумі 750000,00 грн, 3% річних в сумі 11862,00 грн, інфляційні втрати в сумі 21595,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення суми заборгованості за червень 2015 року в сумі 30000,00 грн, нарахування процентів річних за період дії мораторію з 18.02.2016р. по 12.07.2017р., збитків заподіяних інфляцією за період дії мораторію з 18.02.2016р. по 12.07.2017р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.03.2017р. о 10:00 год.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №920/1175/16 від 14.03.2017р. сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Россолова В.В., судді Пелипенко Н.М.

У зв’язку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочинається знову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р. у задоволенні клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідач надав суду клопотання (вх.№2738 від 14.03.2017р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім в даному судовому засіданні через зайнятість в іншому.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. клопотання про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 12.04.2017р. о 10:00 год.

Сторони додаткових матеріалів по справі не надали, в судове засідання 12.04.2017р. не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2015р. між сторонами укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №06/02/15ДПДГІ, на загальну суму 1563600,00 грн.

Згідно пункту 1.1 договору позивач надає відповідачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов’язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в розмірі 1563600,00 грн. без ПДВ, з них: 750000,00 грн. надається відповідачу за наступним графіком: лютий 2015 року – 150000,00 грн.; березень 2015 року – 150000,00 грн.; квітень 2015 року - 150000,00 грн.; травень 2015 року - 150000,00 грн.; червень 2015 року – 150000,00 грн.

Решта суми у розмірі 813600,00 грн. надається позивачем в строк до 31.12.2015р. (пункт 2.1.2 договору).

Договором встановлено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається строком на 365 днів з моменту її отримання (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню з дотриманням терміну на який вона надається, що вказаний в пункту 2.4 договору.

28.08.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 27.01.2015р. №06/02/15ДПДГІ, якою внесено зміни до пункту 2.1. договору, встановивши розмір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 953795,00 грн.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 28.08.2015р. до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 27.01.2015р. №06/02/15ДПДГІ, сторони підтвердили, що станом на 28.08.2015р. кредитором виконано в повному обсязі пункт 2.1.1 договору, тобто надано відповідачеві вищевказану допомогу на загальну суму 750000,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ним в 2015 році надано поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 750000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання, а відповідач, в порушення умов укладених між сторонами договору та додаткової угоди до нього суму допомоги не повернув, чим порушив умови пункту 3.1 договору, а тому останній зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд Сумської області прийшов до висновку про обґрунтованість вищезазначених доводів позивача.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю цивільно-правовою природою договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позика) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в лютому 2015 року отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 150000,00 грн., що підтверджується наступними квитанціями до прибуткових касових ордерів:

№ 9 від 09.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 11 від 10.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 12 від 11.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 14 від 12.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 16 від 13.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 17 від 16.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 18 від 17.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 19 від 18.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 21 від 19.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 22 від 20.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 23 від 23.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 25 від 24.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 27 від 25.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 28 від 26.02.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 29 від 27.02.2015 року на суму 10000,00 грн.

В лютому 2015 року відповідач отримав від позивача поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 150000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання, оскільки момент отримання вказаної суми припадає на 27.02.2015 року, тому відповідач мав її повернути до 28.02.2016 року.

В березні 2015 року відповідач отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 150000,00 грн. відповідно до наступних квитанцій до прибуткових касових ордерів:

№ 33 від 02.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 34 від 03.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 35 від 04.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 36 від 05.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 37 від 06.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 38 від 10.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 39 від 11.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 40 від 12.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 41 від 13.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 42 від 16.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 43 від 17.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 44 від 18.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 45 від 19.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 46 від 20.03.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 47 від 23.03.2015 року на суму 10000,00 грн.

В березні 2015 року відповідач отримав поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 150000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання, оскільки момент отримання вказаної суми припадає на 23.03.2015 року, тому відповідач мав її повернути до 24.03.2016 року.

За квітень 2015 року відповідач отримав від позивача поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 160000,00 грн., відповідно до наступних квитанцій до прибуткових касових ордерів:

№ 74 від 01.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 75 від 02.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 76 від 03.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 77 від 06.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 78 від 07.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 79 від 08.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 81 від 09.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 83 від 10.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 87 від 14.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 89 від 15.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 90 від 16.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 92 від 17.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 94 від 20.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 96 від 21.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 97 від 22.04.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 117 від 30.04.2015 року на суму 10000,00 грн.

В квітні 2015 року відповідач отримав поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 160000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання, оскільки момент отримання вказаної суми припадає на 30.04.2015 року, тому відповідач мав її повернути до 01.05.2016 року.

За травень 2015 року відповідач отримав від позивача поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 220000,00 грн., відповідно до наступних квитанцій до прибуткових касових ордерів:

№ 120 від 04.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 123 від 05.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 126 від 06.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 128 від 07.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 130 від 08.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 132 від 12.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 134 від 13.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 136 від 14.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 138 від 15.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 140 від 18.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 142 від 19.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 143/1 від 20.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 144 від 20.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 145/1 від 21.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 146 від 21.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 147/1 від 22.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 148 від 22.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 151/1 від 25.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 153/1 від 26.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 155/1 від 27.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 157/1 від 28.05.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 160/1 від 29.05.2015 року на суму 10000,00 грн.

Отже, в травні 2015 року відповідач отримав поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 220000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання. Оскільки, момент отримання вказаної суми припадає на 29.05.2015 року, тому відповідач мав її повернути до 30.05.2016 року.

В червні 2015 року відповідач отримав від позивача безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 70000,00 грн., відповідно до наступних квитанцій до прибуткових касових ордерів: № 168 від 01.06.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 172/1 від 02.06.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 175 від 03.06.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 176 від 04.06.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 181 від 05.06.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 184 від 06.06.2015 року на суму 10000,00 грн. та № 185 від 08.06.2015 року на суму 10000,00 грн.

Отже, в червні 2015 року відповідач отримав поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 70000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання. Оскільки, момент отримання вказаної суми припадає на 04.06.2015 року, тому відповідач мав її повернути до 05.06.2016 року.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення за відсутності прибуткових ордерів на суму 30000,00 грн., колегія суддів зазначає, що вказані ордери в матеріалах справи наявні, однак судом першої інстанції дійсно в 21 абзаці мотивувальній частині рішення від 16.01.2017р. помилково не перелічено три квитанції. Вказана описка була виправлена ухвалою господарського суду Сумської області від 09.02.2017р.

Таким чином, факт отримання відповідачем від позивача 750000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Будь-яких доказів заперечення відповідача щодо вказаної заборгованості матеріали справи не містять, як і не містять доказів погашення вказаної заборгованості за договором. Також, в апеляційній скарзі відповідач не заперечував отримання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 750000,00 грн. за договором №06/02/15ДПДГІ від 27.01.2015р.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, беручи до уваги, що позивачем належним чином виконані договірні зобов'язання щодо строків та обсягів надання допомоги, а відповідачем зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у визначені строки не виконані, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження погашення відповідачем заборгованості, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 750000,00 грн. правомірно визнані судом обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язань 3% річних від суми заборгованості в сумі 11862,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 21595,00 грн. за періоди: з 28.02.2016р. по 01.11.2016р., з 24.03.2016р. по 01.11.2016р., з 01.05.2016р. по 01.11.2016р., з 30.05.2016р. по 01.11.2016р., з 05.06.2016р. по 01.11.2016р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За результатами перерахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди у загальному розмірі 11862,00 грн. та 21595,00 грн. відповідно.

Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період дії мораторію на задоволення вимог ТОВ "Флора Трейд", а саме з 18.02.2016р. (дата винесення ухвали господарським судом Сумської області у справі №920/96/16) по 12.07.2016р. (прийняття Вищим господарським судом постанови у справі №920/96/16), колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, ухвалою господарського суду Сумської області від 18.02.2016р. у справі №920/96/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Визнано вимоги ТОВ "Флора Трейд" до боржника (відповідача у даній справі). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016р. у справі №920/96/16 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. та ухвалу господарського суду Сумської області від 18.02.2016р. у справі №920/96/16, справу передано до господарського суду Сумської області на новий розгляд на стадію підготовчого засідання.

18.08.2016р. господарським судом Сумської області винесено ухвалу у справі №920/96/16, якою ТОВ "Флора Трейд" відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.

Вищий господарський суд у постанові від 12.07.2016р. вказав, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини, з якими законодавець пов'язує наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, наслідком якого, в тому числі, є введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим скасував відповідну ухвалу та направив матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду та дослідження питань наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, та введення мораторію.

Таким чином, враховуючи те, що така процесуальна дія, як порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію була скасована, а в подальшому при новому розгляді справи зі стадії підготовчого засідання було відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство, то підстави для застосування наслідків введення мораторію за період з 18.02.2016р. по 12.07.2017р.– відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. по справі №920/1175/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст.49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2017р. по справі №920/1175/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя Н.М. Пелипенко