Ухвала суду № 65970075, 06.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.04.2017Справа № 910/21845/15

За заявами товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"

про розстрочку виконання рішення

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"

про стягнення 3 841 103,29 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від заявника (відповідача) - Сінчук С.В. - представник за довіреністю ;

від позивача - Кохановський В.С. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" про стягнення 3 841 103,29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року у справі № 910/21845/15, постановою Вищого Господарського суду України від 26.04.2016 року у справі № 910/21845/15, позов задоволено.

03.02.2017 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" надійшли заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2015 року у справі № 910/21845/15 про стягнення 3 841 103,29 грн. суми боргу та 57 616,55 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року вказані заяви призначені до розгляду.

В судовому засіданні заявником подано клопотання про відкладення розгляду заяв про розстрочку виконання рішення суду, мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, в зв'язку зі зміною представника заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких підстав, враховуючи наявність достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи, суд вважає доводи заявника про необхідність відкладення розгляду заяв про розстрочку рішення суду необґрунтованими.

Позивачем подано заперечення щодо заяв про розстрочення виконання рішення суду, в яких зазначає, що відсутність коштів у боржника не є винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення підлягає розстроченню.

Розглянувши подану заяву та дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що подані заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі № 910/21845/15 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/21845/15 заявник вказує, що присуджена до стягнення сума є значною, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становище, що ускладнює виконання рішення суду шляхом одночасної сплати всієї суми заборгованості. Заявник посилається на наявність значної кредиторської заборгованості в розмірі 30 500 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Виходячи з приписів зазначеної статті господарський суд лише у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення, однак наведені заявником обставини не є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України, оскільки не доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, враховується матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що розстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі.

Недостатність/відсутність коштів, наявність кредиторської заборгованості не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності яких виконання судового рішення може бути розстрочено. Заявником не надано доказів на підтвердження його скрутного матеріального стану.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

За вказаних обставин, суд вважає, що заявником не доведено відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та наявності правових підстав для розстрочки виконання рішення суду, тому заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду у справі №910/21845/15 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" від 03.02.2017 року про розстрочку виконання рішення суду у справі №910/21845/15 щодо стягнення суми боргу в розмірі 3 841 103,29 грн. та 57 616,55 грн судового збору - відмовити.

Суддя Л. М. Шкурдова