Рішення № 65969863, 04.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 911/623/17

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ксантіс Фарма», м. Київ,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

простягнення 1 288 124,33 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 01.03.2017;

від відповідача:ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 21.03.2017;

СУТЬ СПОРУ:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Ксантіс Фарма», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 02.03.2017 №4-Ф до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить стягнути з відповідача 1 288 124,33 грн. заборгованості за договором поставки №04/2016 від 12.12.2016, в тому числі 1 279 292,00 грн. основного боргу, 8832,33 грн. пені, та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №04/2016 від 12.12.2016 позивач 31.01.2017 поставив відповідачу товар вартістю 1 279 292,00 грн., який мав бути оплачений протягом 20 календарних днів. Відповідач отриманий товар не оплатив, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість в судовому порядку з врахуванням передбаченої договором пені за період з 20.02.2017 по 28.02.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2017 порушено провадження у справі № 911/623/17 та призначено її до розгляду на 27.03.2017.

23.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

27.03.2017 від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи. Зокрема було подано копії додатку №1 від 03.01.2017 до договору поставки (специфікація) та додатку №2 від 12.12.2016 додаткової угоди, якою передбачено надання покупцю знижки в розмірі 3% у разі 100% попередньої оплати, в розмірі 2% у разі оплати 98% вартості з 25 по 35 день від дати відвантаження, та в розмірі 1% при умові сплати 99% вартості з 36 по 50 день з моменту відвантаження. Також була подана копія додатку №3 додаткової угоди від 31.01.2017, відповідно до якої сторони домовились про поставку спірного товару з оплатою протягом 20 календарних днів з моменту поставки. Також позивачем подано копію акту звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 24.03.2017 сторонами погоджена наявність заборгованості в розмірі 1 279 292,00 грн.

В судовому засіданні 27.03.2017 розпочато розгляд справи по суті та в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.04.2017 до 11 год. 50 хв., про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

Після оголошеної перерви в судове засідання зявились представники обох сторін. Представник відповідача подав відзив на позов від 04.04.2017, у якому проти задоволення позову заперечив. Заперечення мотивовані тим, що щодо товару, отриманого за спірною накладною, відповідач керувався умовами додаткової угоди №3 від 31.01.2017 копія якої була додана позивачем до позову, і відповідно до пункту 1.2 якої оплата товару мала бути здійснена після його реалізації через 10 календарних днів від дати звіту, з наданням продавцем знижки 7% від суми, вказаної у звіті. За таких обставин відповідач твердить про відсутність факту прострочення, відповідно позов як в частині основного боргу так і в частині пені задоволенню не підлягає.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ксантіс Фарма», м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту ТОВ «Фрам Ко»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

12.12.2016 між ТОВ «Ксантіс Фарма» (продавець) та ТОВ «Фрам Ко» (покупець) було укладено договір поставки №04/2016 (далі Договір), предметом якого є поставка товарів на умовах оплати, визначених у Додаткових угодах, у кількості, асортименті та по ціні, встановлених цим договором та додатками до цього договору (пункт 1.1).

Загальний обсяг знижок та термін їх надання визначається додатковими угодами. Знижки надаються продавцем відповідно до його маркетингової політики, додаткових угод до договору (пункт 2.6).

Товар поставляється партіями в кількості, асортименті та за ціною, що вказані у відповідних замовленнях, на умовах самовивозу зі складу продавця (пункт 3.1).

Покупець зобовязаний оплатити товар, посилаючись у платіжному дорученні на рахунок-фактуру або відповідну видаткову накладну, згідно якої було отримано товар, вартість якого сплачується (пункт 5.2.2).

Продавець несе відповідальність за якість товару протягом терміну придатності, за умови додержання покупцем необхідних умов транспортування та зберігання (пункт 7.2).

За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, без обмеження строку нарахування, тобто починаючи з першого дня прострочення і за весь час прострочення до дня оплати (пункти 9.3, 9.4).

Всі додатки, додаткові угоди до даного договору є його невідємною частиною (пункт 17.3). Будь-які доповнення, зміни до даного договору оформлюються письмово і підписуються правомочними представниками сторін. (пункт 7.4).

Додатком №1 від 03.01.2017 сторони оформили специфікацію до договору поставки.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до видаткової накладної №3 від 31.01.2017 та довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від 31.01.2017 №490К позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 279 292,00 грн., що сторонами не заперечується, та підтверджується поданою копією підписаного обома сторонами та скріпленого печатками обох сторін акту звірки розрахунків за станом на 28.02.2017.

Разом із тим, суду подано дві копії зазначеної накладної одна залучена до позовної заяви, містить посилання на інший договір - №02 від 03.12.2015. Інша подана позивачем 27.03.2017 з клопотанням про залучення доказів, і оригінал якої подано в судовому засіданні для огляду. Зазначена накладна містить засвідчене обома сторонами (підписами та печатками продавця та покупця) виправлення щодо номеру та дати договору, згідно якого здійснена зазначена поставка, а саме вказано договір №04/2016 від 12.12.2016.

Також суду подано дві редакції укладеної 31.01.2017 додаткової угоди (додаток №3 до договору поставки).

Відповідно до редакції вказаної додаткової угоди, на яку посилається позивач у позові, копію якої надав разом із клопотанням про залучення документів до матеріалів справи 27.03.2017, а оригінал для огляду в судовому засіданні, покупець зобовязується оплатити товар за видатковою накладною №3 від 31.01.2017 протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару (пункт 1.1). Покупець купує товар без знижки. Протягом 20 календарних днів від дати відвантаження покупець має можливість оплатити 93% вартості товару, отримавши таким чином знижку 7% про що складається акт зниження вартості товару (пункт 1.3, а, б).

Відповідно до редакції додаткової угоди від 31.01.2017, на яку посилається відповідач у відзиві, і копія якої додана до позову, продавець відвантажує товар знідно ВН №3 від 31.01.2017 на суму 1 279 292,00 грн. (пункт 1.1). Покупець надає щомісячний звіт за реалізований товар за підсумками кожного наступного календарного місяця від дати відвантаження до моменту повної реалізації товару згідно вказаної накладної; покупець здійснює оплату за реалізований товар через 10 календарних днів від дати звіту; продавець надає покупцеві знижку 7% від суми, вказаної в звіті, шляхом надання акту знижки та коригування податкової накладної (пункт 1.2).

Суд зазначає, що по-перше, додаткова угода від 31.01.2017 (додаток №3) в оригіналі суду була подана для огляду лише в редакції, на яку посилається позивач.

По-друге, у додатковій угоді, нв яку посилається відповідач, взагалі не визначено належним чином строку оплати, всупереч пунктам 2.2, 2.3, 2.6 договору.

Так, абзацом другим частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено можливість визначити строк виконання зобовязання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати.

Однак, реалізація відповідачем товару, придбаного у позивача, не є подією, що неминуче має настати. Товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі не бути реалізовано, і зазначене не залежить від волі сторін Договору поставки.

Згідно визначення ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання. Розділом 10 Договору сторони передбачили, що право власності і ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до покупця в момент належного оформлення представниками сторін видаткової накладної. Однак, фактично всупереч розділу 10 договору, згідно редакції додаткової угоди, на яку посилається відповідач, всі ризики за договором (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) несе продавець, оскільки покупець має оплачувати лише реалізований товар.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків та форми складення звіту. Фактично в додатковій угоді за версією відповідача визначена можливість покупцю в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець не має механізмів впливу.

За таких обставин, вирішуючи справу, суд керується редакцією додаткової угоди від 31.01.2017 (додаток №3) в редакції, яка подана суду в оригіналі, на яку посилається позивач, та згідно якої товар мав бути оплачений протягом 20 календарних днів з моменту оплати, тобто до 20.02.2017 включно.

Суд зазначає, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обовязок доведення відсутності вини у порушення зобовязання покладає на сторону, яка порушила зобовязання.

Суд ухвалою від 07.03.2017, зобовязував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів згідно договору поставки. Відповідач доказів оплати товару суду не представив, доводів позивача не спростував.

До матеріалів справи залучено довідку АТ «Укрсиббанк» від 23.03.2017 №80-12/30-339, відповідно до якої підтверджується сплата відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 100 000,00 грн. 28.02.2017, 125 000,00 грн. 03.03.2017, 100000,00 грн. 06.03.2017 та 692 706,41 грн. 09.03.2017. Разом із тим, при дослідженні платіжних доручень суд встановив, що у призначенні платежу за цими документами зазначено інші поставки за іншими накладними, відповідно до пункту 5.2.2 договору покупець про оплаті зобовязаний зробити посилання на рахунок-фактуру або видаткову накладну, згідно якої було отримано оплачуваний товар, відповідно зазначені платежі не стосуються поставки за накладною №3 від 31.01.2017.

За таких обставин, судом встановлено, що розмір основного боргу відповідача перед позивачем, остаточний строк сплати якої настав 20.02.2017, становить 1 279 292,00 грн., а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, документально доведеною та такою, яку належить задовольнити повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8832,33 грн. пені за період з 20.02.2017 по 28.02.2017. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 9.3 Договору визначено, що за невчасну оплату вартості товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобовязання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інший строк обрахування пені визначено пунктами 9.3, 9.4 договору, відповідно до яких пеня розраховується без обмеження строку, починаючи з першого дня прострочення і за весь строк до дня оплати.

Таким чином, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого додатковою угодою від 31.01.2017 строку оплати (тобто з 21.02.2017), та припинитися в переддень виконання грошового зобовязання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Основний борг, грн. Строк оплатиПеріод простроченняПеня, грн.1 279 292,0020.02.1721.02 28.02.177851,00судом встановлено, що за заявлений період належна до стягнення з відповідача на користь позивача пеня становить суму 7851,00 грн., за таких обставин, вказана вимога належить до задоволення частково.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 1 279 292,00 грн. основного боргу та 7851,00 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ксантіс Фарма» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, ідентифікаційний код 39443405)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ксантіс Фарма» (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Воздвиженська, буд. 56, ідентифікаційний код 39927115)

1 279 292,00 грн. (один мільйон двісті сімдесят девять тисяч двісті девяносто дві гривні нуль копійок) основного боргу,

7851,00 грн. (сім тисяч вісімсот пятдесят одну гривню нуль копійок) пені,

19307,15 грн. (девятнадцять тисяч триста сім гривень пятнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 13.04.2017.

Суддя О.В. Конюх