Рішення № 65969691, 10.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017Справа №910/3104/17За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 36 875, 52 грн.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Соколова В.П. - по дов. №575 від 15.02.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 36 875 грн. 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення, не забезпечив збереження вантажу при його перевезенні у вагоні № 54039037 та у вагоні № 61602959 за залізничною накладною № 52406436 від 14.11.2016, у зв'язку з чим утворилась недостача вантажу у розмірі 7420 кг (у вагоні № 54039037) та 9500 кг (у вагоні № 61602959), що підтверджується комерційним актом №AQ654596/81/847 від 19.11.2016 та комерційним актом № AQ654598/83/848 від 19.11.2016. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 15 966,72 грн. 82 коп. (у вагоні № 54039037) та 20 908 грн. 80 коп. (у вагоні № 61602959), з огляду на що позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні у вказаних вагонах на загальну суму 36 875 грн. 52 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 порушено провадження у справі № 910/3104/17, розгляд справи призначено на 27.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від27.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.04.2017.

27.03.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

31.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів здійснення оплати втраченого вантажу.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 10.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (відповідно до Статуту позивача), укладено Договір №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

Згідно з п. 7.1 Договору за цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

30.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (відповідно до Статуту позивача), укладено Договір №УПр14/28/, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених даним договором.

Судом встановлено, що 14.11.2016 відповідно до накладної № 52406436 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Фащевка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагони № 54039037, №61602959 з вантажем антрацит.

Відповідно до комерційного акту № AQ654596/81/847 від 19.11.2016 щодо вагону № 54039037 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що брутто - не вказано, тара - 23 720 кг., нетто - 70 000 кг, при перевантажуванні вага виявилася: брутто - 86300 кг, тара з брусу - 23 720 кг., нетто - 62 580 кг. , що менше на 7420 кг. Погрузка у вагоні нижче рівня бортів на 20 -30 см. Поверхня вантажу не маркована. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею.

Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - заступником начальника станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем становить 15 966 грн.72 коп.

Крім того, судом встановлено, що 19.11.2016 відповідно до комерційного акту № AQ654598/83/848 щодо вагону № 61602959 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що брутто - не вказано, тара - 23 400 кг., нетто - 70 000 кг, при перевантажуванні вага виявилася: брутто - 83900 кг, тара з брусу - 23 400 кг., нетто - 60 500 кг., що менше на 9500 кг. Погрузка у вагоні нижче рівня бортів на 20 -30 см. Поверхня вантажу не маркована. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею.

Комерційний акт підписано належними особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - заступником начальника станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №61602959 становить 20 908 грн. 80 коп.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15 966 грн. 72 коп. та 20 908 грн. 80 коп., що разом становить 36 875 грн. 52 коп. (збитки), які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні у залізничному вагоні № 54039037 (недостача вантажу становить 7 420 кг) та у залізничному вагоні № 61602959 (недостача вантажу становить 9 500 кг).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 966 грн. 72 коп. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (вагою нетто 7420 кг) при його перевезенні у вагоні № 54039037 за залізничною накладною № 52406436 від 14.11.2016, та 20 908 грн. 80 коп. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (вагою нетто 9500 кг) при його перевезенні у вагоні № 61602959 за залізничною накладною № 52406436 від 14.11.2016.

Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, 14.11.2016 відповідно до накладної № 52406436 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Фащевка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 54039037 з вантажем антрацит, вагою 70 000 кг, вантажовідправником якого є ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (залізнична накладна №52406436 від 14.11.2016 долучена позивачем до позовної заяви).

Як встановлено судом, 14.11.2016 відповідно до накладної №52406436 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Фащевкак Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 61602959 з вантажем антрацит, вагою 70000 кг, вантажовідправником якого є ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (залізнична накладна №52406436 від 14.11.2016 долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № AQ654598/83/848 щодо вагону № 61602959 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що брутто - не вказано, тара - 23 400 кг., нетто - 70 000 кг, при перевантажуванні вага виявилася: брутто - 83900 кг, тара з брусу - 23 400 кг., нетто - 60 500 кг., що менше на 9500 кг. Погрузка у вагоні нижче рівня бортів на 20 -30 см. Поверхня вантажу не маркована. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № AQ654598/83/848 щодо вагону № 61602959 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що брутто - не вказано, тара - 23 400 кг., нетто - 70 000 кг, при перевантажуванні вага виявилася: брутто - 83900 кг, тара з брусу - 23 400 кг., нетто - 60 500 кг., що менше на 9500 кг. Погрузка у вагоні нижче рівня бортів на 20 -30 см. Поверхня вантажу не маркована. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 2700 кг, який перевозився у вагоні № 60515509, та щодо факту недостачі вантажу вагою 3250 кг, який перевозився у вагоні № 67845230.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № 1797 від 14.11.2016, виставленого ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ».

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні № 54039037 наступним чином: 1) маса нетто при відправленні становила 70 000 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) 1% = 700 кг.; 3) недостача вантажу - 7420 кг -700 кг = 6,72 т; 4) сума недостачі з урахуванням природних втрат - 6,72т * 2376 грн. = 15 966 грн. 72 коп.

У вагоні № 61602959 наступним чином: 1) маса нетто при відправленні становила 70 000 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) 1% = 700 кг.; 3) недостача вантажу - 9500 кг -700 кг = 8,80 т; 4) сума недостачі з урахуванням природних втрат - 8,80т * 2376 грн. = 20 908 грн. 52 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Таким чином, позивачем, на підставі первинних документів, наявних у матеріалах справи, було доведено суду реальну вартість частково втраченого при перевезенні майна в загальному розмірі 36 875,52 грн.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

З метою з'ясування чи є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" належним відповідачем у справі, судом було встановлено наступне.

В матеріалах справи міститься копія Договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийняло зобов'язання надавати позивачу послуги з перевезення вантажів за плату на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної № 52406436 від 14.11.2016 відбулось у листопаді 2016 року, тобто після укладення між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що перевезення вантажу за залізничною накладною №52406436 від 14.11.2016 було здійснено саме Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", з огляду на що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є належним відповідачем у даній справі.

При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса місцезнаходження: 84400, Донецька обл., місто Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22).

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Як встановлено судом, перевезення вантажу у вагонах № 54039037, 61602959 здійснювалось Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", а отже спір виник у зв'язку з діяльністю саме регіональної філії "Донецька залізниця".

Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду 31.01.2017, про відсутність в матеріалах справи доказів оплати позивачем рахунку-фактури № 91206511 від 18.10.2016, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку-фактури не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу договірних збитків за Договором № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 у зв'язку з недостачею вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.

Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено позивачем до позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 36 875 грн. 52 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191129) грошові кошти у розмірі 36 875 грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 13.04.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.