Рішення № 65969611, 06.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017Справа №910/1681/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

Про стягнення 15 290,43 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Комісарова А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 15 290,43 грн. вартості нестачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.17. порушено провадження у справі № 910/1681/17 та призначено її до розгляду на 28.02.17.

Позивач в судове засідання 28.02.17. не з'явився, проте, 28.02.17. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника .

Відповідач в судовому засіданні підтримав подані ним 27.02.17. через відділ діловодства суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд залучити до участі в даній справі в якості відповідача-2 - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки, за твердженням відповідача, втрата вантажу у вагоні № 56386014 відбулась саме з вини вантажовідправника.

За результатами судового засідання судом відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі відповідача-2 та відкладено розгляд справи на 14.03.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.17. було відкладено розгляд справи на 06.04.17.

27.03.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі, в яких викладено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.17. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 06.04.17. відповідачем було підтримано подане ним повторно 03.04.17. через відділ діловодства суду клопотання про залучення до участі в даній справі в якості відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки, за твердженням відповідача, втрата вантажу у вагоні № 56386014 відбулась саме з вини вантажовідправника.

Приписами ст. 24 ГПК України встановлено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Вказана стаття не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача (п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнитипозовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

При цьому судом враховано, що вантажоодержувач має право подати позов одночасно до залізниці та вантажовідправника, проте, в даній справі позивач пред'явив позовні вимоги виключно до залізниці, а набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин між сторонами та відповідно кореспондуючого обов'язку відповідача здійснити певні дії на користь позивача або утриматись від їх вчинення задля захисту та реалізації прав і законних інтересів позивача, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

З огляду на вказане суд не вбачає правових підстав для залучення до участі в даній справі в якості відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», а клопотання відповідача є таким, що задоволенню не підлягає.

Позивач в судове засідання 06.04.17. не з'явився.

Відповідач в судовому засіданні 06.04.17. проти позову заперечував.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе прийняти рішення у справі № 910/1681/17.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/1681/17.

В судовому засіданні 06.04.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.15. між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) було укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до загальних положень Статуту Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" від 25.04.16. (протокол № 21), Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідно до залізничної накладної № 46923462 від 13.08.16. та досильною накладною № 46977062 від 15.08.16., відправником - Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» надіслано залізничним транспортом вагон № 56386014 з вантажем "обкотиші залізнорудні неофлюсовані" вагою 68700 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом № БН726625/654 від 17.08.16. який свідчить про недостачу обкотишів залізнорудних у вагоні № 56386014 в кількості 8950 кг.

Відповідно до інформації, викладеної у комерційному акті, фактично прибув вантаж окатиші залізнорудні, навалам, навантаження нижче рівня бортів на 400-500мм, поверхня вантажу не маркована, з 1 по 2 люк та з 6 по 7 люк зліва по напрямку потягу мається заглиблення розміром 4000мм х 1500мм х до дна вагону. Вагон прибув у технічному стані несправний: з лівою сторони по руху потягу 1 по 2 люк відсутній армований аркуш, на 7 люком щілина між кришкою люку та армованим аркушем більш як 50мм. Протікання вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний. Переваження вантажу провадилось з повним зупиненням вагону. При повторному перевантаженні нестача вантажу підтвердилась.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 15290,43 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом БН № 56386014 в кількості 8950 кг.

Стосовно наданого відповідачем до матеріалів справи акту № 341 від 17.08.16., суд відзначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідно до п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

У відповідності з п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04- 5/601 від 29.05.02. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до накладної № 46923462 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення, залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 56386014 та вантажу у ньому на попутних станціях згідно документів наданих до матеріалів справи, виявлено не було.

Отже, до матеріалів справи на подано доказів того, що під завантаження було подано несправний за своїм технічним станом вагон, а спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а несправність вагону встановлено комерційним актом БН № 726625/654 від 17.08.16. та актом № 341 від 17.08.16. вже після прибуття вантажу на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний.

З огляду на викладене відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За результатами переваження у вагоні № 56386014, згідно комерційного акту БН № 726625/654 від 17.08.16., недостача склала 8950 кг.

Вага вантажу згідно з залізничною накладною № 46923462 складає 68 700 кг.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

68 700 кг х 1% (норма природної втрати) = 687 кг.

Фактично прибуло на адресу відповідача 59 750 кг.

Нестача 8950 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 8950 кг - 687 кг = 8263 кг.

Вартість 1 тони становить 1850,47 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі з урахуванням норм природної втрати: 8,263т х 1850,47 грн. = 15290,43 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму 6165,12 грн., оскільки залізницею всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 15 290 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 43 коп. - збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.17.

Суддя Т.М. Ващенко