Ухвала суду № 65969572, 12.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12.04.2017

Справа № 910/5900/17

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Служби автомобільних доріг в Одеській області

до Державного підприємства "Укрдорзв'язок"

про стягнення 217745,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № 06-1177/06 від 07.04.2017 (вх. № 5900/17 від 10.04.2017) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

В ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви. Згідно з пунктом 2 частини 2 названої статті позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) сторін.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Фактично у позовній заяві не вказано повне найменування відповідача (ідентифікаційний код 05422987), оскільки зазначено Державне підприємство "Укрдорзв'язок", тоді як згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повним найменування відповідача є Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок".

Наведене свідчить про недодержання позивачем вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України та, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в наведеній нормі чітко вказано, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Пунктом 3 частини 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що на позивача покладається обов’язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2017 встановлено у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240000,00 грн.), а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн.).

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви № 06-1177/06 від 07.04.2017 позивач завив наступні позовні вимоги:

- розірвати Договір б/н від 01.04.1998 року, укладений між Службою автомобільних доріг в Одеській області та Державним підприємством "Укрдорзв'язок та передати об’єкт оренди Службі - Орендодавцю;

- стягнути з ДП "Укрдорзв’язок" суму заборгованості за Договором б/н від 01.04.1998 року у розмірі 183189, 04 грн. орендної плати та 34556,19 грн. експлуатаційних витрат.

Наведене свідчить, що позивачем заявлено 2 (дві) вимоги немайнового характеру (про розірвання договору та про передачу об'єкту оренди) та 1 (одна) вимога майнового характеру (про стягнення 217745,23 грн.).

Враховуючи викладене та наведені приписи Закону України "Про судовий збір", при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 06-1177/06 від 07.04.2017, яка містить дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в загальній сумі 6466,18 грн. (1600,00 грн. х 2 + 3266,18 грн. = 6466,18 грн.), натомість до вказаної позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 491 від 03.04.2017 на суму 3266,18 грн., що свідчить про сплату позивачем судового збору в меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Як роз`яснено господарським судам у п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв’язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 1. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Як встановлено судом, позивачем не подано належних доказів того, що копії позовної заяви та доданих до неї документів були направлені на адресу відповідача, а саме: не подано опису вкладення у лист, що суперечить ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, а також не подано документа, що підтверджує надання поштових послуг (касового чеку, розрахункової квитанції тощо). При цьому факт відсутності опису вкладення, вказаного у "Додатках" до позовної заяви на "підтвердження відправлення стороні позову з додатками", підтверджується Актом відділу діловодства Господарського суду міста Києва від 10.04.2017.

Водночас суд відзначає, що додана до позовної заяви експрес-накладна № 59000249758533 від 07.04.2017 не є належним доказом направлення на адресу відповідача копій позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки така накладна засвідчує лише факт здійснення відправлення та не міститься жодної інформації (опису) про вміст такого відправлення.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником позову не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, враховуючи, що приписи ст. 63 ГПК України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

За наведених обставин, позовна заява № 06-1177/06 від 07.04.2017 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути без розгляду.

Суддя О.В.Гумега