Ухвала суду № 65968627, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/6604/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксани Михайлівни, Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Наталії Едуардівни, третя особа - Компанія «Хагворт Менеджмент Лімітед» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, -

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксани Михайлівни, Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Наталії Едуардівни, третя особа - Компанія «Хагворт Менеджмент Лімітед» (далі - нотаріуси, Компанія відповідно) в якому просив: визнати протиправними дії нотаріуса щодо відмови у вчинені реєстраційних дій по вилученню з Державного реєстру прав - обтяження у вигляді заборони відчуження (далі - Реєстр), яке було накладено за договором іпотеки № 30.840.06.1 від 7 березня 2006 року (далі -договір іпотеки), за реєстраційним № 649 на нерухоме майно - незакінчене будівництвом приміщення (квартиру) в блоці А, будівельний номер 2303, яке будується за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно); зобов'язати нотаріуса вилучити з Реєстру заборону відчуження, яка була накладена за договором іпотеки на нерухоме майно; визнати протиправними дії нотаріуса щодо накладення заборони на відчуження нерухомого майна шляхом внесення запису до Реєстру №13238955; зобов'язати нотаріуса вилучити з Реєстру заборону на відчуження нерухомого майна шляхом внесення відповідного запису.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідачі, вчиняючи спірні дії, порушили вимоги чинного у період спірних правовідносин законодавства і його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії нотаріуса щодо накладення заборони відчуження на нерухоме майно шляхом внесення до Реєстру відповідного запису та зобов'язано вилучити такий, в решті позову відмовлено.

Оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що даний спір не являється публічно - правовим і повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Судами встановлено, що 5 січня 2006 року забудовник Закрите акціонерне товариство «Акта» та ОСОБА_7 уклали договір № 2303/А/100-к дольової участі у будівництві житлової будівлі багатофункціонального призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, 7 березня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Хоум Кредіт Банк», та ОСОБА_7 був укладений договір про надання кредитної лінії № 30.840.06 з цільовим призначенням - придбання нерухомості, у відповідності до якого банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 580000,00 доларів США з оплатою 16 % річних, строком повернення по 6 березня 2026 року (далі - кредитний договір).

Одночасно з укладенням зазначеного кредитного договору сторони уклали іпотечний договір № 30.840.06.1 від 7 березня 2006 року який був посвідчений нотаріусом за реєстраційним № 649, предметом якого є майнові права на незакінчене будівництвом приміщення (квартиру) в блоці А, будівельний номер 2303, проектною площею 334,5 метрів квадратних, розташоване на 23 поверсі будівлі (в осях 24з - 9з), яке будується за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, 10 березня 2006 року предмет іпотеки - майнові права на незакінчене будівництвом приміщення був обтяжений забороною як рухоме майно, у зв'язку з чим відповідний запис був внесений до Реєстру. Після закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2094 від 10 липня 2008 року за ОСОБА_7 було оформлено право приватної власності з видачею свідоцтва, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1.

Натомість, 7 серпня 2008 року між ОСОБА_7 та Закритим акціонерним товариством «Хоум Кредіт Банк» було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, у відповідності до якої сторони дійшли згоди змінити пункт 4.1. кредитного договору та викласти його в наступній редакції: «в строк до 1 грудня 2008 року зареєструвати право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно та укласти додаткову угоду до договору іпотеки, предметом якої є квартири № 163, 164, які розташовані у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1».

Проте, жодних додаткових угод до іпотечного договору, в тому числі щодо заміни предмету іпотеки з майнових прав на нерухоме майно, укладено не було, реєстрація обтяжень нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на той час не проводилась.

Враховуючи відсутність обтяжень на зазначене нерухоме майно в Реєстрі, 12 вересня 2008 року ОСОБА_7 уклав із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу ВКТ № 634131 (реєстраційний № 3257), посвідчений нотаріусом, предметом якого була зазначена вище квартира АДРЕСА_1. Умови договору купівлі-продажу сторонами виконані в повному обсязі, квартира передана у власність покупцю, продавець отримав грошові кошти, право власності згідно зазначеного договору зареєстровано за ОСОБА_4

Також, 26 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» (правонаступник Закритого акціонерного товариства «Хоум Кредіт Банк») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» уклали договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» право вимоги за кредитним договорами, у тому числі й за договором про надання кредитної лінії, боржником за яким був ОСОБА_7

В свою чергу, 12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором посвідчений нотаріусом.

В подальшому 1 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» та компанією «ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» був укладений договір № 1/01-10 відступлення права вимоги, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» в повному обсязі передало компанії «ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» право вимоги за договором про надання кредитної лінії.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредек Фінанс» та компанією «ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» 5 жовтня 2012 року було укладено договір про відступлення права за іпотечним договором посвідчений нотаріусом за реєстраційним номером 2308. При цьому, 13 листопада 2012 року нотаріусом в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав, а 20 жовтня 2012 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 478712, виданим 22 жовтня 2012 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1271. Спадкоємці у встановленому законом порядку від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 відмовились у зв'язку з чим, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року спадщину ОСОБА_7 було визнано відумерлою. Спірної квартири серед переліку відумерлого майна не було.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, предмет спору виник у правовідносинах пов'язаних із виконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (справа № 826/4858/15).

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про неналежність вирішення цього спору за правилами адміністративного судочинства ґрунтується на дотриманні норм процесуального права.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк