Ухвала суду № 65967633, 13.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

13 квітня 2017 року№ 876/3869/17

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Сапіга В. П., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. задоволено повністю адміністративний позов.

Не погодившись із даною ухвалою, апелянт подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано термін для усунення виявлених недоліків.

Апелянту необхідно було усунути виявлені недоліки шляхом направлення на адресу Львівського апеляційного адміністративну суду оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1214,57 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянт копію ухвали судді від 21.03.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху отримав 27.03.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.04.2017 на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Волинській області про відстрочення сплати судового збору та надання більш тривалого строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивоване тим, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності, а також у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ця норма кореспондується з нормою частини першої статті 88 КАС України.

Їх аналіз показує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI Про судовий збір постановлено взяти до уваги та довести до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України Про судовий збір.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у вказаній довідці зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як субєкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 Про судову практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону від 22.05.2015 року № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору.

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 25.09.2015 року зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України

Також необхідно зазначити, що відстрочення сплати судового збору не узгоджується з п.2 ч.3 ст.129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ця норма Конституції України знайшла своє закріплення також і в Законі України Про судоустрій і статус суддів та у процесуальних кодексах України.

Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (ст. 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав, тобто є конкретизацією загального принципу рівності громадян перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Тому, відстрочення апелянту сплату судового збору може розцінюватися як надання йому певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобовязані сплачувати відповідний збір.

Разом з тим, на підтвердження обставин, на які покликається апелянт у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, апелянтом подано лише копію тимчасового кошторису на І квартал 2017 року, з якого однак видно, що за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" передбачено 6000 грн, що відповідно спростовує покликання апелянта на відсутність відповідних бюджетних асигнувань. Інших письмових доказів, документів бухгалтерсько-фінансового характеру, підписаних уповноваженою посадовою особою заявником не подано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Апелянт також просить надати більш тривалий строк на усунення недоліків апеляційної скарги, при цьому конкретних строків сплати судового збору не зазначає, лише вказує, що такі асигнування плануються у квітні 2017 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що підставою для продовження процесуального строку є дійсні обставини, які фактично перешкоджають відповідачу виконати покладені на нього обов'язки своєчасно, відповідно до строків процесуального закону. В той же час, відповідач повинен надати суду докази на підтвердження того, що такі обов'язки будуть виконані. Однак, доводи заявника ґрунтуються лише на пропущеннях можливості виконати такий обов'язок.

Тому такі доводи є необґрунтованими та непідтвердженими жодними доказами, внаслідок чого клопотання про надання більш тривалого строку для усунення недоліків задоволенню не підлягає.

Суд наголошує на тому, що відповідачу було надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - сплати судового збору. Відповідач вимог ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 не виконав, а отже, станом на 13.04.2017 недоліки апеляційної скарги не усунув.

, станом на 13.04.2017 року апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув.Згідно норми ч.3 ст.189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України суддя повертає апеляційну скаргу якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги яку було залишено без руху.

Враховуючи ту обставину, що виявлені недоліки ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху від 21.03.2017 року апелянт не усунув, суддя приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути останньому.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 108, 187, 189, 212, 254 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Волинській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та надання більш тривалого строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі № 803/107/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали направити особі яка подавала апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

СуддяСапіга В. П.