Постанова № 65967214, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 728/2877/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Новікова О.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 27.07.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв'язку з організаційно-штатними змінами та набранням чинності Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, він 06.11.2015 був звільнений з органів внутрішніх справ та 07.11.2015 прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області №8 о/с від 22.01.2016 ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції 25.01.2016 за п.2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 029508 від 29.03.2016 за результатами первинного огляду з ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Свідоцтвом про хворобу №5 від 14.01.2016 також підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

19.04.2016 позивач звернувся із заявою до голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

20.04.2016 УМВС України в Чернігівській області підготувало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» і на підставі пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 подало його до Міністерства внутрішніх справ України.

Листом №15/2-2428 від 04.07.2016 Міністерство внутрішніх справ України повернуло без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу зазначивши, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Однак, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, вказаний закон було опубліковано в газеті Голос України, 06.08.2015, а тому датою набрання ним чинності є 07.11.2015. Саме з цієї дати втратив чинність і Закон України «Про міліцію», у тому числі і його ст. 23. У зв'язку із цим, у межах спірних правовідносин, втратив свою актуальність також і Порядок № 850, який прийнятий на виконання вказаної статті.

З огляду на викладене, помилковим є посилання суду першої інстанції та позивача на ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядок № 850.

Так, як зазначено вище, до спірних правовідносин викладені вище норми застосуванню не підлягають, поряд із цим, у зв'язку із тим, що позивача 07.11.2015 прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Київській області, то з цієї дати на нього, як на поліцейського, почали поширюватися норми Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 р. І Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4) цей Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Підпунктом 4 п. 5 р. І Порядку № 4 (у редакції, що діяла з 07.10.2016) передбачено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 10.03.2016 (а.с. 10).

Згідно з п. 1 р. ІІІ Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

Відповідно до п. 3 р. ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Пунктом 5 вказаного розділу передбачено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) із документами, що визначені цим пунктом.

Пунктами 1, 2 р. IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що підставою для підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги, прийняття рішення про призначення виплати ОГД є відповідна заява (рапорт) за формою, встановленою додатком 1 Порядку № 4, що подана Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського - позивача (у випадку загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського) або до підрозділів фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансових підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, яке, з огляду на положення Порядку № 4, не здійснює опрацювання документів з питань виплати поліцейським одноразової грошової допомоги та не має повноважень на призначення позивачу такої допомоги.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, відповідачем, Міністерством внутрішніх справ України, не було допущено протиправної відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає за необхідне зауважити, що з огляду на положення ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі встановлення факту звернення позивача із позовом до неналежного відповідача, здійснити заміну останнього вправі виключно суд першої інстанції, тобто повноваженнями на заміну неналежного відповідача суд апеляційної інстанції не наділений.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Тобто, із зазначеної норми слідує, що суб'єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення, підлягають сплаті лише два види витрат, пов'язаних з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою. Такий вид судових витрат, як судовий збір, відповідачу поверненню не підлягає.

Аналогічну позицію було висловлено Вищим адміністративним судом України (ухвала від 22.04.2010 по справі № К-15271/09).

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.