Ухвала суду № 65966360, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5651/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про:

визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 №015-28551-120215 та від 16.02.2015 №007-28551-160215, укладених між позивачкою і ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочинів, яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813 (зі змінами згідно наказу від 22.09.2015 №836);

зобов'язання Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 №015-28551-120215 та від 16.02.2015 №007-28551-160215 за рахунок ФГВФО у межах гарантованої суми відшкодування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти рішення про відмову в позові.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особа, наділена спеціальними функціями щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015 між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №015-28551-120215, за умовами якого вкладник розміщує на вкладному рахунку суму у розмірі 1500,00 доларів США.

Цього ж дня укладено Додаткову угоду № 1, якою передбачено, що «зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору».

Згідно з платіжним дорученням від 12.02.2015 року № 45779805 на депозитний рахунок позивача від ОСОБА_4 було внесено 1500,00 доларів США.

16.02.2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №007-28551-160215, за умовами якого вкладник розміщує на вкладному рахунку суму у розмірі 2709,00 доларів США. Водночас Додатковою угодою № 1 від 16.02.2015 року передбачено: «зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору».

Згідно з платіжним дорученням від 16.02.2015 року № 45954337 на рахунок позивача від ОСОБА_5 було внесено 2709,00 доларів США.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року про запровадження тимчасової адміністрації.

За постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» розпочато виплати за вкладами у банку згідно з Загальним реєстром вкладників.

В подальшому, Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» від 16.09.2015 року №813 визнано нікчемними правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, зокрема, договори, укладені між позивачем та Банком.

У зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу нікчемними, ОСОБА_3 до Загального реєстру включено не було.

Вказані обставини стали підставою звернення позивачки до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що уповноваженою особою Фонду не доведено факт наявності правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність уповноваженої особи Фонду суперечить нормам Закону та є протиправною. При цьому, посилання уповноваженої особи Фонду на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, як встановлену підставу визнання договору банківського вкладу нікчемним, є безпідставними.

Вирішуючи питання щодо правомірності таких дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів виходить з наступного.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, апелянт посилається на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за яким правочини (в тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (в тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

На спростування цього, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними ( ч. 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Підстави визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними визначені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

Така правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 24.12.2015 року № К/800/24004/15, від 18.12.2015 року № К/800/39816/15.

Крім того, посилання апелянта на постанови Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ « Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» є безпідставним, оскільки таке рішення НБУ є банківською таємницею ( ч. 3 ст. 75 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а тому позивачка не могла і не повинна була знати про її зміст.

Що стосується висновку Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 №015-28551-120215 та від 16.02.2015 №007-28551-160215, оскільки кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли з рахунку іншої особи, що нібито свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надішли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Згідно з п. 10.19 Інструкції про порядок відкриття , використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються … кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу.

Слід звернути увагу, що за п. 2.7 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами договору, положення цих правил мають пріоритетну силу та застосовуються сторонами до взаємовідносин, що виникають відповідно до договору, якщо в конкретному договорі за продуктом банку ( у даному випадку, це умови депозитного договору) сторони прямо не передбачили протилежне.

Враховуючи ту обставину, що Додатковими угодами № 1 до Договорів банківського вкладу №015-28551-120215 та №007-28551-160215 прямо передбачено, що сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин за цим договором не застосовуються, зарахування коштів на депозитний рахунок з рахунку іншої фізичної особи є правомірним.

Більше того, судова колегія наголошує, що укладення договорів банківського вкладу та зарахування коштів за ними відбулось 12.02.2015 та 16.02.2015 року, постанова Правління НБУ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» прийнята 02.03.2015 року, тобто зарахування коштів здійснено майже за місяць до визнання банку неплатоспроможним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням того, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.