Постанова № 65966242, 11.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2063/16 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

та представника

третьої особи - Тарасенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Міністерство оборони України, в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача від 08.06.2016 № 3498 щодо відмови йому встановлення причинного зв'язку поранень, ЗЧМТ-контузії головного мозку 27 серпня 1991 року при безпосередньому виконанні обов'язків військової служби у складі в/ч 70461 на території Грузії в період проходження строкової військової служби;

зобов'язати відповідача повторно розглянути на засіданні комісії його заяву щодо встановлення причинного зв'язку отриманої ним травми 27 серпня 1991 року під час проходження військової служби в складі в/ч 70461 на території Грузії в період проходження строкової військової служби, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, та за наслідками розгляду прийняти відповідний висновок.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 по встановленню причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992; зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 щодо встановлення причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у червні 2016 року ОСОБА_2 на адресу відповідача було скеровано заяву з відповідними медичними та військово-обліковими документами про встановлення причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992.

На звернення позивача відповідачем було надано відповідь від 08.06.2016 № 3498, з якої убачається, що Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України відмовила у задоволенні заяви, у зв'язку із тим, що у наданих позивачем документах відсутні первинні медичні документи за отриманими травмами у 1991 та у 1996 роках. Крім того, вказано, що згідно наданих документів анамнестично зазначено, що у 1991 році з приводу закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, епідуральною гематомою позивачу проводилась операція - трепанація черепа з видаленням епідуральної гематоми, за наслідками якої останній повинен був бути оглянутий госпітальною військово-лікарською комісією та визнаний непридатним до військової служби при наявності дефекту черепа понад 20 квадратних сантиметрів, але позивач відслужив повний строк служби. Також, вищевказаним листом ОСОБА_2 рекомендовано звернутись до військового комісаріату з метою розшуку архівних документів, що підтверджують факт і обставини отримання травми.

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

У відповідності до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп. 2.3.1 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402). ЦВЛК належить до штатних військово-лікарських комісій (далі - ВЛК).

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України; контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

За приписами пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно із пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Разом з тим, п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 визначені обов'язки та права ВЛК регіону.

Так, відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Згідно із пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

В главі 20 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

З аналізу наведених норм Положення № 402 вбачається, що оскільки визначення ВЛК причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців оформлюється протоколом засідання ВЛК, який є по своїй суті рішенням (постановою), несе для особи певні права та обов'язки, може бути оскаржене, то суб'єкт який його виніс в розумінні положень КАС України є суб'єктом владних повноважень.

З підстав зазначеного, на думку колегії суддів, доводи апелянта стосовно того, що ЦВЛК не може бути стороною (відповідачем) у справі, є неприйнятними.

Разом з тим, вказаним вище Положенням № 402 (глава 21 Розділу ІІ) врегульовано порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

Відповідно до п. п. 21.1, 21.3 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.

Пунктом 21.5 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 визначено в яких формулюваннях приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно із п. 21.7 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Відповідно до п. 21.8 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).

Згідно із п. 21.18 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

За приписами п. 21.14 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.

З аналізу наведених вище норм Положення № 402 вбачається, що наслідком розгляду ВЛК питання про причинний зв'язок захворювання (поранення), як то за скаргою чи заявою колишнього військовослужбовця, може бути як рішення, про яке останній повідомляється ВЛК, так і постанова ВЛК.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що твердження суду першої інстанції стосовно винесення комісією за результатами розгляду питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) лише постанови, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже, є передчасним.

Також, колегія суддів звертає увагу на приписи п. 21.21 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402, згідно яких, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі, при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому 2016 року звертався до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату стосовно надання йому направлення на судово-медичну експертизу.

У відповідь на звернення позивача, Чернігівський об'єднаний міський військовий комісаріат у своєму листі від 09.03.2016 № 871 повідомив, що направленню військовим комісаром для огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі) підлягають громадяни: за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців, учасників бойових дій, зокрема, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень, а оскільки у заявника посвідчення учасника бойових дій немає, відсутні й підстави для видачі направлення на судово-медичну експертизу.

На дану обставину судом першої інстанції також звернено уваги не було.

З-поміж іншого, колегією суддів враховано той факт, що позивач, як він зазначає в своєму позові, проходив строкову військову службу в Збройних Силах з 23.06.1990 по 29.06.1992, в т.ч. приймав участь у бойових діях Радянської Армії на території Грузії при в/ч 70461 та 27.08.1991 під час виконання бойового завдання був травмований внаслідок вибуху, отримав множинні осколочні поранення, був контужений; лікування після травми проходив в шпиталі в/ч 63768 м. Кутаїсі.

З аналізу п. 21.5 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 вбачається, що існує можливість на встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва у позивача та їх наслідків зі службою в армії з 23.06.1990 по 29.06.1992.

Однак, пп. «г» п. 21.5 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 містить застереження, перше - це якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», друге - це можливість прийняття постанов при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63, Грузія відсутня.

Також, згідно даних самого позивача, первинні медичні документи щодо нього про отриману ЗЧМТ у 1991 починаються з 2009 року, тобто після 18-річного терміну після проходження ним військової служби та звільнення з неї у 1992 році.

Вказані вище обставини судом першої інстанції також не були досліджені.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно встановлено обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 11.04.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.