Постанова № 65966068, 12.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Міхєєва І.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року справа №265/5294/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретареві судового засідання Терзі Д.А. за участю представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_4, управляння Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2017 року у справі № 265/5294/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, третя особа Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» про визнання дій противоправними, скасування рішення про відмову в призначені пенсії та зобов'язання здійснити певні дії -

ВСТАНОВИВ :

13.09.2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, третя особа Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» про визнання дій противоправними, скасування рішення про відмову в призначені пенсії та зобов'язання здійснити певні дії, а саме зарахувати до пільгового стажу, період роботи водієм міського пасажирського транспорту з 27.02.1984 року по 11.12.2000 року та призначити з 07.05.2016 року пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просив покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 10.05.2016 року звернувся до представників відповідача із заявою про призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах за п. «з» ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII). Однак рішенням відповідача №2082/435 від 19.08.2016 року, через відсутність необхідного стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту, йому було відмовлено у призначенні пенсії. Вважаючи рішення ПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя противоправним, наголошує на тому, що відповідно до п. «з» ст. 13 Закону № 1788-XII, він має стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах - 16 років, 9 місяців, 15 днів. Зазначав, що з 27.02.1984 по 31.03.1995 року він працював на Маріупольському автотранспортному підприємстві 11431 та з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року на Маріупольському автотранспортному підприємстві №11433. На обох підприємствах, обіймав посаду водія міського пасажирського транспорту, а отже по досягненню 55 років, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2017 року у справі № 265/5294/16-а позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, в частині не зарахування ОСОБА_4 до стажу, який надає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону № 1788-XII періодів роботи з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя зарахувати ОСОБА_4 до стажу, який надає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року. В решті частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2017 року в частині вдмови у зарахуванні періоду з 27.02.1984 року по 31.03.1992 року та призначення пенсії з 07.05.2016 року та викласти її в редакції якою фактично задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Управляння Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування судом обставин справи та невідповідність їм висновків суду, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що з наявних у трудовій книжці записів неможливо встановити водієм яких автобусів працював позивач. В період з 27.02.1984 року по 31.03.1995 року позивач працював на підприємстві Маріупольске автотранспортне підприємство 11431 (правонаступник ТОВ «Маріуполь Авто»), з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року на підприємству Маріупольске автотранспортне підприємство 11433 (пребуває у процесі припинення за рішенням Господарського суд Донецької області). Довідки про підтвердження пільгового стажу роботи в період з 27.02.1984 по 31.03.1995 року, по 01.04.1995 по 11.12.2000 року до управління надано не було. Через відсутність пільгового стажу, відповідно до п «з» ст. 13 Закону № 1788-XII позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник третьої особи просив постанову суду першої інстанції скасувати, відмовивши у задоволенні адміністративного позову.

Позивач та його представник належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до судового засідання не прибули.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, заслухавши осіб, які приймали участь у чправі, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ОСОБА_5 із ст. 9 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п.6 ст. 92 Конституції України включно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наступним.

ОСОБА_5 копії особової картки форми Т-2, дійсність якої засвідчено печаткою ТОВ «Бізнес Архів» до якого були передані первинній документи відносно працівників ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11433», ОСОБА_4 з 27.02.1984 року працював на підприємстві АТП 11431 на посаді водія автобуса 3 класу, з 15.07.1986 позивачу присвоєно 2 клас водія, з 01.12.1987 року - водій автобуса 2 класу 4 автоколони. Наказом №170 від 08.04.1992 року ОСОБА_4 переведено до 1 автоколони водієм автобуса 2 класу міського маршруту. Особова картка позивача не містить дані про наказ №344 від 27.07.1992 року, яким визначено необхідність вважати ОСОБА_4 водієм на міських маршрутах в період з 27.02.1984 по 23.07.1992 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що надані позивачем документи підтверджують його стаж роботи на Маріупольському автотранспортному підприємстві 11431 на посаді водія міського пасажирського транспорту з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року.

Відповідно до аркушу 8-9 трудової книжки, ОСОБА_4 з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433». 01.04.1995 року позивача прийнято до підприємства в порядку переведення на посаду водія автобуса 2 класу на міських маршрутах, з 29.09.1997 року Маріупольське АТП 11433 перейменовано на ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433», 21.03.1997 - позивачу присвоєно 1 клас водія автобуса, 11.12.2000 року ОСОБА_4 звільнено за згодою сторін. ОСОБА_5 з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433» з 25.12.2008 року перебуває в стані припинення, відкрито ліквідаційну процедуру. Дані, щодо роботи позивача в період з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року на посаді водія автобуса міського маршруту, також містяться в особовій картці форми Т-2.

Трудова книжка позивача, містить усі необхідні дані для зарахування періоду роботи з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року до стажу роботи, який надає право для призначення пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону № 1788-XII. Запис Прийнят за переводом водієм автобуса 2 класу на міський маршрут.

На підставі наведеного суд першої інстанції частково задовольнив вимоги ОСОБА_4 до управління, шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя зарахувати до стажу, який надає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону № 1788-XII періоди роботи з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

10.05.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви було додано: копію трудової книжки БТ-1 № 41415862, довідку ПАТ «ММК ім. Ілліча» №658 від 19.05.2016, Архівні довідки ТОВ «Бізнес Архів» про стаж роботи №130 від 18.04.2016 року, про розмір заробітної плати №131 від 18.04.2016, про реорганізацію підприємства №131/1 від 18.04.2016 року; копії диплому, військового квитка, особової картки форми Т-2, наказів про підприємству Маріупольське автотранспортне підприємство №11433, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань відносно ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433», копії паспорту та ідентифікаційного коду.

Рішенням № 2082/435 від 19 серпня 2016 року відповідач відмовив ОСОБА_4 у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У своєму рішення відповідач зазначив, що 29.06.2016 року документи ОСОБА_4 були направлені на комісію з питань підтвердження стажу роботи по професії, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та 08.08.2016 року були повернуті без розгляду у звязку з відсутністю відомостей про ліквідацію підприємства.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні положення містяться в п.п. 1.1, 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція), якими визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться: - відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; - відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників передбачені у п. 20 Порядку, в якому зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

ОСОБА_5 з п. 24 Порядку для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідку на підставі документів.

Відповідно до п. 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ і їх основними завданнями є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 далі Порядок 22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 2 Порядку 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до пункту 3.3 Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

ОСОБА_5 з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

ОСОБА_5 з підпунктом 4.2 пункту 4 Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України ( підпункт 4.3 пункту 4 Порядку 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку 22-1).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач при розгляді заяви позивачки від 14 липня 2016 року порушив вищезазначені приписи Порядку 22-1.

Відповідач був обізнаний про ліквідацію Маріупольського автотранспортного підприємства № 11433, ліквідатором якого є ОСОБА_6. Між тим, при отриманні заяви від позивача про призначення пенсії, в порушення пункту 3.3 Порядку 22-1 не надав позивачу розяснення та допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Своє рішення №2082/435 від 19 серпня 2016 року про відмову в призначенні пенсії позивачу, відповідач взагалі не мотивував. В рішенні відповідач лише зазначив, що 29.06.2016 року документи ОСОБА_4 були направлені на комісію з питань підтвердження стажу роботи по професії, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та 08.08.2016 року були повернуті без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, не можна вважати таким яке прийнято на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів та у відповідності до приписів Порядку 21-1.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення субєкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені вищезазначеними нормами Законів, Постанов Кабінету Міністрів та Порядку 21-1 чим порушив права та законні інтереси позивача.

Зазначену обставину не врахував суд першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати. Постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4 та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя 2082/435 від 19.08.2016 року. Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області розглянути заяву ОСОБА_4 від 10 травня 2016 року про призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В решті позовних вимог відмовити.

За правилами частини шостої статті 94 КАС якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 КАС).

Із матеріалів справи видно, щоТкаченко І.П. здійснив витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 грн 21 коп. (551 грн 21 коп. + 330 грн ), що підтверджується платіжними дорученнями від 20вересня 2016 року № 0.0.621121831.1 та 06 березня 2016 року №11683600.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що Пенсійний фонд України та його органи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначеною нормою закону відповідач не звільнений від обовязку відшкодування судових витрат понесених позивачем на користь якого ухвалено судове рішення та який не є суб'єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги позивача судом задоволені частково, суд присуджує на користь позивача з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 450 грн.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 122-1, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, управляння Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2017 року у справі № 265/5294/16-а - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2017 року у справі № 265/5294/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, третя особа Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» про визнання дій противоправними, скасування рішення про відмову в призначені пенсії та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4 та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя № 2082/435 від 19.08.2016 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області розглянути заяву ОСОБА_4 від 10 травня 2016 року про призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, на

користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2017 року.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_7