Рішення № 65963317, 12.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер333/3716/16-ц Головуючий у 1 інстанції Кулик В.Б

Номер провадження 22-ц/778/1283/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Дельта Банк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про розподіл майна подружжя та визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25.10.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу від 09.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорненькою 0.М. в реєстрі за № 2317, сторони придбали квартиру, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1.

Для придбання квартири 01.07.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взяли в борг у бабусі позивача, ОСОБА_8, 46 000 доларів США, що підтверджується розпискою. У звязку з тим, що взятих в борг грошей було не достатньо для придбання квартири, 09.07.2008 року позивач та її чоловік прийняли рішення оформити кредит в сумі 26 000 доларів США. Кредит був наданий ОСОБА_6 на строк до 09.07.2038 року та позивач є фінансовим поручителем свого чоловіка. Особистий рахунок був та є відкритим на відповідача, але всі комунальні платежі робить позивач.

20.04.2016 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя шлюб між подружжям було розірвано. До розірвання шлюбу ОСОБА_5 та її чоловік виплачували кредит разом з сімейного бюджету. На теперішній час кредит сплачують вони за домовленістю.

В жовтні 2015 року відповідач покинув сімю, їхнього неповнолітнього сина та став проживати з іншою жінкою за невідомою позивачу адресою. З цього часу позивач утримує та виховує їхнього неповнолітнього сина самостійно, її колишній чоловік не приймає ні якої участі в його вихованні, не допомагає матеріально. На сьогоднішній день вони з відповідачем не домовилися про порядок поділу майна. Тому просить суд, при вирішенні даного спору відступити від рівності часток подружжя, а також врахувати інтереси їхнього неповнолітнього сина та визнати за ОСОБА_5 право власності на 4/5 квартиру, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1, судові витрати в розмірі 2481 грн. 94 коп. стягнути з відповідача на користь позивача.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5, право власності на 4/5 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5, судові витрати в розмірі 2481 грн. 94 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 п. 4, ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2003 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6, який зареєстровано міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1613.

Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

09.07.2008 року між відповідачем ОСОБА_6 та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 0703/0708/71-141, за умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти в розмірі 26 000 доларів США на строк до 09.07.2038 року, зі сплатою 11,9 % річних на купівлю нерухомості.

09.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 0703/0708/71-141-Р-1, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобовязання усім належним йому майном та грошовими коштами. Поручитель зобовязується перед банком відповідати за виконання зобовязань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 0703/0708/71-141 від 09.07.2008 року.

09.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір № 0703/0708/71-141-Z-1, яким забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 0703/0708/71-141 від 09.07.2008 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобовязань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2016 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано.

Дитина проживає з матірю ОСОБА_5 і находиться на її утриманні. Згідно з довідкою ЖБК «Радіоприлад-10» за № 988 від 17.06.2016 року ОСОБА_5 та її син ОСОБА_7 проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Малиновського)АДРЕСА_1 з 07.08.2008 року по теперішній час, комунальні платежі сплачує ОСОБА_5

Власником двокімнатної квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу від 09.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 2317 та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та реєстраційного напису на право встановлювальному документі обєкту нерухомості, зареєстрований ЗМБТІ 04.08.2008 року за реєстровим № 34631, є ОСОБА_6

Вказані встановлені судом попередньої інстанції обставини не оспорюються.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи в частині обсягу спільного сумісного майна подружжя.

Вірно суд першої інстанції послався на ст. 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України. Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, суд встановив обсяг спільно нажитого майна, з'ясовувавши джерело і час його придбання.

Рішення суду відповідає таким нормам права.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

В частині висновків рішення суду першої інстанції щодо відступу від принципу рівності часток подружжя в набутому у шлюбі майні колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції вказав на те, що ним встановлено, ОСОБА_5 взяла у ОСОБА_8 суму коштів в розмірі 46 000 доларів США на придбання житла за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_2, що підтверджується розпискою.

Однак, в силу вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, вказаний висновок суду ґрунтується на припущенні, оскільки відповідно до копії вказаної розписки кошти були взяті подружжям, у справі відсутні докази, що повернення цих коштів здійснювала позивач особисто не за кошти сімейного бюджету, також відсутні докази, що саме ці кошти були витрачені на придбання спірної квартири.

Таким чином, вказана розписка не має жодного правового значення у цій справі.

Згідно ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Суд першої інстанції залишив поза увагою розяснення п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", яким вказано: при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Суд не зазначив, з яких підстав дійшов висновку, що спір у даній справі відноситься до тих випадків, з якими закон повязує можливість відступу від рівності часток в майні подружжя.

Сам факт проживання неповнолітньої дитини з позивачкою не є за законом тією достатньою підставою для відходу від рівності часток, а іншого у справі не встановлено.

За таких обставин неможливо погодитися з висновком рішення суду першої інстанції про відступ від рівності часток подружжя в спірному майні, оскільки встановлена відсутність передбачених законом підстав для такого висновку.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що обставини на підтвердження позову позивачем доведені частково.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення розміру частки майна подружжя визнавши за ОСОБА_5 замість 4/5 часток право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1, а іншу ? частку необхідно залишити у власності ОСОБА_6.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року у цій справі змінити в частині визначення розміру частки майна подружжя визнавши за ОСОБА_5 замість 4/5 часток право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська (Малиновського)АДРЕСА_1.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: