Ухвала суду № 65961844, 12.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1927/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Джуги С.Д., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду від 30 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є: Перечинська міська рада Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та відновлення стану, який існував раніше, -

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником земельної ділянки, розташованої в м. Перечин по вул. І.Франка, №25, Закарпатської області, виділеної йому згідно Генерального плану від 01 серпня 1946 року. Так, на виконання рішення виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 18 квітня 1986 року №43, яким йому надано дозвіл на будівництво двоповерхового житлового будинку на зазначеній земельній ділянці, йому було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, якіндивідуальному забудовнику. Генеральний план, що знаходиться в даному паспорті, визначив конфігурацію та розміри земельної ділянки, яка за ним закріплена та на якій йому дозволено будівництво житлового будинку. У подальшому рішенням виконкому Перечинської селищної ради від 28 серпня 1997 року №49 Про надання у постійне користування та передачу у приватну власність земельних ділянок йому було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га в м. Перечин по вул. І.Франка, №23, Закарпатської області, а рішенням Перечинської міської ради від 17 вересня 2013 року №214 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,10 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в м. Перечин, вул. І.Франка, №23 Закарпатської області. Отже, таким чином, з наведених документів чітко вбачаються розміри та конфігурація земельної ділянки, яка спочатку була за ним закріплена, а потім рішенням Перечинської міської ради передана у власність. Після чого, він з метою виготовлення державного акту на посвідчення права власності на земельну ділянку, звернувся до відповідача з вимогою погодити суміжну межу, однак останній безпідставно відмовив йому в цьому. Тоді в серпні 2013 року ним було подано звернення до Перечинської міської ради про вирішення земельного спору. Відповіддю за №Д-72/08-12 від 25 серпня 2014 року йому було відмовлено у розгляді та вирішенні даного земельного спору. Постановою Перечинського районного суду від 01 квітня 2014 року Перечинську міську раду було зобовязано розглянути та вирішити даний земельний спір. На виконання вищевказаної постанови суду Перечинською міською радою було проведено обстеження земельних ділянок, за результатами якого складено Акт обстеження земельних ділянок від 19 травня 2014 року, з якого йому стало відомо про існування у відповідача Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №322673. Вважає вказаний державний акт незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його виготовленні, в порушення Інструкції «про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договір оренди землі», з ним взагалі не було погоджено межі спірної земельної ділянки, хоча він є суміжним землекористувачем. Також вважає, що при виготовленні оскаржуваного державного акту порушено конфігурацію земельної ділянки, яка йому раніше виділялась, оскільки відповідно до Генерального плану від 01 серпня 1946 року та схем земельних ділянок для будівництва житлових будинків в м. Перечин, вул. І.Франка, 23-25 Закарпатської області, ширина ділянки №23 становить 14,5 м, а ширина ділянки №25 17,0 м, тоді як у державному акті зазначено, що ширина земельної ділянки №25 розширена з 17,0 м. Наочно площа накладення земельних ділянок чітко вбачається з матеріалів польових геодезичних робіт і плану земельної ділянки в м. Перечин, вул. І.Франка, №23 Закарпатської області. Такий стан справ порушує його право вільно володіти та розпоряджатися земельною ділянкою у розмірах, які були раніше йому виділені, та не дає йому можливості належним чином оформити право власності на земельну ділянку. Крім цього, на земельній ділянці, межа якої встановлена згідно незаконного державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, встановлено бетонну огорожу, яку він також просить демонтувати. Зважаючи на викладене просив суд задоволити позовні вимоги.

Рішенням Перечинського районного суду від 30.12.2016 року в задоволенні даного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що в судовому засіданні належними доказами, зокрема показаннями свідка, ним доведено факт не підписання акту погодження меж земельної ділянки відповідачу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється землекористувачем земельної ділянки, площею 0,15 га, яка знаходиться по вул. І.Франка,№23 у м. Перечин, Закарпатської області, про що свідчить рішення виконкому Перечинської селищної ради «Про надання у постійне користування та передачу у приватну власність земельних ділянок» за №49 від 28 серпня 1997 року (Т.1 а.с.12).

Відповідач ОСОБА_2 являється власником суміжної земельної ділянки, яка розташована по вул. І.Франка, №25 у м. Перечин, Закарпатської області, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №322673, виданим ОСОБА_2 (Т.1 а.с.21).

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3. У даній технічній документації міститься акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 21.11.2011 року, в якому навпроти прізвища суміжного землекористувача ОСОБА_1 проставлено підпис та зазначено реквізити паспорту (Т.1 а.с.74).

Дана корпія повністю відповідає долученим до матеріалів справи оригіналу такої технічної документації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

З даним висновком суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає наявним у справі матеріалам та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Зокрема позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що державний акт відповідача накладається на земельну ділянку, що знаходиться у його володінні. Твердження представника позивача про те, що земельна ділянка відповідача по ширині була розширена з 17 м є безпідставним, оскільки з державного акту вбачається, що ширина земельної ділянки ОСОБА_2 становить 16,46 м та 14,89 м, відповідно.

Також, позивачем не спростований факт не підписання ним акту погодження меж земельної ділянки. Щодо посилання апелянта на покази свідків, колегія суддів зазначає, що у разі наявності в документі підпису зробленого від імені особи, факт належності чи ні такого підпису даній особі може встановлюватися виключно висновком судово-почеркознавчої експертизи. Тобто, покази свідка є неналежними доказами та відповідно не можуть спростовувати факт підписання позивачем акту погодження меж земельної ділянки.

При цьому, судом першої інстанції три рази призначалась по даній справі почеркознавча експертиза, проведення якої доручалося різним експертним установам, однак жодного разу така експертиза не була проведена через ненадання позивачем достатньої кількості вільних взірців підпису.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Зважуючи на зазначене та керуючись вимогами норм статей 303, 307, 308, 309, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Перечинського районного суду від 30 грудня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді