Ухвала суду № 65957023, 12.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1752/16-к Головуючий у І інстанції Лісовенко П. І.Провадження № 11-кп/780/369/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 39 12.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого- судді - Свінціцької О.П.

суддів - Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.

при секретарі - Безух І.Ю.

за участю прокурора - Ляшенка Р.О.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016110160000175 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року яким,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не військовозобовязаного, раніше судимого 25.08.2015 року Володарським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, приєднано до призначеного покарання частково не відбуту частину покарання за попереднім вироком Володарського районного суду Київської області від 25.08.2015 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі, остаточно обравши ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати, понесені на проведення експертизи в розмірі 1058 (одна тисяча пятдесят вісім) гривень 48 копійок.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення умисного злочину проти власності на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та під час іспитового строку вчинив умисний середньої тяжкості злочин в сфері обігу наркотичних засобів незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, при наступних обставинах.

11 серпня 2016 року, близько 17 години ОСОБА_2, перебуваючи в м.Біла Церква Київської області по вул. Петра Запорожця, неподалік від зачиненого залізничного переїзду, діючи умисно, маючи на меті придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту іншим особам, у невстановленої слідством особи, за грошові кошти в сумі 750 (сімсот пятдесят) гривень, незаконно придбав пять прозорих поліетиленових пакетів з пазовою застібкою з вмістом порошкової речовини білого кольору психотропна речовина (амфетамін), обіг якої обмежено, та в подальшому незаконно зберігав при собі вказану психотропну речовину для власних потреб. Придбану психотропну речовину у прозорих пакетах ОСОБА_2 помістив до лівої кишені власних джинсових шортів та зберігав її при собі до 21 години 40 хвилин 11.08.2016 року, тобто до часу виявлення працівниками поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУ НП в Київській області.

Згідно висновку судової хімічної експертизи № 19/7-02/844 від 26.10.2016 представлена на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, яка знаходилась у пяти пакетах з прозорого безбарвного полімерного матеріалу із пазовими застібками, «вилучена 11.08.2016 у ОСОБА_2 в с. Логвин Володарського району по вул. Гагаріна», містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін. Маса амфетаміну в порошкоподібних речовинах становить 0,0648 грама, 0,0793 грама, 0,0584 грама, 0,0743 грама та 0,0787 грама відповідно.

Загальна маса психотропної речовини амфетаміну, який незаконно придбав, зберігав та перевозив при собі ОСОБА_2 становить 0,3555 грама.

Відповідно до таблиці ІІ списку № 2 психотропні речовини, обіг яких обмежено, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», з наступними змінами амфетамін віднесений до психотропної речовини, обіг якої обмежено.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, застосувати до нього ч. 4 ст. 309 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим що, він хоче та буде ставати на шлях виправлення шляхом відмови від вживання наркотичних засобів, лікується від наркотичної залежності та хоче продовжувати лікування та перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога в Володарській ЦРЛ Київської області з 07 листопада 2016 року.

Посилається і на те, що за місцем свого проживання характеризується позитивно, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, також чекає народження другої дитини, скарг відносно нього до правоохоронних органів не надходило, веде звичайний спосіб життя, допомагає батькам.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 309 ч.4 КК України, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із мотивувальної частини апеляційної скарги вбачається, що обвинуваченим оспорюється призначене покарання, як таке, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок його суворості.

На думку колегії суддів ці доводи апеляційної скарги не ґрунтуються як на вимогах закону, так і на матеріалах кримінального провадження.

За змістом ст. 65 КК України при призначенні покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. На думку колегії суддів при призначенні ОСОБА_2 покарання як за злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України так і за сукупністю вироків суд першої інстанції у повній мірі дотримався зазначених вище вимог закону. Так, призначаючи обвинуваченому покарання за конкретний злочин суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відповідно до ст. 12 КК України даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості. Обставинами, які помякшують покарання суд визнав визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття у вчиненні злочину. Судом враховано те, що обвинувачений раніше судимий. Із урахування цих даних суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі. Колегія суддів при цьому враховує те, що злочин, за який його засуджено цим вироком обвинувачений вчинив у період іспитового строку, встановленого при звільненні його від призначеного попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі із випробуванням. У звязку із цим обвинуваченому остаточне покарання обґрунтовано призначене із застосуванням ст. 71 КК України. Окрім того, із урахуванням викладеного та відповідно до положень ст. 71 КК України остаточне покарання обвинуваченому могло бути призначене лише у виді позбавлення волі із реальним відбуванням цього покарання. Обставини, на які послався обвинувачений у апеляційній скарзі, не дають підстав для помякшення призначеного йому покарання. Колегія суддів вважає, що за своїм видом та розміром це покарання відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Вирок в частині призначеного покарання в сторону його помякшення ні зміні, ні скасуванню не підлягає.

Не є обґрунтованими і вимоги апеляційної скарги в частині необхідності скасування вироку та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності відповідно до положень ч.4 ст.309 КК України.

За змістом цієї норми закону особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першої ст. 309 КК України. Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.23 постанови Пленуму №4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.4 ст. 309 КК України судам необхідно перевірити, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватись від наркоманії а не уникнути таким чином кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 страждає на наркоманію, в тому числі і у такій її формі, яка вимусила його вчинити злочин та потребує лікування від неї. Цю обставину підтвердив у суді апеляційної інстанції сам обвинувачений. Обвинуваченим ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового провадження в суді першої інстанції не порушувалось питання про звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.4 ст. 309 КК України та не вказувалось на те, що він розпочав лікування він наркоманії. Будь-яких документів, які б підтверджували те, що він дійсно розпочав лікування від наркоманії у належному лікувальному закладі обвинуваченим не надано. Довідка, видана лікарем наркологом про нібито пройдене лікування, на думку колегії суддів, не може бути підставою для застосування положень ч.4 ст.309 КК України, оскільки вона не містить даних ні про хворобу, від якої проводилось лікування, ні про сутність самого лікування. Колегія суддів звертає увагу на те, що на облік до лікаря нарколога ОСОБА_2 став лише перед направленням кримінального провадження до суду. Окрім того, звертається увага на і те, що питання про звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч.4 ст. 309 КК України ОСОБА_2 порушив лише після ухвалення щодо нього вироку та призначення йому реального покарання у виді позбавлення волі. Наведене у своїй сукупності вказує на те, що у такий спосіб обвинувачений намагається ухилитись від кримінальної відповідальності. Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності відповідно до ч.4 ст. 309 КК України колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, вирок Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у звязку з чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців.

Судді

_______ _____ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4