Ухвала суду № 65955302, 11.04.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/562/16-ц Провадження № 22-ц/795/812/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Булига Н. О. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4за участю:представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агропрогрес» на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Агропрогрес» про визнання договорів оренди землі недійсними,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2017 року задоволено позов ОСОБА_7 до ПП «Агропрогрес» про визнання договорів оренди землі недійсними. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 26 травня 2008 року між ОСОБА_7 і ПП «Агропрогрес», предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7427 га, кадастровий номер 7420680400:04:001:0662, що розташована на території Олександрівської сільради Бобровицького району Чернігівської області, і який зареєстрований 26 серпня 2009 року Бобровицьким районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» під №040985500503, та договір оренди землі, укладений 26 травня 2008 року між ОСОБА_7 і ПП «Агропрогрес», предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2568 га, кадастровий номер 7420680400:04:002:0024, що розташована на території Олександрівської сільради Бобровицького району Чернігівської області, зареєстрований 26 серпня 2009 року Бобровицьким районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» під №040985500504. Також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_7 2787 грн. 60 коп. на повернення судових витрат по справі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП «Агропрогрес» звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, на допущення процесуальних порушень, неповне дослідження та неправильне встановлення обставин і оцінки доказів, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовну відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не було встановлено, чи дійсно порушуються права позивача у звязку з не підписанням ним договорів оренди землі, за наявності доводів відповідача, що позивачем отримувалася оренда плата на виконання умов цих договорів, на які суд не звернув достатньої уваги та їх не перевірив, що рішення суду ґрунтується лише на висновку почеркознавчої експертизи і, таким чином, суд не зясував достатньо повно питання про те, у чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Крім того, апелянт зазначив, що у встановленому законом порядку ним 10 січня 2017 року було подано апеляційну скаргу на ухвалу судді про відкриття провадження у даній справі, а також на ухвалу про зупинення провадження, поданої до суду 06 лютого 2017 року, проте суд, порушуючи норми закону, не направив справу на наступний робочий день після надходження даних апеляційних скарг до апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори позивач особисто не підписувала, тобто не виявляла свою згоду на укладання правочинів з такими умовами, а отже договори є недійсними в силу ч.1 ст.215 ЦК України.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 3,7427 га, кадастровий номер 7420680400:04:001:0662 та земельної ділянки, площею 0,2568 га, кадастровий номер 7420680400:04:002:0024, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Олександрівської сільради Бобровицького району Чернігівської області, що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 407741 від 02 березня 2006 року (а.с.9).

Вбачається, що 26 травня 2008 року між ОСОБА_7 та ПП «Агропрогрес» був укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7427 га, кадастровий номер 7420680400:04:001:0662, що розташована на території Олександрівської сільради Бобровицького району Чернігівської області, і зареєстрований 26 серпня 2009 року Бобровицьким районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» під №040985500503 (а.с.54-55).

Також в матеріалах справи є договір оренди землі, укладений 26 травня 2008 року між ОСОБА_7 і ПП «Агропрогрес», предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2568 га, кадастровий номер 7420680400:04:002:0024, що розташована на території Олександрівської сільради Бобровицького району Чернігівської області, і зареєстрований 26 серпня 2009 року Бобровицьким районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» під №040985500504 строком на десять років кожен (а.с.51-52).

Передача зазначених земельних ділянок орендарю підтверджується відповідними актами приймання-передачі земельних ділянок від 26 травня 2008 року (а.с.53, 56).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №3159-3161/16-24 Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 20 грудня 2016 року, підписи від імені ОСОБА_7 в графі «Орендодавець» в договорі оренди землі від 26 травня 2008 року щодо земельної ділянки, площею 3,7427 га, кадастровий номер 7420680400:04:001:0662 та акті приймання-передачі земельної ділянки до цього договору; в договорі оренди землі від 26 травня 2008 року щодо земельної ділянки, площею 0,2568 га, кадастровий номер 7420680400:04:002:0024 та акті приймання-передачі земельної ділянки до даного договору, виконані рукописним способом пастою кулькової ручки без попередньої технічної підготовки та технічних засобів та виконані не ОСОБА_7, а іншою особою (а.с.123-129).

Також судом встановлено, що ОСОБА_7 в період з 2007 року по 2009 рік довіреностей не видавала (а.с.161).

Відповідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України, ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації. Як передбачено ч.1ст.14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним. Підставою недійсності правочину за приписами ч.1ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, а саме така форма договору оренди землі визначена ч.1ст.14 Закону України «Про оренду землі», якщо він підписаний його сторонами (ч.2 ст. 207 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про недійсність спірних договорів оренди землі, оскільки, як встановлено висновком експертизи, ці договори не підписано однією з його сторін.

Відсутність підпису орендодавця у спірному договорі оренди землі свідчить про відсутність волі власника землі на передачу його земельної ділянки в оренду, що безсумнівно порушує його право власності щодо майна, встановлене ст. 41 Конституції України, та спростовує апеляційні доводи про те, що суд не зясував яким саме чином порушено права позивача у справі.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 отримувала орендну плату та відповідно визнавала договори оренди, є припущенням ПП «Агропрогрес», оскільки не ґрунтуються на доказах. Копії відомостей, наданих відповідачем за грудень 2013 року, за листопад 2013 року, за серпень 2014 року та за липень 2013 року не підтверджують отримання плати за оренду земельних ділянок, які належать ОСОБА_7 (а.с.68-71). Крім того, сама позивач зазначила, що у 2008 2015 роках орендну плату від ПП «Агропрогрес» за договорами оренди землі не отримувала.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що оспорюваними договорами не порушені права ОСОБА_7, оскільки позивач маючи намір розпорядитися своїми земельними ділянками на власний розсуд, але ПП «Агропрогрес» відмовляється звільнити дані земельні ділянки посилаючись на діючі договори оренди.

Також апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги стосовно порушення норм процесуального права, які полягають у ненаправленні апеляційної скарги на ухвалу судді від 31 травня 2016 року про відкриття провадження у даній справі та ухвалу суду від 22 серпня 2016 року про зупинення провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія ОСОБА_8 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобовязаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які повязані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на те, що ПП «Агропрогрес», не усуваючи недоліки апеляційної скарги, декілька раз звертався до апеляційного суду з апеляційними скаргами на ухвалу судді Бобровицького районного суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі від 31 травня 2016 року, колегія суддів вважає, що заявник в порушення приписів ч.3 ст.27 ЦПК України зловживає своїми процесуальними правами, не виконує вимоги ухвали судді та намагається затягнути розгляд справи.

Слід також зауважити, що з апеляційною скаргою на ухвалу судді про зупинення провадження у справі від 22 серпня 2016 року ПП «Агропрогрес» до суду не зверталося.

Інші доводи апеляційних скарг є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрогрес» відхилити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: