Ухвала суду № 6595210, 11.11.2009, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2297/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Галчанський С.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі: Петровій О.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Кредитпромбанк" в особі Запорізької філії ВАТ „Кредитпромбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2008 року ВАТ „Кредитпромбанк” в особі Запорізької філії ВАТ „Кредит промбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві, зазначено, що 23 вересня 2005 року між ВАТ Кредитпромбанк” в особі Запорізької філії ВАТ „Кредитпромбанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №06/42/05-А. Згідно з умовами договору позивач відкрив ОСОБА_2 невідновлювальну кредитну лінію для придбання автомобіля та сплати страхових платежів у розмірі 30742 доларів США.

23 вересня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №06/42/П1/05-А. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання перед кредитором солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 №06/42/05-А.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язаний вносити готівкою чи перерахуванням коштів у валюті зі свого поточного/карткового рахунку на рахунок у період з 01 по 10 число включно кожного місяця таким чином, щоб станом на 11 число заборгованість за кредитом не перевищувала суму, зазначену у п.3.1.1 кредитного договору та остаточно погасити кредит до 22 вересня 2012 року, щомісяця до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту здійснювати сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

Свої зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 23 червня 2008 року у нього виникла заборгованість за кредитом з урахуванням відсотків, пені і становить 17171,65 доларів США.

Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь суму заборгованості в сумі 17171,65 доларів США, що складає 83277, 35 грн., в тому числі 15061, 00 дол. США, що складає 73041,33 грн. - суму простроченої заборгованості погашення кредиту; 1731,24 дол. США, що складає 8395, 99 грн. - нараховані відсотки, 379,41 дол. США, що складає 1840,03 грн. - нарахована пеня та суму сплачених судових витрат. У процесі розгляду справи розмір позовних вимог позивачем збільшено до 21751 дол. США еквіваленту 167483 грн.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства „Кредит промбанк” заборгованість за кредитним договором №06/42/05-А від 23 вересня 2005 року еквіваленту 21751 (двадцяти одній тисячі семистам пятдесяти одному) долару 10 центам США., а саме 167483 ( сто шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят вісім три) грн. 47 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 1674 грн. 77 коп., суму сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 169188 ( сто шістдесят девять тисяч сто вісімдесят вісім) грн.. 24 коп. на рахунок № 39015009 у ВАТ „Кредит промбанк” МФО 300863, код ЄДРПОУ 3351845.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись нга те, що вона не укладала договір поруки ,просила рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 , представника банку, обговоривши доводи скарг, перевіривши матеріали справи , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 23 вересня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 30742 доларів США . У цей же день між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобовязалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що у порушення вимог ст. ст. 525 , 543 , 554 , 1054 ЦК України ОСОБА_2 порушив умови укладеного між ним та банком договору ,у зв'язку з чим судом вірно покладено солідарну відповідальність по стягненню заборгованості по кредиту та пені за несвоєчасне погашення кредиту на відповідачів як боржника та поручителя.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України.

Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин) . Згідно із ч. 3 ст. 10,ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не укладала договір поруки спростовується приєднаним на а.с. 296 договором . ОСОБА_1 не спростована проголошена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину .

Хоча ОСОБА_1 і не предявляла позов про визнання договору поруки недійсним, виходячи із приписів ст. 10 ЦПК України про те , що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, для перевірки доводів ОСОБА_1 про те, що вона не укладала і не підписувала договір поруки , апеляційним судом ухвалою від 29 липня 2009 року була призначена судово-почеркознавча експертиза і на ОСОБА_1 покладено обовязок оплатити витрати на її проведення .Ухвалою від 23 вересня 2009 року строк проведення експертизи продовжено ,ОСОБА_1 встановлено строк для оплати проведення експертизи. Рахунок на оплату та ухвалу про встановлення строку для оплати рахунку вручено ОСОБА_1 01.10.2009 р. ( а.с.330).

Відповідно до ч. 2 ст. 146 ЦПК України в разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні

ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи не оплатила, паспорт з підписом для дослідження експерту не надала. Вона та її представник попереджувалася про наслідки, передбачені в ч.2 ст.146 ЦПК.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 ухилилася від проведення почеркознавчої експертизи ,призначеної апеляційним судом, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не обговорював питання про призначення експертизи для перевірки справжності підпису , не заслуговують на увагу.

З огляду на зазначене заява ОСОБА_1 про виключення договору поруки з числа доказів судом не може бути прийнята.

У апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначаються про те, що неправильно визначена сумма боргу за кредитом і посилаються на отримане ними повідомлення банку №7819/53.2-б.б-27 від 04.03.2009 р, в якому зазначена сума боргу за кредитом 4455 доларів США. Проте зазначені доводи є помилковими, у повідомленні зазначена сума 4455 доларів США як прострочена заборгованість, а не вся заборгованість

Доводи щодо безпідставного стягнення всього боргу , оскільки за умовами договору кредит підлягав виплаті до 11 вересня 2012 р. є неприйнятними і такими, що суперечать ст.1050 ЦК України, яка відповідно до. ч 2 ст.1054 розповсюджується на кредитний договір.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання зобовязання за кредитним договором забезпечено порукою і застовою.

Відповідно до ст. 546 ЦК України застава - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно та ст.509 ЦК України кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Зазначені положення закону спростовують довід ОСОБА_2 про обовязок банку звернути стягнення на заставне майно ..

Таким чином, забезпечення виконання зобовязання заставою не породжує обовязок кредитора одержувати задоволення за рахунок заставленого майна ,право вибору належить кредитору. Банк предявив вимоги до поручителя відповідно до ст.ст.509,546,554 ЦК України.

У відповідності до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: