Ухвала суду № 65947639, 06.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2348/17 Справа № 201/16483/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Пищиди М.М.

суддів: Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

за участі секретаря: Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: державний нотаріус Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання свідоцтва недійсним, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, визнання права власності, витребування майна, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: державний нотаріус Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання свідоцтва недійсним, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, визнання права власності, витребування майна, стягнення грошових коштів - вімовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової про задоволення заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову, оскільки ОСОБА_2 не надала відповідних доказів та не навела доводів у чому саме полягає загроза, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, може у майбутньому утруднити чи унеможливить виконання рішення суду, також позивачем не надано відомостей щодо вартості рухомого та нерухомого майна, на яке просить накласти арешт, що позбавляє можливості вирішити питання про відповідність та співмірність виду забезпечення позову заявленим вимогам.

За таких обставин, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська обґрунтовано постановив ухвалу про відмову у забезпеченні позову .

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312, 314 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді: