Ухвала суду № 65947632, 05.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2105/17 Справа № 191/2351/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Баранніка О.П.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 України про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 356-016/ФК-08 згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 1262500 гривень на строк з 03.03.2008 року до 02.03.2013 року, мета кредитування споживчі цілі.

Відповідно до ст. 512 519 ЦК України, ст.ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, в обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ « Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банку» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед ОСОБА_3 Банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанком» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами. Посилаючись на положення ст. 514 та ч. 1 ст. 516 ЦК України, позивач посилався на те, що ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором № 356-016/ФК-08 від 03.03.2008 року.

Також відповідно до умов п. 2.5 кредитного договору № 356-016/ФК-08 передбачено повернення кредиту відповідно до графіку платежів, що є невідємною частиною договору (Додаток № 1), а за п. 1.5, 2.6, 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день календарного місяця. У звязку з тим, що ОСОБА_2 не виконував належним чином умови кредитного договору, станом на 16.06.2015 рік має заборгованість в сумі 1 796 641,98 грн., з яких сума заборгованості за кредитом складає 1211000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 585 641,98 грн.

21.10.2009 року, ТОВ « Укрпромбанк» на імя ОСОБА_2, за адресою: вул. Рогальова, буд. 33. кв. 22 у м. Дніпропетровську направив вимогу вих. №4887 про дострокове повне виконання зобовязань, що виникло на підставі кредитного договору № 356-016/ФК-08 від 03.03.2008 року. 29.10.2009 року така вимога була вручена відповідачу ОСОБА_2 За умовами вимоги був встановлений строк для виконання 30 календарних днів, з дня одержання вимоги, повернути одержані кредитні кошти, сплатити проценти та пеню. Відповідача попереджено про можливість примусового звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів.

21.10.2009 року ТОВ «Укрпромбанк» на імя ОСОБА_2, за адресою: вул. 20-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську направив вимогу вих. №4886 про дострокове повне виконання зобовязань, що виникло на підставі кредитного договору № 356-016/ФК-08 від 03.03.2008 року. 03.11.2009 така вимога була вручена відповідачу ОСОБА_2 за вказаною адресою, що підтверджується повідомленням про вручення. За умовами вимоги був встановлений строк для виконання 30 календарних днів, з дня одержання вимоги, повернути одержані кредитні кошти, сплатити проценти та пеню. Відповідача попереджено про можливість примусового звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів.

21.10.2009 року банком була направлена вимога вих. № 4888 із таким же змістом, як і попередні але на адресу: вул. Стадіонна, 49 м. Синельникове, яка була одержана 31.10.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

В матеріалах справи наявні інші вимоги, як на імя відповідача ОСОБА_2, так і на імя майнового поручителя ОСОБА_4.

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором, а позичальник зобовязаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому п.4.2.5. не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого із наступних випадків, зокрема порушення позичальником строів платежів, що встановлені цим договором (пункт а); позичальником та/або іншими особами, що є поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) позичальника не виконуються обовязки за укладеними договорами забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором (пункт д).

27.12.2016 року представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача. Підставами для задоволення заяви про застосування строку позовної давності зазначено те, що згідно з матеріалами кредитної справи, 21.10.2009 року ТОВ «Укрпромбанк» на імя ОСОБА_2, за адресою: вул. Рогальова, буд. 33. кв. 22 у м. Дніпропетровську направив вимогу про дострокове повне виконання зобовязання, що виникло на підставі кредитного договору №356-016/ФК-08 від 03.03.2008 року. 29.10.2009 року вищезазначене повідомлення було вручене ОСОБА_2 За умовами вищезазначеної вимоги був встановлений строк для виконання 30 календарних днів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 08.07.2015 року, в той час коли загальний трирічний строк позовної давності для позивача сплив 29.11.2012 року, виходячи з чого позивач вважається таким, що звернувся до суду за захистом власних прав та інтересів з порушенням строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості.

Вказана правова позиція суду відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом України в постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16 ( справа № 755/17150/14-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Пунктом першим ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії») .

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі у справі за № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року.

Відповідно до ст. 262 ЦК України - заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тобто, позивач ПАТ «Дельта Банк» мав звернутися до суду з позовом до відповідача в межах трирічного строку, який сплив 29 листопада 2012 року. Натомість, позивач звернувся до суду з позовною заявою 08.07.2015 року .

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_5