Ухвала суду № 65946454, 11.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1128/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

11 квітня 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3 за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2016р. № НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що товариством додержано усіх вимог чинного законодавства під час формування своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість та податкового кредиту. Позивач зазначає, що всі операції товариства з поставки товарів (робіт, послуг) мали реальний характер, підтверджуються належним чином складеними первинними документами та створюють юридичні наслідки у вигляді права на зменшення податкового кредиту. Що стосується висновку податкового органу щодо заниження товариством податкових зобовязань з ПДВ за рахунок не віднесення до податкових зобовязань вартості вугля та некондиційного цукру, позивач вважає, що такі висновки є неправомірними та не ґрунтуються на належному дослідженні всіх первинних документів підприємства.

З огляду на зазначене позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення та визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» було встановлено безпідставне формування вказаним товариством податкового кредиту по господарським операціям та заниження податкових зобовязань внаслідок неправомірного формування показників власних доходів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року позов ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 15.09.2015 року по 27.10.2015 року Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 249/14-20-22- 31/34539925 від 03.11.2015 року на підставі якого Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 року № НОМЕР_2, яким ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 3 636 935 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 818 467,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене Товариством в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» від 02.12.2015 року Головне управління ДФС у Миколаївській області прийняло рішенням №227/10/14-29-10-06-10 від 29.01.2016 року, яким залишило податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 року № НОМЕР_2 без змін.

Позивачем 09.02.2016 року було подано повторну скаргу до Державної фіскальної служби України, яка згідно з рішенням №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 року була частково задоволена, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 року № НОМЕР_2 було скасовано «в частині взаємовідносин з ТОВ СПЕЦБУД-2014».

У звязку з частковим задоволенням скарги товариства, Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області було прийнято нове податкове-повідомлення рішення від 13 травня 2016 року №0000141400, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 4 988 190 гривень, у тому числі, за основним платежем на 3 325 460 гривень за та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 662 730 гривень.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у звязку із встановленням в ході проведення перевірки ряду порушень, які, на думку відповідача, і призвели до заниження товариством податкових зобовязань з ПДВ.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум на додану вартість наведені ДПІ в додатку до Акта перевірки. З наведених даних вбачається, що нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в березні-квітні та червні-серпні 2014 року було здійснено ДПІ внаслідок зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів, починаючи з лютого 2013 року по лютий 2014 року, наростаючим підсумком та збільшення позитивного значення різниці між сумою додаткових зобов'язань та податкового кредиту у березні-квітні та червні-серпні 2014 року.

Так, у висновку акта перевірки зазначено про встановлення перевіркою порушення ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» абз. б) ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 189, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 636 935 грн., в тому числі: за березень 2014 року на суму 2 315 351 грн; за квітень 2014 року на суму 60 193 грн.; за червень 2014 року на суму 58 921 грн.; за липень 2014 року на суму 744 676 грн.; за серпень 2014 року на суму 457 794 грн.

Однак, як зазначалось вище, згідно рішення Державної фіскальної служби України №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 року було визнано неправомірним висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «СПЕЦБУД-2014».

Зазначеного висновку Державна фіскальна служба України дійшла з огляду на наявність постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі № 814/3219/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року, якими задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.09.2014 р. № НОМЕР_3. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у зміні в базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контргаентів" АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014", на підставі акту перевірки від 09.09.2014 р. № 704/14-03-22-08/39063670. Зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контргаентів" АІС "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 09.09.2014 р. № 704/14-03-22-08/39063670.

Крім того, встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року по справі № 814/335/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.12.2014року № НОМЕР_4.

З огляду на зазначене, висновки Жовтневої ОДПІ стосовно безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Спецбуд-2014» за березень 2014 року у сумі 39073 грн.; за квітень 2014 року 21 033 грн.; за липень 2014року 141271 грн.; за серпень 2014 року 110098 грн.; за жовтень 2014 року 15088 грн.; за листопад 2014 року 117 177 грн. визнані необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України №246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 року, сума ПДВ, на яку Товариство зависило податковий кредит складає 4 866 866 грн., у тому числі: за лютий 2013 року - 5140 грн.; за березень 2013 року - 1 735 грн.; за травень 2013 року - 1 322 грн.; за червень 2013 року - 3 520 грн.; за липень 2013 року - 3474 грн.; за вересень 2013 року - 3 8872 грн.; за жовтень 2013 року - 150 765 грн.; за квітень 2014 року - на 39 160 грн.; за червень 2014 року - на 58 921 грн.; за липень 2014 року - на 603 405 грн.; за серпень 2014 року - на 347 696 грн.; за вересень 2014 року-на 950 131 грн.; за жовтень 2014 року - на 1 900 889 грн.; за листопад 2014 року - на 796 836 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на завищення товариством податкового кредиту, який сформовано за рахунок операцій з ТОВ «Інтер-Ресурс», ТОВ «Бізнес Логіка», ПП «Донуглеторг», ФОП ОСОБА_4, ПП «Стрікс», ПП «ВКП Південьдеревопостач», які не мали реального характеру.

Зазначені висновки податковий орган обґрунтовує недоведеністю фактичного здійснення операцій, пов'язаних з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку. Податковий орган посилався на відсутність у вказаних підприємств необхідних основних фондів, обладнання, устаткування, достатньої кількості трудових ресурсів, що вказує на неможливість проведення відповідної фінансово-господарської діяльності та неможливість надання вказаними товариствами будь-яких послуг та здійснення робіт.

Відповідач також посилався на безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості цукрового буряка, використання якого у господарській діяльності не доведено, а також заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за рахунок невключення до власного доходу вартості цукру некондиційного, повторного включення до складу собівартості готової продукції (цукру білого) вартості напівфабрикату (цукру некондиційного), витрати на виробництво якого вже були включені до складу собівартості, здійснення уцінки придбаного вугля та його списання за ціною, нижчою за залишкову балансову вартість.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції посилався на недоведеність з боку податкового органу правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У період, за який проводилась перевірка ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» мало взаємовідносини з ТОВ «Інтер-Ресурс», ТОВ «Бізнес Логіка», ПП «Донуглеторг», ФОП ОСОБА_4, ПП «Стрікс» (перейменовано у ПП «ВКП Південьдеревопостач»), за наслідками яких позивачем задекларовано податковий кредит.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Викладені норми Податкового кодексу України вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Фактичне виконання господарських зобов'язань повинне підтверджуватись належним чином складеними первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Інтер-Ресурс» було укладено договори підряду № 25 від 12.11.2012 року, № 30 від 12.11.2012 року, № 31 від 12.11.2012 року, № 34 від 12.11.2012 року, № 35 від 12.11.2012 року, № 37 від 25.03.2013 року, № 38 від 10.07.2013 року, згідно яких Підрядник (ТОВ «Інтер-Ресурс») зобовязувався прийняти на себе виконання робіт, вказаних у договорах, а Замовник зобовязувався прийняти і оплатити вартість виконаних робіт.

Так, за договором, укладеним між сторонами №25 від 12.11.2012 р. ТОВ «Інтер-Ресурс» в 2013 році виконувало роботи перевірки ефективності роботи установок пилогазоочистки; на підставі договору № 30 від 12.11.2012 в 2013 році ТОВ «Інтер-Ресурс» виконувало роботи з проведення контрольних інструментальних вимірів за дотриманням нормативів гранично допустимих викидів на джерелах промислових викидів підприємства. Відповідно до договору № 34 від 12.11.2012 року ТОВ «Інтер-Ресурс» виконувало в 2013 році роботи з розробки проектів лімітів на утворення та розміщення промислових відходів, корегування технічних паспортів та реєстрових карт відходів. Згідно з договором № 37 від 25.03.2013 року ТОВ «Інтер-Ресурс» здійснювало коректування інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, розробку матеріалів обґрунтування обсягів викидів з метою коректування дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Згідно з договором № 38 від 10.07.2013 року ТОВ «Інтер-Ресурс» виконало паспортизацію трьох установок пилогазоочистки лінії подачі вугілля.

Зазначені роботи виконувались з метою виконання вимог діючого законодавства отримання дозволів на викиди та розміщення відходів, що виникають при виробництві цукру.

На підтвердження реальності виконання робіт контрагентом позивача за вищезазначеними договорами позивачем надано до суду акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки з банку (т. 2 а.с. 1-43).

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Логіка», з яким було укладено договір поставки № 701/13 від 09.01.2013 року, за яким позивач у жовтні 2013 року придбав у ТОВ «Бізнес Логіка» дизельне паливо на суму 47 572,20 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 7 929 гривень.

У підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем були надані видаткова накладна та податкова накладна, а факт оплати підтверджено випискою з банківського рахунку (а.с. 44-59).

Суми ПДВ, обчислені з вартості виписаних від ТОВ «Бізнес Логіка» товарно-матеріальних цінностей включені позивачем до Декларації з ПДВ по податковому кредиту у жовтні 2013 року у сумі 7929 грн.

Також, у 2014 році ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» було укладено з ПП «Донуглеторг» договори поставки, за умовами яких позивач придбав у вказаного контрагента каміння вапнякове та вугілля.

Так, згідно договору поставки №22/07 від 22.07.2014 р. ПП «Донуглеторг» здійснювало поставку позивачу каменю вапнякового, а на підставі договорів поставки №9/10 від 09.10.2014 року та № 17/06-1 від 17.06.2014 року ПП «Донуглеторг» здійснювало поставку вугілля.

Загальна вартість поставленого каменю вапнякового та вугілля складає 27 379 591,2 гривні, у тому числі з сумі 4 563 265,2 гривні.

У підтвердження виконання умов договорів поставки позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні, залізничні накладні. Оплата товарів підтверджується наданими позивачем банківськими розрахунками.

Крім того, ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» були надані посвідчення якості на вугілля та паспорти якості на каміння вапняне, що відповідно до умов договору надавались постачальником на кожну партію вугілля та вапнякового каменю.

У перевіряємий період ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 на підставі договору про виконання підрядних робіт № 1/03 від 31.03.2014 року.

За умовами вказаного договору ФОП ОСОБА_4 виконав роботи з виготовлення та монтажу металевих конструкцій, здійснення пусконалагоджувальних робіт на стрічкових конвеєрах (харчових), транспортерах коритоподібних під силонами, конвеєрі стрічковому (наклонному).

У підтвердження виконання робіт були надані акт про здачу-прийняття виконаних робіт, податкова накладна, у підтвердження факту оплати виконаних робіт надано виписку з банківського рахунку Товариства (т. 2 а.с.60-68). Загальна вартість виконаних робіт з ПДВ складає 234960 грн.

09.09.2014 року ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» було укладено з ПП «СТРІКС» (в подальшому перейменовано у ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Південьдеревопостач»),за умовами якого Виконавець (ПП «СТРІКС») зобовязувалось забезпечити перевезення автомобільним транспортом, довіреного йому Замовником вантажу, з місця завантаження до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобовязувався прийняти вантаж та оплатити вартість наданих виконавцем послуг.

З матеріалів справи встановлено, що протягом вересня-жовтня 2014 року ПП «СТРІКС» здійснювало перевезення цукрових буряків від постачальника у Винницькій області на адресу Товариства.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні. Факт оплати підтверджується банківськими виписками (а.с. 69-138).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження реального виконання господарських операцій з розглядуваними контрагентами первинні документи, суд апеляційної інстанції встановив, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені належним чином, в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

На час укладання та виконання договорів, контрагенти позивача мали цивільну правоздатність, були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку платників податків, не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Інтер-Ресурс», ТОВ «Бізнес Логіка», ПП «Донуглеторг», ФОП ОСОБА_4, ПП «Стрікс».

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та розглядуваними в акті перевірки контрагентами ґрунтуються лише на підставі податкової інформації, яка надійшла від інших ДПІ, зокрема, на підставі актів перевірок (актів неможливості проведення звірок) контрагентів позивача.

Колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість (добросовісного платника податку) права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови віднесення сум до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В даному випадку, податковим органом не було надано доказів того, що по спірним операціям між позивачем та його контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказане підприємство діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтер-Ресурс», ТОВ «Бізнес Логіка», ПП «Донуглеторг», ФОП ОСОБА_4, ПП «Стрікс» ґрунтуються на припущеннях, фактичне порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем встановлено не було. Посилання на наявність актів перевірок контрагентів позивача іншими ДПІ та виявлені в них порушення не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем.

В даному випадку податковим органом не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на фіктивність діяльності контрагентів позивача не підтверджені жодними доказами, а навпаки, спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Також необґрунтованими є посилання податкового органу, в якості підстави для зменшення податкового кредиту товариства, на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. В даному випадку податковим органом не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагентів.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Інтер-Ресурс», ТОВ «Бізнес Логіка», ПП «Донуглеторг», ФОП ОСОБА_4, ПП «Стрікс», оскільки реальність виконання зобов'язань за укладеними договорами підтверджується належним чином складеними первинними документами, надані позивачем документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з контрагентами ТОВ «Інтер-Ресурс», ТОВ «Бізнес Логіка», ПП «Донуглеторг», ФОП ОСОБА_4, ПП «Стрікс», а тому в цій частині воно є протиправним та необґрунтованим.

Що стосується інших порушень зазначених в акті перевірки, які призвели, на думку податкового органу, до заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в ході розгляду даної справи було встановлено, що в червні 2013 року Товариством, згідно наказу від 03.06.2013 року № 421-а «Про призначення інвентаризаційної комісії» було проведено інвентаризацію вугілля марки ГО (100), ДГ (0-100), ДР (0-100) станом на 03.06.2013 року. В ході проведення зазначеної інвентаризації було виявлено кількість вугілля на вугільному складі марки ГО (100) і 4 926,4 т, марки ДГ(О-ЮО) 14 257,960 т та ДР(0-100) в кількості 789,210 т на загальну суму 7 967 600,20 гривень, яке було придбано товариством у 2008 році для виробництва цукру та зараховане на баланс по первісній вартості.

Згідно Протоколу від 03.06.2013 року засідання комісії про розгляд результатів інвентаризації № 93 вугілля, згідно до вимог паливних показників прописаних в інструкції з експлуатації котлів Volund, які встановлені ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» на підприємстві, не може бути використано в процесі виробництва для опалювання котлів. Так, було виявлено, що внаслідок довгого зберігання на відкритому складі вугілля втратило первісні показники якості, та не може використовуватися в якості пального у котлах, що встановлені у Товаристві, у зв'язку з чим було прийнято рішення про проведення уцінки.

Наказом від 21.06.2013 року № 482 «Про призначення інвентаризаційної комісії» призначено зробити уцінку вугілля зі складенням опису-акту уцінки та перевести його до складу будівельних матеріалів-шламу.

Згідно опису-акту уцінки товарів і продукції, що залежались та надлишкових товарно-матеріальних цінностей від 03.06.2013 року встановлено наявність вугілля марки ГО (0-100), ДГ (0-100), ДР (0-100) у загальній кількості 19 973,57 т вартістю 10 664 032,15 т.

Вартість вугілля після уцінки склала 2 696 431,95 гривень. Загальна сума уцінки склала 7 967 600,20 грн.

27.06.2013 року згідно з наказом генерального директора товариства № 552 була встановлена ціна на оприбуткування шламу вугільного на рівні 135 грн. за 1 тонну.

Податковий орган посилався на те, що згідно вимог Податкового кодексу України у разі постачання необоротних активів у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання у неоподатковуваних операціях, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

Таким чином, на думку податкового органу, на порушення п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 ПК позивачем в результаті інвентаризації придбаного вугілля здійснено його уцінення та списання за ціною нижчою, ніж його залишкова балансова вартість, в результаті чого занижено податкові зобовязання за червень 2013 року на суму 1 327 933 грн.

Колегія суддів вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно ст. 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

П. 189.1 ст. 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК в редакції (в редакції, чинній станом на червень 2013 року, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що нормами Податкового кодексу України не передбачається нарахування податкових зобов'язань у випадку уцінки оборотних активів, до яких відноситься вугілля.

В даному випадку встановлено, що вугілля не ліквідовувалось позивачем, не переводилось із виробничих у невиробничі, а навпаки, після уцінки вугілля було переведено до складу будівельних матеріалів - шламу для подальшого використання у господарської діяльності.

Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України № 120/190 від 10.09.1996 року передбачено, що уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними інвентаризації. Керівник (власник) підприємства може прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку.

Згідно п.11 Положення 11 розміри уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей повинні визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями.

Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки. Сума уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей відображається у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (П(С)БО) (п.п. 19, 20 Положення).

Згідно з п. 24 П(С)БО 9, запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. За нормами п. 25 згаданого положення, якщо на дату балансу ціна товару знизилася (або товар зіпсувався, застарів тощо), про що свідчитиме факт проведення інвентаризації та уцінки, запаси показують за чистою вартістю реалізації: «Очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію» (п. 4 П(С)БО 9). Суму, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, списують на витрати звітного періоду (п. 27 П(С)БО 9).

З положень чинного законодавства випливає, що уцінка товарів не впливає на податковий облік.

Згідно п. 152.10 ПКУ якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів. Норми цього пункту не застосовуються до операцій, стосовно яких іншими нормами цього Кодексу передбачено визнання доходів та витрат за даними бухгалтерського обліку.

Базу оподаткування з ПДВ визначають зі суми визначеної ціни уціненого товару. Первісна вартість товару на це не впливає. Порядок коригування ПДВ передбачений ст. 192 ПКУ, і уцінка запасів не підпадає під ці норми.

Також слід зазначити, що нараховування податкових зобовязань за нормами п. 198.5 ПКУ не здійснюється, оскільки положення п. 198.5 ПКУ не стосуються уцінки товарів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» не було порушено вимог п. 188.1 статті 188 та п.189.1 статті 189 ПК.

Що стосується посилань податкового органу на заниження ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» податкових зобовязань з ПДВ у листопаді 2013 року на 323163 гривень та грудні 2013 року на 2 175 855 гривень внаслідок невключення до власного доходу вартості цукру некондиційного, повторного включення до складу собівартості готової продукції (цукру білого) вартості напівфабрикату (цукру некондиційного), витрати на виробництво якого вже були включені до складу собівартості, слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що під час виробництва у 2013 році позивач отримав 3 813,47 т цукру некондиційного, згідно необоротно-сальдової відомості по рахунку 25 встановлено, що у 2013 році отримано цукру некондиційного у кількості 3 954,304 т, станом на 31.12.2013 року залишок 100 т цукру некондиційного.

До перевірки були надані приймально-здавальні накладні на некондиційний цукор (передача зі складу у виробництво).

За наслідком співставлення даних, а саме, що на кінець 2013 року згідно зворотно-сальдової відомості на залишку залишилось 100 т цукру некондиційного та того, що під час виробництва отримано 3 954,304 т цукру некондиційного податковим органом встановлено розбіжності даних отриманого з виробництва та переданого у виробництво цукру некондиційного.

В акті перевірки зазначено, що різниця між кількістю всього переданого цукру та переданого цукру згідно вимог становить 2 671,21 т цукру некондиційного, тобто на думку податкового органу підприємством не підтверджено факту повторної переробки цукру некондиційного в кількості 2 671,21 т.

В свою чергу, у підтвердження кількості отриманого у 2013 році некондиційного цукру, що було передано для повторної переробки, та кількості залишків такого цукру позивачем були надані документи внутрішнього обліку, якими підтверджено показники, зазначені підприємством у податковій звітності.

Разом з тим, при розрахунку кількості некондиційного цукру, який був переданий зі складу у виробництво податковим органом використовувались дані про кількість переробленого некондиційного цукру, що зазначена у накладних без урахування поправочного коефіцієнту, що зазначений у кожній накладній. При розрахунку фактичної кількості некондиційного цукру податковим органом не було взято до уваги залишок некондиційного цукру, виробленого у 2010 році з тростинного цукру сирцю, який зберігався на складі до початку сезону виробництва 2013 року на складав 44,760 т., не було враховано «змітки» - цукор білий, що в процесі виробництва та вантажних робіт просипається з технологічного обладнання, та який не є придатним для споживання для споживання без переробки у звязку з забрудненням.

Кількість цукру «зміток» підтверджено приймально-здавальними накладними, зворотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 та 2011.

Таким чином, позивачем належними первинними документами підтверджено кількість отриманого у 2013 році некондиційного цукру, кількість некондиційного цукру, яка була передана для повторної переробки, а тому висновки податкового органу стосовно заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні обєкта оподаткування, у звязку з невключенням вартості некондиційного цукру у розмірі 2 671,21 т. є необґрунтованими.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в жовтні 2013 року на 142 837 грн. у зв'язку з придбанням цукрових буряків, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки податковий орган посилався на порушенням ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» вимог підпункту 198.3 статті 198 ПК, яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий орган посилався на те, що підприємством не підтверджено цільове використання придбаного цукрового буряку в господарській діяльності, а саме у виробництві цукру бурякового за жовтень 2013 року в кількості 2 112,095 т на суму 142 837 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно пояснень посадових осіб підприємства встановлено, що повний виробничий цикл, починаючи з моменту передачі цукрового буряка до виробництва та до утворення цукру білого кристалічного минає близько 24 годин.

При цьому, в ході перевірки було встановлено, що згідно журналу обліку цукру від виробництва отримано перший цукор білий 17 жовтня, а передача цукрових буряків у виробництво розпочалася 13 жовтня, тобто між першою передачею цукрового буряку до виробництва та віддушеною виробництва першої партії готової продукції пройшло 5 днів.

Відповідач зазначив, що оскільки з дати початку передачі цукрових буряків у виробництво (13.10.2013 року) до дати отримання першої партії цукру білого (17.10.2013 року) пройшло 5 днів, фахівці фіскальної служби вважають, що товариство не має право віднести вартість 2112,095 тон цукрових буряків, що отримані за період з 13.10.2013 року по 15.10.2013 року до складу витрат, та ПДВ, що був сплачений Товариством при придбанні буряків, в сумі 142 837 грн. до складу податкового кредиту.

З пояснень позивача встановлено, що у 2013 році відбувся перший пуск заводу після реконструкції та встановлення обладнання з переробки цукрових буряків.

При цьому, затримка з отриманням товарної продукції - цукру білого, обумовлюється виконанням пусконалагоджуваних робіт. Цукор, що був отриманий до 17.10.2013 року не відповідав за характеристиками вимогам ДСТУ, у зв'язку з чим був повернутий у виробництво подальшої переробки.

Зазначені пояснення підтверджуються наданими позивачем документами.

Так, товариство надало первинні документи у підтвердження факту придбання цукрових буряків, а також документи на підтвердження передачі сировини зі складів до виробництва та оприбуткування готової продукції.

Відповідачем не було встановлено невідповідності відомостей зазначених у вказаних документах.

Таким чином, позивачем було належним чином підтверджено використання придбаних цукрових буряків у виробництві цукру.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки ДПІ про порушення технологічного процесу які, начебто мали місце, грунтуються на припущеннях працівників ДПІ, які не є фахівцями в галузі цукрової промисловості, та суперечать основним завдання Державної фіскальної служби України, що визначені Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236.

З огляду на зазначене, посилання податкового органу про порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 ПК є безпідставним та необґрунтованим.

Зважаючи все вищезазначене колегія суддів вважає, що висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.05.2016 року №0000141400 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 квітня 2017 року.

Головуючий:Л.П. Шеметенко

Суддя:В.О. Потапчук

Суддя:О.І. Шляхтицький