Ухвала суду № 65941899, 30.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/2828/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Неганова Н.В.

справа №758/5430/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотов Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника заінтересованої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником за довіреністю Дудкою Ігорем Олександровичем, на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 22 вересня 2016 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», заінтересовані особи - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкер Іван Анатолійович, ОСОБА_4, про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування постанови, зобов»язання вчинити дії, -

встановила:

В липні 2016 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду із скаргою, у якій просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця Кошкера І.А. ВПВР ДДВС МЮ України при винесенні постанови №47285863 від 06 липня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, скасувати цю постанову та зобов»язати відновити виконавче провадження.

Скаргу обґрунтовує тим, що за рішенням Подільського районного суду м.Києва від 24 липня 2014 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, виконавчий лист пред»явлено до виконання, 17 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження, 06 липня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв»язку із відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Також посилається на те, що виконавче провадження тривало понад установлені ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» строки.

Стягувач уважає такі дії незаконними, оскільки державним виконавцем не вчинено дій для виконання рішення суду, а саме не вирішено питання про примусове проникнення до житла боржника, чи іншого місця де знаходиться майно боржника.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22 вересня 2016 року скаргу задоволено частково, визнано постанову старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України про повернення виконавчого документа стягувачу від 06 липня 2016 року, винесену у виконавчому провадженні №47285863, неправомірною, та зобов»язано державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України відновити виконавче провадження №47285863.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ВПВР ДДВС МЮ України подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні скарги.

В апеляційній скарзі посилається на те, що строки проведення виконавчого провадження не є підставою вважати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Також зазначає, що оскільки не розшукано майна боржника, то і підстав порушувати питання про проникнення не було.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи доводи апеляційної скарги підтримала.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем не вчинено належних дій для розшуку майна боржника.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, за рішенням Подільського районного суду м.Києва від 24 липня 2014 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, виконавчий лист пред»явлено до виконання та 17 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження.

Постановою від 17 квітня 2015 року державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

З метою з»ясування наявності у боржника майна, державним виконавцем надіслано запити до УДАІ ГУ МВС України в м.Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, головного управління Державного земельного агентства у м.Києві, Державної інспекції сільського господарства України у Київській області, територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Головного управління держпраці у Київській області, Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

За отриманою інформацією майна не виявлено.

Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо суб»єкта за боржником значиться нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці ПАТ «РОДОВІД БАНК» та яке знаходиться на території АР Крим.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Кошкер І.А. від 06 липня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 2 цієї статті визначено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій, державний виконавець складає акт.

Проте судом першої інстанції вирішено питання без дослідження матеріалів виконавчого провадження. Зазначене свідчить про те, що судом належним чином не перевірено чи містяться в матеріалах виконавчого провадження передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа, чи складався державним виконавцем відповідний акт, та призвело до передчасного висновку про неправомірність дій державного виконавця.

Відповідно до ст.311 ЦПК України неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подану представником за довіреністю Дудкою ІгоремОлександровичем, задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 22 вересня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов