Рішення № 65941045, 04.04.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" квітня 2017 р. Справа № 906/173/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №5 від 01.02.17.); ОСОБА_2 (голова

правління)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств

до Олевської міської ради Житомирської області

про визнання право власності на нерухоме майно, визнання недійсним рішення №118 від 14.11.2001, визнання недійсним ОСОБА_3 про право власності №123

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним рішення №118 від 14.11.2001 про видачу свідоцтва на право власності, визнання недійсним ОСОБА_3 про право власності №123 на нерухоме майно - вбудований продуктовий магазин загальною площею 64,9 кв.м., який розташований в м.Олевськ по вул.Володимирській,1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Представник ОСОБА_1 уточнив, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Олевської селищної ради №118 від 14.11.01., оскільки інших рішень в той час не приймалось.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, 03.04.17 до суду надійшло клопотання №454 від 30.03.17 , в якому відповідач просить розглянути справу без участі його представника.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи №1/20-Д за позовом прокурора Олевського району в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Олевської районної спілки споживчих товариств, Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.2001р. судом встановлено наступне:

- Рішенням Олевської районної Ради народних депутатів "Про розмежування майна комунальної власності між власністю районної Ради і власністю селищних та сільських Рад народних депутатів", прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю (комунальною власністю)", рішення облвиконкому №30 від 22.02.1992р. та рішення обласної Ради народних депутатів від 18.03.1992р., затверджено перелік майна комунальної власності районної Ради народних депутатів (а.с. 23 т.2) та перелік майна комунальної власності селищних і сільських Рад (а.с. 24-25 т.2), яке передається у відповідності з цим рішенням.

- Рішенням дев'ятої сесії 21 скликання Олевської районної Ради народних депутатів від 20.07.1992р. виділено майно комунальної власності селищних і сільських Рад та майно комунальної власності районної Ради.

- Пунктом 2 вказаного рішення відділи державної адміністрації, підприємства, організації та установи, радгоспи, які здійснюють управління майном, зобов'язано здійснити передачу майна до комунальної власності селищним і сільським Радам народних депутатів пооб'єктно у відповідності до затвердженого переліку, передбаченого додатком №2 до рішення районної Ради народних депутатів від 20.07.1992р.

- Відповідно до вищевказаного додатку, крім іншого майна Олевській селищній раді передано Багатогалузеве виробниче управління житлово-комунального господарства, яке в подальшому реорганізовано в Олевське виробниче підприємство житлово-комунальне господарство.

- Рішенням від 31.07.2001р. Олевська селищна рада вирішила провести відчуження магазину, розташованого по вул. Володимирівській, 1 в м. Олевську Житомирської області, загальною площею 100,1 кв.м.

- Пунктом 3 зазначеного рішення доручено Олевському виробничому підприємству житлово-комунального господарства провести всі операції по відчуженню магазину.

- 09.08.2001р. між Олевським виробничим підприємством житлово-комунального господарства (продавцем) та Олевською районною спілкою споживчих товариств Житомирської області (покупцем) укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, вбудованого в п'ятиповерховий будинок, розташованого по вул. Володимирській, 1 в м. Олевськ Житомирської області , площею 66,3 м2, вартістю 17 446 грн. згідно акту оцінки від 08.08.2001.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 09.11.2010 року у справі № 1/20-Д відмовлено в задоволенні позову прокурора Олевського району в інтересах держави в особі Олевської міської ради.

Таким чином, договір купівлі-продажу приміщення магазину від 09.08.2001р. є дійсним.

В подальшому, Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.03.2011 року, Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року та Постановою Вищого господарського Суду України від 25.10.2011 року у справі № 14/5007/6/11 за позовом прокурора Олевського району, поданий в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Олевської районної спілки споживчих товариств, третьої особи Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства про витребування майна із чужого незаконного володіння в задоволенні позову відмовлено.

В силу норм ст. 35 ГПК України, обставини підтверджені судовими рішеннями не підлягають доказуванню.

Тобто, позивач - Олевська районна спілка споживчих товариств правомірно придбала об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі - продажу від 09.08.01.

Однак, 14.04.2015 року, державний реєстратор Олевського районного управління юстиції ОСОБА_4 прийняла рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) на вищевказаний магазин на праві комунальної власності за територіальною громадою в особі Олевської міської ради із часткою 100% (а.с.118).

В розділі "Підстава виникнень права власності" зазначено - ОСОБА_3 про право власності № 123 від 16.11.2001 року.

ОСОБА_3 видано Олевській міській раді після відчуження магазину за договором купівлі - продажу від 09.08.2001 року, проте було подано відповідачем в квітні 2015 року для реєстрації права власності (а.с.17).

Відповідно до Рішення господарського суду Житомирської області від 23.03.2011 року у справі № 14/5007/6/11 при вирішенні спору щодо витребування майна з незаконного володіння від Олевської районної спілки споживчих товариств, суд встановив , що на момент укладення договору купівлі - продажу спірного об'єкту від 09.08.2001 року у Олевської селищної (міської) ради був відсутній правовстановлюючий документ на даний об'єкт та лише 16.11.2001 року на підставі Рішення Олевської селищної (міської) ради № 118 від 14.11.2001 року було видано свідоцтво про право власності № 123 на приміщення магазину. З огляду на викладене, свідоцтво про право власності № 123 від 16.11.2001 року не впливає на вирішення спору, оскільки було видане Олевській міській раді після відчуження спірного майна (а.с.37).

07.02.2017 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 виніс Рішення про відмову позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33746646 з тих підстав, що встановлено наявні суперечності між заявленими та вже зареєстованими речовими правами на нерухоме майно (а.с.19), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті З, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Олевська районна спілки споживчих товариств набула права власності на нерухоме майно - вбудований продуктовий магазин загальною площею 64,9 кв.м., який розташований в м.Олевськ по вул.Володимирській,1 на підставі договору купівлі - продажу від 09.08.01, який є чинним.

Судом не встановлено законних підстав вибуття спірного нерухомого майна з власності позивача.

На підставі Рішення Олевської селищної (міської) ради № 118 від 14.11.2001 року Олевській міській раді було видано ОСОБА_3 про право власності № 123 на приміщення магазину.

ОСОБА_3 про право власності № 123 від 16.11.2001 року було видане Олевській міській раді після відчуження спірного майна.

ОСОБА_3, як самостійний правоустановчий документ, стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за Олевською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.18).

Відповідно до роз'яснень Президії ВГСУ від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" ОСОБА_5 державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В даному випадку у зв'язку з прийняттям Рішення виконавчим комітетом Олевської Селищної ради № 118 від 14.11.2001 року про видачу свідоцтва про право власності № 123 на вбудований продуктовий магазин було порушено охоронюване законом право власності позивача на підставі якого в подальшому було видане оскаржуване ОСОБА_3, що в свою чергу стало підставою для державної реєстрації речового права та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Існування свідоцтва порушує право власності позивача на спірне майно. Оскільки свідоцтво є єдиним документом, який порушує це право, належним способом захисту цього права буде визнання цього свідоцтва та рішення на підставі якого воно було видане , недійсними з моменту їх видачі.

Щодо вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно господарський суд зазначає наступне.

Вимога позивача про визнання права власності ґрунтується на положенні статті 392 ЦК України. Вказана норма декларує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав. Стаття 392 ЦК України не породжує, а лише підтверджує наявне в позивача право власності на момент подачі позову.

Зміст вказаної статті свідчить про те, що тільки власник майна може бути суб'єктом звернення до суду. В даному ж випадку позивач на момент подачі позову не був власником майна.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. В даному випадку належним способом відновлення права є вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності, що в подальшому дасть можливість позивачу, як власнику спірного майна, зареєструвати право власності в порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Положення статі 392 ЦК України, зокрема, можуть бути застосовані в разі відсутності необхідних документів для реєстрації права в порядку вказаного Закону. Також відновлення права власності можливе шляхом оскарження дій реєстратора, в разі відмови в реєстрації.

З урахуванням викладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині визнання права власності.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається судом на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Олевської селищної ради №118 від 14.11.2001 в частині видачі свідоцтва на право власності №123 на вбудований в п'ятиповерховий житловий будинок продуктовий магазин загальною площею 64,9 кв.м., який розташований в м.Олевську по вул.Володимирській,1, Житомирської області за Олевською селищною радою.

3. Визнати недійсним ОСОБА_3 про право власності на вбудований в п'ятиповерховий житловий будинок продуктовий магазин загальною площею 64,9 кв.м., який розташований в м.Олевську по вул.Володимирській,1, Житомирської області, №123 яке видане 16.11.2001 року Олевській селищній (міській) раді.

4. Відмовити в позові в частині вимоги про визнання права власності.

5. Стягнути з Олевської міської ради Житомирської області (11003,Житомирська область, м. Олевськ, вул.Володимирська, 2; код 04343470) на користь Олевської районної спілки споживчих товариств (11003, Житомирська область, м. Олевськ, вул.Володимирська, 3; код 01750306) - 3200,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.04.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)