Рішення № 65940973, 10.04.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2017 р. Справа № 918/142/17

за позовом Дубенської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Міщанюк О.А., дов. від 29.08.2016 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2017 року Дубенська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 20 кв.м. на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу малої архітектурної форми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

Відповідачем без будь-яких дозвільних документів самостійно розміщено на майдані Незалежності у м. Дубно (поряд з будинком №9) малу архітектурну форму, з якої відповідач здійснює торгівлю хлібобулочними виробами.

На підставі п. 2 рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 20.04.2016 року №118 "Про погодження розміщення мережі сезонної дрібно роздрібної торгівлі та об'єктів з надання послуг у сфері розваг на території об'єктів благоустрою м. Дубно у весняно-літній період 2016 року" відповідачу відмовлено у наданні згоди на розміщення об'єктів сезонної торгівлі.

Листом від 16.05.2016 року №07/02-1794 відповідача повідомлено про зазначене рішення виконкому, зобов'язано до 01.06.2016 року демонтувати об'єкт торгівлі та привести земельну ділянку, на якій він розміщений, у стан, придатний до її використання для потреб територіальної громади.

Відповідач проігнорував вимоги позивача, самовільно встановлену малу архітектурну форму у строк до 01.06.2016 року не демонтував.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 83, 90, 152, 212 ЗК України.

Ухвалою суду від 24.02.2017 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 13.03.2017 року.

Ухвалою суду від 13.03.2017 року розгляд справи відкладено на 27.03.2017 року.

Ухвалою суду від 27.03.2017 року розгляд справи відкладено на 10.04.2017 року.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин цієї справи відхиляє доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2016 року відповідач звернувся до позивача із заявою про погодження розміщення торгового павільйону для сезонної торгівлі хлібобулочними виробами за адресою: АДРЕСА_1, до якої долучив фотокартку розміщеного павільйону.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 20.04.2016 року №118 "Про погодження розміщення мережі сезонної дрібно роздрібної торгівлі та об'єктів з надання послуг у сфері розваг на території об'єктів благоустрою м. Дубно у весняно-літній період 2016 року" відповідачу відмовлено у наданні згоди на розміщення об'єкту сезонної торгівлі на майдані Незалежності.

18.05.2016 року позивачем направлено відповідачу лист від 16.05.2016 року № 07/02-1794, яким повідомлено про рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради №118 від 20.04.2016 року, а також зобов'язаного останнього у строк до 01.06.2016 року демонтувати об'єкт торгівлі, що знаходиться на майдані Незалежності, та привести земельну ділянку у стан, придатний до її використання для потреб територіальної громади.

Відповідачем вимог позивача щодо демонтажу самовільно встановленого торгового павільйону для сезонної торгівлі хлібобулочними виробами не виконано.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Дубенського відділу поліції із заявою № 2413/05-02-29/16 від 08.06.2016 року, на що отримано відповідь про відсутність у поліції повноважень з демонтажу будь-яких об'єктів торгівлі.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Судом встановлено, що спір виник у зв'язку із розміщенням на земельній ділянці комунальної форми власності торгового павільйону для сезонної торгівлі хлібобулочними виробами, тобто спірні взаємовідносини між сторонами регулюються нормами як у сфері містобудування (благоустрою населеного пункту), так і землекористування, при цьому перші є похідними від других.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема відносяться вирішення питань регулювання земельних відносин, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів тощо.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать майдани, площі, бульвари, проспекти.

Згідно з п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об'єктів благоустрою є малі архітектурні форми; мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Частинами 2-4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Порядок розміщення тимчасових споруд регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 року № 244 (надалі - Порядок).

Згідно з п. 1.3. Правил тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 2.1. Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Пунктом 2.2. Порядку встановлено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Згідно з п. 2.7. Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

У п. 2.20. Порядку передбачено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.

Пунктами 2.30., 2.31. Порядку передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

Як вбачається із довідки Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради № 1/12-66 від 17.03.2017 року, відповідачу паспорт прив'язка тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на майдані Незалежності в м. Дубно (поруч з будинком № 9) не видався.

Як зазначалося, відповідач звернувся із заявою про погодження розміщення торгового павільйону, однак рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 20.04.2016 року № 118 йому у цьому було відмовлено.

За приписами ч. 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Отже, судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач порядку розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності у встановленому чинним законодавством не отримав, що є порушенням вимог у сфері містобудування та благоустрою території населеного пункту.

Так само відповідачем не дотримано вимог земельного законодавства.

Так, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 123 ЗК України унормовано, порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій ним розміщено тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, у встановленому земельним законодавством порядку не отримано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки відповідачем установлено тимчасову споруду без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та паспорту прив'язки ТС, вказані дії відповідача свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки на майдані Незалежності у м. Дубно (поряд з будинком № 9), що порушує право територіальної громади на її використання.

Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають повернення власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснення за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, тоді як останнім належних та допустимих доказів у підтвердження законності розміщення торгового павільйону для сезонної торгівлі хлібобулочними виробами за адресою: АДРЕСА_1, не доведено, відтак позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянки орієнтовною площею 20 кв.м. на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу малої архітектурної форми.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) на користь Дубенської міської ради (35603, м. Дубно, вул. Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063) 1 600,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2017 року.

Суддя Андрійчук О.В.