Рішення № 65940879, 04.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2017 р.Справа № 916/353/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС 2010"

до відповідачів: 1) Одеської міської ради

2) приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ"

про визнання недійсними договорів

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача : Гайдай Я.Ф. - адвокат

від відповідача 1: Асташенкова О.І. - довіреність.

від відповідача 2: Демінська К.В. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС 2010" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів: Одеської міської ради (надалі - ОМР), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (надалі - ГУ ДГК в Одеській області), управління Держгеокадастру у м. Одесі в Одеській області (надалі - УДГК у м. Одесі) та до приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" (надалі - ПрАТ "ОЗОМ") в якому просить суд: 1) визнати незаконним рішення Одеської міської ради № 465-УІІ від 16.03.2016 року "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, передачу в оренду ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки"»; 2) скасувати рішення Одеської міської ради № 465-УІІ від 16.03.2016 року "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, передачу в оренду ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1. під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки"; 3) визнати незаконним рішення Одеської міської ради № 910-УІІ від 30.06.2016 р. "Про передачу у власність шляхом продажу ПрАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів"; 4) скасувати рішення Одеської міської ради № 910-УІІ від 30.06.2016 р. "Про передачу у власність шляхом продажу ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів"; 5) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 3,1058 га (кадастровий номер НОМЕР_2) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, номер витягу НВ-5102672252016, від 17.02.2016 р.; 6) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 0,1.527 га (кадастровий номер НОМЕР_3) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, номер витягу НВ-5102672232016, від 17.02.2016 р.; 7) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 0,0169 га (кадастровий номер НОМЕР_5) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, номер витягу НВ-5102672212216, від 17,02.2016 р. 8) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 0,0796 га (кадастровий номер НОМЕР_4) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів.

13.02.2017р. ухвалою господарського суду Одеської області позовну заяву (вх. № 370/17) було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/353/17 та її розгляд призначено в судовому засіданні.

Разом із позовом позивач надав суду заяву про забезпечення позу (вх. № 2-2954/17), відповідно до якої просить суд зупинити виконання рішення Одеської міської ради №910-VІІ від 30.06.2016р. "Про передачу у власність шляхом продажу ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів".

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Одеська міська рада порушила його права, як землекористувача, які виразилися в тому, що при погодженні розподілу здійснений лише ПрАТ "ОЗОМ", Одеська міська рада не звернула уваги на право користування земельними ділянками під об'єктами нерухомості, які належать ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010". Земельні ділянки були поділені лише безпосередньо під самими будівлями, без врахування частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування, що вимагає земельне законодавство, відповідно до якого до власника (співвласника) будівель переходить право користування земельною ділянкою, яка знаходиться не лише під будівлями, а й право користування земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування.

Тому, на думку позивача, Одеська міська рада прийнятими рішеннями грубо порушила права ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010", позбавивши їх можливості отримати частину земельної ділянки необхідну для обслуговування належних їм будівель.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частинами 6, 7 ст.67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р.).

Матеріалами справи встановлено, що рішення Одеської міської ради №910-VІІ від 30.06.2016р. "Про передачу у власність шляхом продажу приватному акціонерному товариству "Одеський Завод Оздоблювальних матеріалів" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів" на час звернення позивача до суду є не реалізованим, а тому обраний позивачем спосіб заходу до забезпечення позову є адекватним.

Положення частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачають застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, у рівній мірі як стосовно актів, виданих органом державної влади, так і виданих органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

16.02.2017р. з урахуванням встановлених матеріалами справи обставин, суд, своєю ухвалою задовольнив клопотання позивача про забезпечення позу (вх. № 2-2954/17) та вжив заходи до забезпечення позову, шляхом заборони Одеській міській раді здійснювати будь-які дії щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1.

20.02.2017р. від позивача на адресу суду надійшла заява (вх.№2-1000/17 ) про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, відповідно до якої позивач просить суд витребувати у ПрАТ "ОЗОМ" належним чином завірені копії: 1) технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, передачу в оренду ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, пл. 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів виробництво та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення пл. 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер:442, виданий 18.11.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В.. укладений між ПрАТ "ОЗОМ" та Одеською міською радою, на підставі рішення №910-VII від 30.06.2016р. "Про передачу у власність шляхом продажу ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою:АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів"; 3) документів, які послужили підставою для винесення рішення Одеської міської ради №465-VII від 16.03.2016р. "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, передачу в оренду ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, пл. 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів виробництво та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, 20.02.2017р. позивач звернувся до суду із заявою (вх.№2-1004/17) про зміну предмету позову.

Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд: 1) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 3,1058 га (кадастровий номер НОМЕР_2) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, номер витягу НВ-5102672252016, від 17.02.2016р.; 2) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 0,1527 га (кадастровий номер НОМЕР_3) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, номер витягу НВ-5102672232016, від 17.02.2016р.; 3) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 0,01 (кадастровий номер НОМЕР_5) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, номер витягу НВ-5102672212216, від 17.02.2016; 4) зобов'язати ГУ ДЗК в Одеській області скасувати державну реєстрацію за ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 0,0796 га (кадастровий номер НОМЕР_4) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів; 5) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений між приватним акціонерним товариством "ОЗОМ" та Одеською міською радою, на підставі рішення Одеської міської ради №465-VII від 16.03.2016 року "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, передачу в оренду ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 6) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер:442, виданий 18.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., укладений між ПрАТ "ОЗОМ" та Одеською міською радою, на підставі рішення № 910-VII від 30.06.2016 р. "Про передачу у власність шляхом продажу ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів".

З врахуванням того, що зазначена заява не суперечить приписам ст.22 ГПК України та була отримана судом до початку розгляду даної справи по суті, її було прийнято до розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2017р., розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, вислухавши думку учасників судового процесу, суд зазначене клопотання задовольнив з приводу чого було винесено відповідну ухвалу.

21.02.2017р. ухвалою господарського суду Одеської області ПрАТ "ОЗОМ" за ініціативою суду, було залучено до участі у справі в якості відповідача.

21.02.2017р. в судовому засіданні представником ПрАТ "ОЗОМ" до суду було подано письмові пояснення щодо позову (вх.. № 4309/17) разом із якими надано докази того, що між ПрАТ "ОЗОМ" та ОМР було укладено договір оренди спірної земельної ділянки та договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази реалізації рішення Одеської міської ради №910-VІІ від 30.06.2016р. "Про передачу у власність шляхом продажу ПрАТ "ОЗОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів", наявністю договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ПрАТ "ОЗОМ" та Одеською міською радою та зміну позивачем предмету позову, суд дійшов до висновку, що заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. підлягають скасуванню, як такі, що не направлені на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача в межах даної справи.

02.03.2017р. ухвалою господарського суду Одеської області заходи до забезпечення позову шляхом заборони Одеській міській раді здійснювати будь-які дії щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. у справі №916/353/17 було скасовано.

З матеріалів справи, та пояснень представника ГУ ДЗК в Одеській області судом було встановлено, що державна реєстрація правочинів, щодо спірної земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1, відповідно до Положення про УДГК у м. Одесі Одеської області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015р. №26 (зі змінами) була здійснена УДЗК у м. Одесі Одеської області. ГУ ДЗК в Одеській області жодних реєстраційних або будь-яких інших дій щодо спірної земельної ділянки не здійснювало.

За таких обставин, суд дійшов беззаперечного висновку, що оскільки з боку відповідача - ГУ ДЗК в Одеській області не має ознаків порушення прав та законних інтересів позивача та за згодою представника позивача, провадження по справі №916/353/17 в частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним рішень, скасування рішень та зобов'язання скасувати реєстрацію підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, з приводу чого 22.02.2017р. судом було винесено ухвалу, відповідно якої провадження у справі №916/353/17 за позовом ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" в частині позовних вимог до ГУ ДЗК в Одеській області про визнання недійсним рішень, скасування рішень та зобов'язання скасувати реєстрацію було припинено.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.04.2017р. у зв'язку із відсутністю предмету спору між позивачем та УДЗК у м. Одесі, за згодою представника позивача, судом було винесено ухвалу, відповідно до якої провадження у справі №916/353/17 за позовом ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" в частині позовних вимог до УДЗК у м. Одесі Одеської області про зобов'язання скасувати реєстрацію та визнання недійсними договорів було припинено.

Позивач змінені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Відповідач 1 - ОМР, письмову позицію щодо позову не надав, в судових засіданнях його представник проти позову заперечує, просить суд в його задоволені відмовити.

Відповідач 2 - ПрАТ "ОЗОМ", проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях від 21.02.2017р. та письмових доповненнях від 13.03.2017р., просить у задоволені позову відмовити.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28.01.1994р. на підставі рішення виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси за № 142 було зареєстровано ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ".

09.02.1994 року організації орендарів орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.1993 року № 1-5719 було видано Свідоцтво про право власності за № 25 на цілісний майновий комплекс державного майна орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

22.12.2000 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ", яке стало правонаступником Організації орендарів орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" було видане Свідоцтво про право власності № 011167.

На підставі рішень Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 441 від 28.10.1995 року та № 608 від 02.09.1997 року акціонерному товариству закритого типу "ОЗОМ" було надано земельну ділянку, площею 3,3550га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, та видано Державний акт про право постійного користування землею серії І-ОД № 000057, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27.

20.01.2006 року установчими зборами (протокол № 1) було затверджено статут закритого акціонерного товариства "СВІТ ПЛЮС".

Як вбачається із п.1.1. Статуту ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" воно створено в результаті реорганізації шляхом виділу з діючого суб'єкта господарювання ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" і є правонаступником частини прав та обов'язків ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ", визначених за розподільчим балансом станом на 31.12.2005р.

Того ж дня, 20.01.2006 року між ЗАТ " ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" та гр. ОСОБА_5 відповідно до протоколу № 1 від 20.01.2006р. засновників ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" було укладено акт приймання передачі майна як внеску в статутний капітал ЗАТ "СВІТ ПЛЮС".

На підставі зазначеного Акту ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" передав на відповідальне зберігання для врахування на за балансовому рахунку до моменту офіційної реєстрації ЗАТ "СВІТ ПЛЮС", після чого останнє повинно облікувати отримане майно на своєму балансі.

За зазначеним актом було передано нерухоме майно, яке було розташовано за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Відповідно до переліку, визначеному в Акті частина переданого нерухомого майна знаходилася:

1. в будівлях за літ. "А" і "Б" по АДРЕСА_1, а саме:

- в будівлі за літ. "А" (адміністративний корпус): приміщення на 1-му поверсі: кабінети №№ 45, 31, 29, 28; приміщення на ІІ-му поверсі: кабінети №№ 81, 83, 82 та санвузол № 84 (загальною площею по літ. "А" 122, 7 м2.);

- у будівлі за літ. "Б" (головний виробничий корпус): приміщення на 1-му поверсі: підсобка № 2, кабінет № 3, склад № 1 та ліфт № І; приміщення на ІІ-му поверсі: цехи №№ 55, 57, венткамера № 56 та ліфт № V (загальною площею по літ. "Б" 2377, 3 м2.).

2. в будівлях по вул. Балківська, 108 у місті Одесі, а саме:

- в будівлі за літ. "А" (магазин): приміщення №№ 1,2,4,5,6,8-10, загальною площею 64,8 м2;

- в будівлі за літ. "В" (склад): приміщення №№ 3-8, загальною площею 84,5м2.

- в будівлі за літ. "Г" (адміністративна будівля): приміщення №№ 1-4,15; підвал - сходи І,ІІ, підйомник -ІІІ; перший поверх - сходи І, підйомник ІІІ; другий поверх - сходи ІV, загальною площею 993,0м2.

- в будівлі за літ. "Ж" (склади): підвал - приміщення №№ 2-10, сходи № 1, 11; перший поверх - сходи № 12,17, приміщення №№ 13-16,18,18а,19; другий поверх - сходи 20,33, приміщення №№ 21-32,34, загальною площею 1742,3м2.

- в будівлі літ. "З" (склади): приміщення №№ 1-6, загальною площею 880,7м2.

- в будівлі літ. "Н" (склади): приміщення № 1, загальною площею 635,2м2.

Всього за актом приймання-передачі ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" було передано 1/10 будівель та споруд що складає 6900,5 м2, які належали ЗАТ "ОЗОМ" на підставі свідоцтв про право власності, які були видані Виконавчим комітетом Одеської міської ради № 011167 від 22.12.2000р. по АДРЕСА_1 та за № 011168 від 22.12.2000р. по АДРЕСА_2.

07.02.2006 року було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" (запис про державну реєстрацію юридичної особи № 15561230000017214).

Після державної реєстрації ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" нерухоме майно, визначене в акті приймання-передачі від 20.01.2006р. було прийняте на баланс ЗАТ "СВІТ ПЛЮС".

09.06.2006 року, Виконкомом Одеської міської ради ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" було видане Свідоцтво про право власності серії САА № 433516 на 9/10 частин нежитлових будівель, розташованих у АДРЕСА_1, яке було зареєстровано КП ОМБТІтаРОН в книзі 52 неж на стор. 164 за № 1038, реєстр. № 15172057.

Також, 09.06.2006 року Виконкомом Одеської міської ради ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" було видане Свідоцтво про право власності серії САА № 444894 на 1/10 частин нежитлових будівель, розташованих у АДРЕСА_1, яке теж було зареєстровано КП ОМБТІтаРОН в книзі 52 неж на стор. 164 за № 1038, реєстр. № 15172057.

12.05.2008 року між ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" з однієї сторони та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" з іншої сторони було укладено договір про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського управління юстиції Алексєєвою О.В., зареєстрований в реєстрі правочинів за № 1355 від 12.05.2008 року; зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.05.2008 р.

Як зазначено у п.1 договору, а саме, ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" є співвласниками нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. На земельній ділянці площею 3,3913 м2 за фактичним користуванням, розташовані нежитлові будівлі загальною площею - 23964,7 м2, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18724791, виданого КП ОМБТІтаРОН від 07.05.2008р.

Згідно із п. 2 договору вбачається, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18724791, виданого КП ОМБТІтаРОН від 07.05.2008р., є технічна можливість поділу вказаних нежитлових будівель, тощо.

За умовами п.п а) п.2 договору ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" набуває право власності у нежитлових будівлях за адресою: АДРЕСА_1 на нежитлові приміщення загальною площею 21482,9 м2.

Як визначено у п.п. б) п.2 договору ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" набуває право власності у нежитлових будівлях за адресою: АДРЕСА_1 на нежитлові приміщення загальною площею 2481,8 м2.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення і діє як правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на поділене майно.

У відповідності до п.5 договору за результатами поділу спільного майна право спільної часткової власності ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" припиняється, жодних матеріальних претензій сторони одна до одної не мають. За кожною із сторін реєструється право власності на нежитлові будівлі, як на окремий виділений в натурі об'єкт нерухомого майна, згідно цього договору.

Пунктом 7 договору сторони погодили,зокрема, що взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством України.

23.05.2008р. відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 16928321), виданого КП ОМБТІтаРОН ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" на підставі вищенаведеного договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р. зареєструвало за собою на праві власності нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису - 1038 в книзі 77 неж- 60 як одиницю.

Також, 12.05.2008р., після укладання договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності, між ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" (сторона 1) з однієї сторони та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" (сторона 2) з іншої сторони було укладено договір про врегулювання взаємовідносин та взаємовигідне співіснування.

Відповідно до преамбули цього договору, сторони визнають ситуацію, яка об'єктивно склалася між ними з приводу перебування їх майна (майнових інтересів) в межах нерозподілених на момент укладання договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р. земельних ділянок, розташованих за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що знаходяться у постійному користуванні сторони 1 на підставі Державних актів на право постійного користування землею, а також об'єктів інфраструктури, що знаходяться в її володінні або за нею закріплені, без використання яких неможливе повноцінне функціонування та існування об'єктів сторони 2, а саме: електромереж, мереж водопостачання (водопровід) та водовідведення (каналізації), під'їзних шляхів, прохідних на території та інших місць спільного користування.

Згідно із п.1.1. цього договору його предметом є врегулювання взаємовідносин між сторонами з приводу володіння, користування та розпорядження наявними в них майновими та особистими немайновими правами, що виникають або можуть виникнути у майбутньому у зв'язку із укладенням сторонами договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р.

Як зазначає відповідач, після укладення вищенаведених договорів, він звернувся до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради (звернення зареєстроване за вх..№ 01-18/1477 від 28.05.2009 року) з метою ініціювання процедури оформлення права користування (договору оренди) земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням змін, що відбулись в зв'язку з набуттям права приватної власності на об'єкти нерухомості загальною площею 21 482,9 м2 за вказаною адресою,

На вказане звернення, Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради своїм листом № 01-18/1477-08 від 04.09.2009 року повідомило ЗАТ "ОЗОМ" про розгляд питання щодо подальшого оформлення документів на землекористування та запропонувало ЗАТ "ОЗОМ" надати до управління низку документів.

Доказів звернення ЗАТ "ОЗОМ" до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради та відповіді Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради відповідач у встановленому порядку суду не надав.

15.04.2010р. відбулися збори учасників ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" на яких було затверджено Статут ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010", що відображено зокрема у протоколі № 1 зборів учасників.

Державну реєстрацію юридичної особи проведено 21.04.2010р. номер запису -15561450000038845.

Як вбачається з Статуту ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" створено шляхом перетворення з ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" і є його повним правонаступником прав та обов'язків.

10.02.2011р. Виконкомом Одеської міської ради було видано Свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі серії САЕ № 073434, відповідно до якого ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" на праві приватної власності в цілому належить об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Об'єкт в цілому складається з будівель літ. "А", "Б", загальною площею 2481, 8 м2, основною площею 2422,7 м2, відображених в технічному паспорті від 06.12.2010р.

Свідоцтво видане на підставі протоколу № 1 установчих зборів засновників ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" від 15.04.2010р., статуту ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010", зареєстрованого державним реєстратором виконкому ОМР Чернегою О.В. 21.04.2010р.. номер запису 15561450000038845, замість договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського МНО Алексеєвою О.В., реєстр. № 1355, за реєстр. КП ОМБТІтаРОН від 22.05.2008р., номер запису:1038 в кн.:77неж-60.

16.03.2011р. відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 29314837), виданого КП ОМБТІтаРОН, ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" зареєструвало за собою на праві власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису - 1038 в книзі 102 неж- 88 як одиницю.

Як зазначає відповідач - ПрАТ "ОЗОМ", 22.11.2011 року ЗАТ "ОЗОМ", на підставі Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, він отримав на зберігання межові знаки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 3,3550 га, наданої ЗАТ "ОЗОМ" під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів та 18.12.2012 року земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер - НОМЕР_1.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "ОЗОМ", оформленого протоколом від 31.03.2011р. ЗАТ "ОЗОМ" змінило організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" (надалі за текстом - ПрАТ "ОЗОМ").

Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 14.04.2011р., номер запису 15561050010012821.

20.01.2015р. позивач звернувся до Одеського міського голови із листом за № 1 в якому із посиланням на те, що на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, раніш наданої у постійне користування ЗАТ "ОЗОМ", на теперішній час знаходяться у двох власників - юридичних осіб, у ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" існує право на отримання земельної ділянки в користування на умовах оренди, попросило вирішити питання щодо надання ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" в оренду земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

22.01.2015р. зазначений лист ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" було зареєстровано в канцелярії ОМР за вх. № 02.2-10/49

12.02.2015р. Департамент комунальної власності ОМР листом за №01-18/88-09-02 надав відповідь на лист позивача від 20.01.2015р. (вх.. № 02.2-10/49 від 22.01.2015р.) в якій зокрема, зазначив що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою.

У разі розподілу земельної ділянки, на яку отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Враховуючи зазначене вище, Департамент зазначив, що для розгляду питання щодо розподілу земельної ділянки, необхідно надати план (графічні матеріали) та визначити орієнтовний розмір частини земельної ділянки та її цільове призначення, надати посвідчену згоду землекористувача на поділ земельної ділянки.

Окремо в листі було зазначено, що у разі переоформлення ділянки, на яку отримано витяг з Державного земельного кадастру, необхідно відповідне клопотання від всіх власників об'єктів нерухомого майна, розташованих на даній земельній ділянці подати до Одеської міської ради.

Як зазначає відповідач - ПрАТ "ОЗОМ" 03.04.2015 року, він звернувся до Одеської міської ради із заявою щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1.

16.12.2015 р. Одеською міською радою було прийняте рішення №№ 80-VII "Про надання згоди приватному акціонерному товариству "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" на поділ земельної ділянки, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1", відповідно до якого ОМР вирішила надати згоду ПрАТ "ОЗОМ" на поділ земельної ділянки (кадастровий номер - НОМЕР_1), площею 3,3550 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у постійному користуванні ПрАТ «ОЗОМ» на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.1997 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів.

На замовлення ПрАТ "ОЗОМ" підрядною організацією було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів.

В ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, було сформовано чотири окремих земельних ділянки.

В подальшому цим земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номера, а саме, а саме: земельній ділянці, площею 3,1058 га (кадастровий номер НОМЕР_2) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів (ділянка № 1); земельній ділянці, площею 0,1527 га (кадастровий номер: НОМЕР_3) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів (ділянка № 2); земельній ділянці, площею 0,0796 га (кадастровий номер: НОМЕР_4) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів (ділянка № 3) та земельній ділянці, площею 0,0169 га (кадастровий номер: НОМЕР_5) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів (ділянка № 4).

13.01.2016р. головою правління ПрАТ "ОЗОМ" було оформлено та нотаріально посвідчено заяву, адресовану до компетентних органів або до усіх кого це стосується.

Як вбачається із тексту зазначеної заяви, голова правління ПрАТ "ОЗОМ" погоджується із поділом земельної ділянки, площею 3,3550 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ПрАт "ОЗОМ" на праві користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого Виконкомом ОМР 30.12.1997р., серія І-ОД № 000057, згідно схеми поділу земельної ділянки, що є додатком до цієї заяви та в якій визначені , зокрема, земельна ділянка 1, площа 0,0796 га; земельна ділянка 2, площа 0,0169 га; земельна ділянка 3, площа 0,1527 га; земельна ділянка 4, площа 3,105896 га.

Зазначена заява посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н.Г., зареєстрована в реєстрі за №10.

17.02.2016р. ПрАТ "ОЗОМ" звернулося до міського голови з листом за № 17-02 в якому попросило надати дозвіл на викуп земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та розробку експертно-грошової оцінки.

16.03.2016 року рішенням Одеської міської ради № 465-VІІ було: 1) погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ПрАТ "ОЗОМ" на підставі державного акту на постійне користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 30.12.1997р. за № 27, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів поділивши наступним чином: земельна ділянка, площею 3,1058 га (кадастровий номер НОМЕР_2) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів;

земельна ділянка, площею 0,1527 га (кадастровий номер: НОМЕР_3) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів;

земельна ділянка, площею 0,0796 га (кадастровий номер: НОМЕР_4) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів;

земельна ділянка, площею 0,0169 га (кадастровий номер: НОМЕР_5) під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів (п.1 рішення);

вилучено із постійного користування ПрАТ "ОЗОМ" земельну ділянку площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів (п.2);.

передано ПрАТ "ОЗОМ" в оренду земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_2), площею 3,1058 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, терміном на 49 років (п.3.);

Також зазначеним рішенням було затверджено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджено проект договору оренди землі між ОМР та ПрАТ "ОЗОМ" (додаток 2 до рішення) та вирішено провести експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів.

08.04.2016 року, на підставі вищезазначеного рішення Одеської міської ради, між ОМР (орендодавець) та ПрАТ "ОЗОМ" (орендар) було укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., за реєстр. в реєстрі за № 137, за умовами якого орендодавець на підставі Закону України"Про оренду землі" та рішення ОМР № 465-VІІ від 16.03.2016р. передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, площею 3,1058 га, що знаходиться у місті Одесі, Малиновському районі, АДРЕСА_1, терміном на 49 років.

Державну реєстрацію права ПрАТ "ОЗОМ" оренди земельної ділянки проведено 08.04.2016р., номер запису про інше речове право: 14090216, на підставі вищезазначеного договору оренди землі.

30.06.2016 року Одеською міською радою було прийнято рішення № 910-УП від "Про передачу у власність шляхом продажу приватному акціонерному товариству "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів" відповідно до якого було вирішено передати у власність шляхом продажу ПрАТ "ОЗОМ" земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_2), несільськогосподарського призначення із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів; затвердити вартість земельної ділянки (кадастровий номер - НОМЕР_2), площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 6 891 000 грн. без урахування ПДВ на підставі експертної оцінки (висновок оцінювача про ринкову вартість земельної ділянки від 22.06.2016р.); погодити проект договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між ОМР та ПрАТ "ОЗОМ"; визначити що договір купівлі-продажу земельної ділянки ОМР та ПрАТ "ОЗОМ" підлягає укладенню протягом 6 місяців з дня прийняття цього рішення, тощо.

18.11.2016 року між Одеською міською радою (продавець) та ПрАТ "ОЗОМ" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., за реєстр. в реєстрі за № 442, за умовами якого на підставі якого ПрАТ "«ОЗОМ" отримало у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею, 3, 1058 га (кадастровий номер - НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів.

Позивач вважає, що діями відповідачів порушено його охоронювані законом права та законні інтереси на отримання земельної ділянки у користування, відповідно до приписів земельного законодавства України, що й зумовило його звернення до господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою.

Проаналізувавши у сукупності наявні у справі докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

У своєму Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. Конституційний Суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Отже, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, Конституційний суд у своєму рішенні чітко не розмежував способи захисту суб'єктивного права від способів захисту інтересу, який існує поза конкретним суб'єктивним правом. Як зазначає Конституційний суд України в своєму рішенні, прагнення особи користуватися благом на підставі законного інтересу, але поза суб'єктивним правом відрізняється від того ж самого прагнення, але в рамках наявного у особи суб'єктивного права. Тобто, в першому випадку законний інтерес не передбачає вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки, в іншому випадку - при суб'єктивному праві - інтерес задовольняється шляхом покладення на певних осіб відповідного суб'єктивному праву обов'язку. Тому способів захисту інтересу поза суб'єктивного права об'єктивно буде значно менше, адже менше буде реальних життєвих випадків, коли цей інтерес дійсно буде підлягати захисту з боку закону та права.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує на те, що якби ОМР та ПрАт "ОЗОМ" діяли у відповідності до приписів закону, то він дійсно би мав очікувати, що його право, як правонаступника частини прав та обов'язків ЗАТ "ОЗОМ", на отримання у користування частини спірної земельної ділянки що знаходиться у користуванні ПрАТ "ОЗОМ", було б законно реалізовано і з ним було б укладено договір оренди землі на частину земельної ділянки, відповідно до приписів ст.120 ЗК України.

Тобто, позивач, вказує на наявність певного правого інтересу у вигляді законних очікувань набуття земельної ділянки у користування на підставі отримання у власність частини об'єктів нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 16) встановлює способи захисту інтересів, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий перелік способів захисту інтересів у ЦК України не є вичерпним, оскільки ця стаття вміщує ще й припис про те, що "суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом".

Отже, інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. Наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу законодавець робить не завжди, зважаючи на те, що згадувані у законах інтереси не суперечать Конституції України або випливають з її змісту. Таке акцентування, про що, у першу чергу, свідчать Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів. Саме на запобігання таким можливостям, заінтересована особа має право звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.

Для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси покупця і продавця, боржника і кредитора, наймача і наймодавця, споживача і товаровиробника, прокурора і адвоката, слідчого і підозрюваного тощо. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо.

І суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) тлумачить як правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Оцінюючи твердження позивача в цій частині, суд враховує тлумачення поняття "законні очікування", яке міститься у практиці Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України.

Зокрема, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства".

Такої позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 10.02.2016 № 6-2124цс15), висновки якого, в силу статті 111-28 ГПК України, є обов'язковими.

Згідно постанови ЄСПЛ від 26.04.1979 (у справі "Санді Таймс" (Sunday Times) проти Сполученого Королівства (" 1)" (п.49): "закон у будь-якому випадку повинен відповідати встановленому Конвенцією стандарту, який вимагає, щоб законодавчі норми були сформульовані з відповідною чіткістю і дозволяли особі спрогнозувати, за допомогою в т.ч. юристів, з якими наслідками можуть бути пов'язані ті чи інші його дії".

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії", Європейський суд з прав людини визначив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, "законні очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань".

При цьому, в своєму рішенні у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Як встановлено судом, позивачем у встановленому законом порядку отримано право власності на частину будівель та споруд які розташовані на спірній земельній ділянці. У відповідності до вимог законодавства позивач звернувся до власника землі - ОМР з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, право на яку в силу ст. 120 ЗК України перейшло до нього. Тобто, на думку суду, позивачем доведено, що ним дотримано всіх вимог законодавства щодо передачі йому спірної земельної ділянки у законне користування, а отже він не може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захистові.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір та закон є одними з можливих підстав виникнення цивільних прав, а не інтересу, тобто навіть якщо певний інтерес і буде закріплений на рівні договору чи закону, то він обов'язково в цьому випадку буде поєднаний з відповідним суб'єктивним правом.

Захисту, на думку Конституційного суду України, підлягає лише законний інтерес. Законність інтересу, в свою чергу, визначається правилом - «дозволено все, що не забороняється законом», тобто у випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає.

Чинний Цивільний кодекс України, приміром, передбачає різні обмежувачі захисту інтересу як самостійного об'єкта, зокрема, невідповідність інтересу загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦКУ), порушення при реалізації інтересу прав інших осіб (ст. 16 ЦКУ).

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Виключне право визначати предмет позову та його підстави належить позивачу відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсними договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ПрАТ "ОЗОМ" та ОМР 08.04.2016 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ПрАТ "ОЗОМ" та ОМР 18.11.2016 року, а підставою - їх недійсність у відповідності до вимог ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішень Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 441 від 28.10.1995 року та № 608 від 02.09.1997 року у АТЗТ "ОЗОМ" на праві постійного користування знаходилася земельна ділянка, площею 3,3550га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів. Право користування земельною ділянкою посвідчене Державним актом про право постійного користування землею серії І-ОД № 000057, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27.

20.01.2006 року було затверджено статут ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" з якого (п.1.1. статуту) судом встановлено, що ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" створено в результаті реорганізації шляхом виділу з діючого суб'єкта господарювання ЗАТ "ОЗОМ" і є правонаступником частини прав та обов'язків ЗАТ "ОЗОМ", визначених за розподільчим балансом станом на 31.12.2005р.

Також судом встановлено, що 20.01.2006 року між ЗАТ "ОЗОМ" та гр. ОСОБА_5 відповідно до протоколу № 1 від 20.01.2006р. засновників ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" було укладено акт приймання передачі майна як внеску в статутний капітал ЗАТ "СВІТ ПЛЮС".

За зазначеним актом ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" отримало у власність нерухоме майно, яке було розташовано за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та складало

09.06.2006 року, Виконкомом Одеської міської ради ЗАТ "ОЗОМ" були видані: ЗАТ "ОЗОМ" - свідоцтво про право власності серії САА № 433516 на 9/10 частин нежитлових будівель, розташованих у АДРЕСА_1, яке було зареєстровано КП ОМБТІтаРОН в книзі 52 неж. на стор. 164 за № 1038, реєстр. № 15172057 та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" - свідоцтво про право власності серії САА № 444894 на 1/10 частин нежитлових будівель, розташованих у АДРЕСА_1, яке теж було зареєстровано КП ОМБТІтаРОН в книзі 52 неж на стор. 164 за № 1038, реєстр. № 15172057.

Тобто, на земельній ділянці загальною площею 3,3550 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 09.06.2006р. знаходилося нерухоме майно, яке перебувало у спільній частковій власності у ЗАТ "ОЗОМ" та "СВІТ ПЛЮС" у відповідних частинах.

12.05.2008 року між ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" з однієї сторони та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" з іншої сторони було укладено договір про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського управління юстиції Алексєєвою О.В., зареєстрований в реєстрі правочинів за № 1355 від 12.05.2008 року; зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.05.2008 р.

Як зазначено у п.1 договору, а саме, ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" є співвласниками нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. На земельній ділянці площею 3,3913 м2 за фактичним користуванням, розташовані нежитлові будівлі загальною площею - 23964,7 м2, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18724791, виданого КП ОМБТІтаРОН від 07.05.2008р.

Пунктом 7 договору сторони погодили,зокрема, що взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством України.

23.05.2008р. відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 16928321), виданого КП ОМБТІтаРОН ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" на підставі вищенаведеного договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р. зареєструвало за собою на праві власності нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису - 1038 в книзі 77 неж- 60 як одиницю.

Також, 12.05.2008р., після укладання договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності, між ЗАТ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" (сторона 1) з однієї сторони та ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" (сторона 2) з іншої сторони було укладено договір про врегулювання взаємовідносин та взаємовигідне співіснування.

Відповідно до преамбули цього договору, сторони визнають ситуацію, яка об'єктивно склалася між ними з приводу перебування їх майна (майнових інтересів) в межах нерозподілених на момент укладання договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р. земельних ділянок, розташованих за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що знаходяться у постійному користуванні сторони 1 на підставі Державних актів на право постійного користування землею, а також об'єктів інфраструктури, що знаходяться в її володінні або за нею закріплені, без використання яких неможливе повноцінне функціонування та існування об'єктів сторони 2, а саме: електромереж, мереж водопостачання (водопровід) та водовідведення (каналізації), під'їзних шляхів, прохідних на території та інших місць спільного користування.

Згідно із п.1.1. цього договору його предметом є врегулювання взаємовідносин між сторонами з приводу володіння, користування та розпорядження наявними в них майновими та особистими немайновими правами, що виникають або можуть виникнути у майбутньому у зв'язку із укладенням сторонами договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р.

Відповідно до приписів ч.1, 4 ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Тобто, на думку суду, на момент реорганізації ЗАТ "ОЗОМ" шляхом виділу з нього ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" (правонаступника частини прав та обов'язків ЗАТ "ОЗОМ" за розподільчим балансом), отримання у власність ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" частини будівель та споруд площею 2481,8 м2, які знаходилися на земельній ділянці площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1 від загальної площі всіх будівель та споруд яка дорівнює 23964,7 м2 (2481,8 м2/23964,7 м2 х 100% = 10,35%) складає 10,35%.

З урахуванням наведеного та того, що при виділі майна та наступної його передачі від ЗАТ "ОЗОМ" до ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" питання щодо землекористування між ЗАТ "ОЗОМ" до ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" не було врегульовано, суд з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України дійшов до висновку, що у ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" виникло право на оформлення у користування частини земельної ділянки із складу земельної ділянки площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі, пропорційному його частці у спільній сумісній власності, яка дорівнює 0,3472 га.

Тобто, на думку суду у позивача, після отримання частини будівель та споруд у власність виникло законне очікування щодо отримання у користування частини земельної ділянки, яка знаходилася у постійному користуванні ЗАТ "ОЗОМ", правонаступником частини прав та обов'язків якого є позивач, на умовах, передбачених законодавством України.

Після реорганізації ЗАТ "СВІТ ПЛЮС" в ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" останнє, 20.01.2015р. звернулося до власника земельної ділянки - ОМР з приводу вирішення питання щодо надання ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" в оренду земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

Як встановлено судом, у відповідь на свій лист він отримав листом Департаменту комунальної власності ОМР за №01-18/88-09-02 в якому було зазначено, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Окрім того, в листі Департаменту було вказано, що для розгляду питання щодо розподілу земельної ділянки, необхідно надати план (графічні матеріали) та визначити орієнтовний розмір частини земельної ділянки та її цільове призначення, надати посвідчену згоду землекористувача на поділ земельної ділянки. Окремо в листі було зазначено, що у разі переоформлення ділянки, на яку отримано витяг з Державного земельного кадастру, необхідно відповідне клопотання від всіх власників об'єктів нерухомого майна, розташованих на даній земельній ділянці подати до Одеської міської ради.

З цього приводу суд зазначає, що дійсно, станом на момент звернення позивача до ОМР діяла редакція ст. 79-1 ЗК України, відповідно до п. 4 якої земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Пункт 9 зазначеної статті ЗК України вказує, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Проте, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

З урахуванням наведених приписів законодавства України, суд дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка була об'єктом цивільних прав на момент виділення позивача із складу відповідача -2 , а тому до спірних правовідносин в повній мірі застосовуються приписи ч.4 ст.120 ЗК України.

Згідно із ст. 56 Закону України "Про державний земельний кадастр" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, ОМР надаючи 16.12.2015 р. дозвіл ЗАТ "ОЗОМ" своїм рішенням № 80-VII "Про надання згоди приватному акціонерному товариству "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" на поділ земельної ділянки, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1" не врахувала того, що частина земельної ділянки, на яку відповідач2 просив дозвіл на розподіл, знаходиться у фактичному користуванні позивача, на наявність у позивача законного очкування на оформлення землекористування на частину спірної земельної ділянки, інформація щодо якого, як встановлено судом, ОМР була відома із наданих ПрАТ "ОЗОМ" документів при подачі заяви від 03.04.2015р.

На підставі вищезазначеного рішення ОМР відповідачем 2 було проведено дії по розподілу спірної земельної ділянки.

Як встановлено з матеріалів справи, в основу рішень ОМР, на підставі яких було укладено оспорюванні договори було покладено, саме матеріали землевпорядної документації щодо поділу спірної земельної ділянки та формування замість неї чотирьох земельних ділянок, при виготовлені яких було порушено права позивача.

Відповідно до приписів ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В супереч наведеним приписам Закону ОМР, при прийнятті рішень від 16.12.2015 р. № 80-VII; від 16.03.2016 року № 465-VІІ та від 30.06.2016 року № 910-УП було порушено законні права та інтереси позивача.

З цього приводу суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне..

Частина 2 ст.128 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Згідно ч.5 ст.128 ЗК України, підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації: кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт: акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу:перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Крім того, в постанові Верховного Суду України №6-253цс16 від 13.04.2016р. та постанові Верховного Суду України №6-2цс15 від 11.02.2015р., зазначається, що норми статті 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності (користування) на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності (користування) на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності (користування).

Частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 1.2.3 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наявними матеріалами справи, встановленими доказами підтверджено той факт, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено на підставі рішень Одеської міської ради, які не відповідають вимогам законодавства України, що є підставою визнати такі договори недійсними.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача 2 виходячи з наступного:

Відповідачем в якості заперечень щодо позову зазначено, що приміщення, належні позивачеві, знаходяться у будівлях, розташованих по фасадній частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і не є окремими об'єктами нерухомості, що до усіх приміщень, належних позивачеві, наявний як прохід, так і проїзд/під'їзд, жодних перешкод щодо доступу до цих приміщень, відповідач 2 не чинив та не чинить.

Проте, зазначені ствердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом приймання-передачі від 20.01.2006р., договором про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.20088р., свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі. Окрім того, проведення відповідачем 2 розподілу спірної земельної ділянки без врахування інтересів позивача та наступне оформлення відповідачем оспорюваних договорів, спростовує доводи відповідача 2 щодо відсутності спору між позивачем та відповідачем 2 стосовно землекористування спірною земельною ділянкою.

Крім того, як вказує відповідач 2 - ПрАТ "ОЗОМ" посилання позивача на те, що обґрунтовує оспорюванні договори, нібито, порушають права позивача, з огляду на той факт, що з набуттям ним права власності на приміщення у об'єктах нерухомості - будівлях за літ. "А" і "Б", розташованих на земельній ділянці площею 3,3550 га за адресою: АДРЕСА_1, автоматично наділяють позивача правом користування земельною ділянкою в цілому є хибним, а тому з урахуванням того, що на земельній ділянці, яка придбана Відповідачем 2 за оспорюваним договором купівлі-продажу у Позивача не має об'єктів нерухомості, він не має жодного відношення до цієї земельної ділянки, не здійснює своєї господарської діяльності на ній, а тому на думку Відповідача 2 абсолютно безпідставно претендує на набуття права користування земельною ділянкою, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів того, що Позивач претендує на набуття права користування земельною ділянкою, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, натомість, судом встановлено, що Відповідач 2 оформив документи на землекористування зазначеною земельною ділянкою всупереч охоронюваним законом інтересам Позивача.

Також посилання Відповідача 2 на те що він та Позивач, звернулись до Одеської міської ради із спільним клопотанням про надання в оренду новоутворених земельних ділянок, на яких розташовані будівлі за літ. "А" та літ. "Б", а саме на ділянки площами 0,1527 га (кадастровий номер: НОМЕР_3) та 0,0169 га (кадастровий номер: НОМЕР_5) не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки матеріали справи не містять доказів такого звернення.

Щодо листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/ 676-09-02 від 13.05.2016 року, суд вважає, що він також не може буди належним та припустимим доказом відсутності будь-яких порушень прав Позивача з боку Відповідачів.

Ствердження Відповідача 2 що посилання Позивача на норми статей 120, 128, 141 Земельного кодексу України, є хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки Позивач, на підставі Договору поділу отримав право власності не на окремі будівлі чи споруди, а лише на приміщення у будівлях, в яких розташовані і приміщення, належні ПрАТ "ОЗОМ", судом також до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Також судом не приймаються до уваги в якості належних доказів посилання Відповідача 2 на: низку фактів та правове обґрунтування які викладені у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 року у справі № 815/3844/16 за позовом ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" до Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПрАТ "ОЗОМ" про визнання незаконними та скасування рішень від 16.03.2016 року та 30.06.2016 року та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки зазначена постанова скасована ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016р.; на рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2016р. по справі № 916/1797/16 та рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2017р. по справі № 916/183/17, оскільки ці рішення стосуються зовсім іншого предмету та підстав, заявлених в них позовів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що при обґрунтуванні своїх заперечень Відповідач 2 припускається довільного трактування законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, що виникли у даному спорі.

І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, саме це зазначено у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Стаття 34 ГПК України чітко визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "СВІТ ПЛЮС 2010" є законним, обґрунтованим, а тому таким що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений між приватним акціонерним товариством "ОЗОМ" та Одеською міською радою 08.04.2016р., на підставі рішення Одеської міської ради №465-VII від 16.03.2016 року "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, площею 3,3550 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів, передачу в оренду приватному акціонерному товариству "ОЗОМ" земельної ділянки, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3,1058 га за адресою: АДРЕСА_1, від 18.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., укладений між приватним акціонерним товариством "ОЗОМ" та Одеською міською радою, на підставі рішення № 910-VII від 30.06.2016 р. "Про передачу у власність шляхом продажу приватному акціонерному товариству "ОЗОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,1058 га, за адресою: АДРЕСА_1, під основне виробництво заводу оздоблювальних матеріалів".

4. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС 2010" (65026, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, код ЄДРПОУ 34108643) витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ОЗДОБЛЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" (65000, м. Одеса, Ленінградське шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 00291411) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС 2010" (65026, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, код 34108643) витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 10 квітня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський